тема роботи: "Управління технічним оновленням виробництва"
керівник: професор, д.е.н. Швець Ірина Борисівна
Там же пройшло моє бурхливе дитинство і юність. До семи років мене частково "виховував" спортивний майданчик, поруч із яким ми проживали. З розповідей про дитинство я знаю, що якби не турботливі батьківські руки я переломала б собі на цьому спортмайданчику усе що можна. Однак якщо тато рятував мене від травм, то з легкої руки його брата (мого дядька) я одержала прекрасну можливість їх мати або бути, принаймні, із синцями. Дядько подарував мені на день народження ковзани. Пам'ятається, я так утомилася, ноги гуділи як телеграфні проводи, але я була щаслива і горда тому, що навчилася ковзатися. Мені було усього шість років. Дитячий сад у моєму житті залишив неясні спогади, оскільки я провела в ньому не більш місяця, і те тільки тому, що мої друзі велику частину часу проводили в його стінах. Мені ж ні з ким було грати, хіба що зі спортивними снарядами і всім що попадалося під руку, а попадалося природно багато чого. Якось це були двері спортивного залу, які я чудно пофарбувала в незрозуміло який колір із своїми друзями, благо фарб робітники залишили багато. Ну і влетіло ж нам!
Також моїм вихованням якийсь час займалася нянька. Її я пам'ятаю як турботливу добру бабуню, що весь свій час віддавала мені (за невелику грошову винагороду, але для мене це правда було неважливо) і своєму чоловіку. У 1986 році почасти від нудьги, а почасти і з цікавості свої двері для мене відчинила музична школа (зауважте не середня усе ще). Провчившись у школі по класі скрипки вісім років (восьмий рік- підготування до вступу в училище) і закінчивши її на відмінно, я збиралася продовжувати музичну освіту в Артемівському музичному училищі. Паралельно з музичною освітою йшла середня. Успіхи протирання шкільної форми, а пізніше штанів і спідниць були настільки гарні, що в підсумку моє навчання в Святогорській загальноосвітній школі 1-3 ступенів було оцінено золотою медаллю. У школі я захопилася шиттям, чим з успіхом займаюся і донині. Велика частина нашого з мамою гардероба, результат довгих творчих мук, але не без участі такого відомого друкарського швейного видання як "Burda".
Вступ до музичного училища був відкладений, і документи подали в приймальну комісію тоді ще ДонГТУ. У 1997 році я стаю студенткою одного з найвідоміших і престижних вузів Донецької області, за фахом "Економіка підприємства". За час навчання коло моїх друзів і інтересів значно розширилося, чому я дуже рада. Диплом бакалавра отриманий, знову таки з відміною. На даний момент моя наукова діяльність обертається навколо животрепетної і насущної теми "Управління технічним відновленням виробництва". Проживаючи в області насиченою промисловістю, неможливо залишатися осторонь від проблем, через які лихорадить всю економіку і регіон окремо. Жаль бачити продукцію (зокрема керамічну), яку привозять з далекого зарубіжжя, коли ми самі живемо на відмінній сировині ( мається на увазі біла слов'янська глина, що вивозиться за кордон), а не переустатковані комбінати потихеньку розвалюються остаточно. Хтось можливо заперечить - для технічного відновлення необхідні кошти, але для цього я і навчаюся, щоб розвязати цю проблему. Цим же займається і визначене коло фахівців. Відмінні праці і монографії по технічному переозброєнню і реконструкції Донбасу подані українським ученим Чумаченко Н. Г.. Наукова база в цій сфері постійно обновляється. Відновленням основних фондів стурбовані і російські фахівці. Свої ідеї представляють у друкарських виданнях кандидати економічних наук Фірсаєва Е. В., Калашнікова Л. Д., Рябінін В. А.
Сподіваюся, що я виправдаю покладені на мене надії, і диплом магістра стане відправною точкою в моїй професійній діяльності. Хотілося б, щоб робота яку я одержу, співпадала з моєю спеціальністю і була хочаб трохи цікавою. Монотонність у деякому разі пригнічує, як би високо вона не оцінювалась. Сподіваюся, що мої досягнення й ідеї будуть корисні наступним поколінням.