Застосування Плану рахунків бухобліку на підприємствах і в організаціях України

Іван ПАВЛЮК, професор, аудитор

Особливості застосування окремих бухгалтерських рахунків класу 9

На рахунках класу 9 "Витрати діяльності" обліковують та накопичують витрати, пов'язані з господарсько-фінансовою діяльністю підприємства та надзвичайними подіями: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), загальновиробничі та адміністративні витрати, витрати на збут (в торгівлі - витрати обігу), інші витрати операційної діяльності, фінансові та інші витрати, надзвичайні витрати, а також податок на прибуток.

Рахунок 90 "Собівартість реалізації"

На рахунку 90 "Собівартість реалізації" на виробничих підприємствах відображають та накопичують інформацію про виробничу собівартість (без загальногосподарських, тобто адміністративних витрат) реалізованої готової продукції (робіт, послуг), а в торгівлі - про собівартість реалізованих товарів.

Валовий фінансовий результат господарсько-фінансової діяльності підприємства - прибуток або збиток - визначають зіставленням протягом року в квартальних звітах про фінансові результати чистого доходу, визначеного на рахунках класу 7 "Доходи і результати діяльності", та витрат, визначених наростаючим підсумком з початку року на рахунках класу 9 "Витрати діяльності", оперативно (без запису на бухгалтерських рахунках). Недоцільно визначати і відображати в бухгалтерському обліку фінансові результати щомісяця.

Накопичена протягом звітного року на рахунку 90 "Собівартість реалізації" інформація про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт та наданих послуг (субрахунки 901-903) списується щомісяця або наприкінці року заключними записами на субрахунок 791 "Результати основної діяльності".

Якщо з відображенням на рахунку 90 "Собівартість реалізації" виробничої собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) проблем практично немає, то Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" та інструкцією про застосування Плану рахунків конкретний порядок визначення і відображення в бухгалтерському обліку собівартості реалізованих товарів не встановлено, а вказівки нормативних документів щодо цього суперечливі. Вважаємо, що собівартість реалізованих товарів повинна визначатись і відображатись в обліку аналогічно, як до введення нового Плану рахунків, але з урахуванням змін, що випливають з положень П(С)БО 9 "Запаси" та застосування нового Плану рахунків.

Найбільш доцільним, на думку автора, є облік усіх витрат, що входять до первісної вартості товарів, протягом місяця на рахунку 93 "Витрати обігу". Списання цих витрат наприкінці місяця за спеціальним розрахунком з кредиту рахунка 93 "Витрати обігу" на дебет рахунка 902 "Собівартість реалізованих товарів" з точки зору організації бухгалтерського обліку в торгівлі є найбільш аціональним.

За розрахунком ці витрати поділяються на дві частини:

- витрати, що відносяться до реалізованих товарів;

- витрати, що відносяться до залишку товарів на кінець місяця.

Такий підхід до вирішення проблеми нового бухгалтерського обліку первісної вартості товарів у торгівлі дасть можливість правильно відобразити на субрахунку 902 фактичну собівартість реалізованих товарів, а в Балансі - первісну вартість залишку товарів.

Враховуючи вищевикладене, фактична собівартість реалізованих товарів, за рекомендаціями автора, повинна відображатись у бухгалтерському обліку та визначатися на субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" у такому порядку:

1. На оптово-збутових, оптових і торговельно-посередницьких підприємствах такими записами на бухгалтерських рахунках:

1.1. Списується за звітами матеріально відповідальних осіб договірна купівельна вартість товарів, реалізованих покупцям:

Д-т 902 "Собівартість реалізованих товарів"

К-т 281 "Товари на складі".

1.2. Списуються витрати підприємства на купівлю, доставку товарів та підготовку їх до реалізації (заготівельно-транспортні витрати), які за розрахунком відносяться до реалізованих товарів:

Д-т 902 "Собівартість реалізованих товарів"

К-т 93 "Витрати обігу".

2. На підприємствах роздрібної та оптової торгівлі, які обліковують товари за продажними цінами, включаючи товарні надбавки:

2.1. Списується за товарними і товарно-грошовими звітами матеріально відповідальних осіб облікова продажна вартість товарів, реалізованих покупцям за готівковим та безготівковим розрахунком:

Д-т 902 "Собівартість реалізованих товарів"

К-т 281 "Товари на складі" або

К-т 282 "Товари в торгівлі".

2.2. Списується за розрахунком сума торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів, для визначення купівельної вартості реалізованих товарів:

Д-т 285 "Торгова націнка" (або рахунок 29)

К-т 902 "Собівартість реалізованих товарів".

Можливий також рівнозначний від 'ємний сторнувальний запис:

Д-т 902 - К-т 285, але з точки зору раціональної організації аналітичного обліку та його комп'ютеризації такий запис недоцільний.

2.3. Списуються витрати підприємства на купівлю, доставку товарів та підготовку їх до реалізації, які за розрахунком відносяться до реалізованих товарів:

Д-т 902 "Собівартість реалізованих товарів"

К-т 93 "Витрати обігу".

Порядок ведення аналітичного обліку до окремих субрахунків рахунка 90 інструкцією не встановлено. Безперечно, що при організації та веденні аналітичного обліку собівартості реалізації кожне підприємство повинно врахувати специфіку своєї діяльності та забезпечити накопичення в аналітичному обліку інформації про собівартість реалізованої готової продукції (товарів, робіт, послуг) наростаючим підсумком з початку року для контролю та економічного Аналізу.

Організація і порядок ведення аналітичного обліку собівартості реалізації розглядаються на відносно складнішому прикладі обліку собівартості реалізованих товарів у роздрібній торгівлі на субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" (таблиці 1 і 2). аналітичний облік собівартості реалізації на виробничих підприємствах (субрахунки 901, 903) та собівартості реалізованих товарів на оптових, оптово-збутових і торговельно-посередницьких підприємствах та інших рахунках доходів доцільно вести аналогічно обліку в роздрібній торгівлі на субрахунку 902.

Аналітичний облік собівартості реалізованих товарів у роздрібній торгівлі на субрахунку 902 рекомендується вести в спеціальній відомості (книзі) так, як показано в таблицях 1 і 2.

Таблиця 1

ВІДОМІСТЬ

аналітичного обліку до субрахунка 902 "Собівартість реалізованих товарів"

дебет

Таблиця 2

ВІДОМІСТЬ

аналітичного обліку до субрахунка 902 "Собівартість реалізованих товарів"

кредит

Як видно з даних наведеної таблиці, в аналітичному обліку до субрахунка 902 "Собівартість реалізованих товарів" протягом звітного року і за звітний рік розкривається структура собівартості реалізованих роздрібною торгівлею товарів і накопичуються необхідні дані про собівартість реалізованих товарів для Аналізу та заповнення Звіту про фінансові результати за кожний квартал і в цілому за звітний рік. аналітичний облік до субрахунка 702 "Дохід від еалізації товарів" ведеться та використовується аналогічно.

До субрахунка 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг":

- за дебетом: 1. Виробнича собівартість реалізованих робіт (послуг).

- за кредитом: 1. Списання сальдо собівартості реалізованих робіт (послуг).

Якщо підприємство виконує роботи та надає послуги, то в аналітичному обліку до субрахунків 703 "Дохід від еалізації робіт і послуг" і 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" необхідно виділити окремо статті доходів і витрат від зазначених видів основної діяльності підприємства.

Аналітичний облік до рахунків 71 "інший операційний дохід", 92 "Адміністративні витрати" й 94 "інші витрати операційної діяльності" ведеться за видами (статтями) доходів.

Аналітичний облік доходів і витрат має розкривати створення чистого доходу від еалізації товарів і елементи собівартості реалізованих товарів та бути джерелом інформації (облікових даних) для заповнення Звіту про фінансові результати.

Рахунок 91 "Загальновиробничі витрати"

На рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" виробничі підприємства обліковують протягом місяця виробничі накладні витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок замінює старі рахунки 24 "Витрати на експлуатацію машин і обладнання" та 25 "Загальновиробничі витрати".

За дебетом рахунка 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне за відповідним розподілом списання загальновиробничих витрат на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації".

Порядок розподілу загальновиробничих витрат встановлений додатком 1 до П(С)БО 16 "Витрати". Наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2000 року №131 внесено зміни до порядку розрахунку розподілу загальновиробничих витрат.

Накопичені протягом місяця на рахунку 91 загальновиробничі витрати списують за розрахунком розподілу їх на види (групи) готової продукції на дебет рахунка 23 "Виробництво" або на дебет рахунка 90 "Собівартість реалізації" - на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведеться за місцями виникнення, центрами й статтями (видами) витрат.

Розподіл і списання з рахунка 91 загальновиробничих витрат здійснюється за спеціальним розрахунком, форма якого наведена в додатку 1 до П(С)БО 16 "Витрати". згідно з цим Положенням, для розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат на кожен об'єкт витрат застосовуються бази розподілу пропорційно до зміни обсягу діяльності. Виходячи з фактичної потужності (змінні витрати) або нормальної потужності (постійні витрати) базами розподілу загальновиробничих витрат можуть бути: години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо. Отже, підприємству надається право самостійно вирішувати, яку базу розподілу загальновиробничих витрат застосовувати.

Незалежно від становленої підприємством бази розподілу загальновиробничих витрат вони розподіляються на кожен об'єкт витрат (калькулювання) виходячи з нормальної потужності підприємства*.

* Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу за нормальної потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних витрат підприємство встановлює з урахуванням змісту загальновиробничих витрат, встановленого пунктом 15 П(С)БО 16 "Витрати".

На виробничих підприємствах, потужність яких у звітному періоді була нижчою за нормальну, частина постійних загальновиробничих витрат прямо відноситься на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

Фактичні постійні витрати, які перевищують розрахункову суму (нерозподілені постійні витрати), включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення на основі розрахунку таким контируванням:

Д-т 90 "Собівартість реалізації", субрахунки 901 і 903

К-т 91 "Загальновиробничі витрати".

Якщо згідно з розрахунком постійні розподілені витрати в розрахунковій (плановій) сумі перевищують фактичну суму цих витрат, то на витрати виробництва списується фактична їх сума (див. змінений розрахунок за 2-й звітний період в додатку 1 до П(С)БО 16 "Витрати").

Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат складається з двох частин:

1. База розподілу та загальновиробничі витрати за нормальною потужністю (рядки 1-5 розрахунку).

У цій частині розрахунку визначають розрахункову (планову) суму змінних і постійних витрат в гривнях (з достатньою точністю) на одиницю бази розподілу - на машино-годину, на одну гривню зарплати, на одну гривню прямих витрат тощо.

2. База розподілу за фактичною потужністю і фактичні загальновиробничі витрати (рядки 6-13 розрахунку).

В цьому розділі наведені приклади розподілу загальновиробничих витрат за 1-й та 2-й звітний періоди (у двох варіантах).

2.1. За перший звітний період фактичні змінні витрати в сумі 48000 грн повністю списуються на собівартість продукції (робіт, послуг). Постійні розрахункові розподілені витрати (16000) менші від фактичної суми постійних витрат (20100). Тому сума перевищення фактичних постійних витрат над розрахунковою сумою - 4100 грн (20100 - 16000) відноситься до постійних нерозподілених витрат, які, згідно з пунктом 16 П(С)БО 16 "Витрати", мають бути включені до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

2.2. За другий звітний період (другий варіант) фактичні змінні витрати в сумі 57750 грн повністю списуються на собівартість продукції (робіт, послуг). Постійні розрахункові розподілені витрати за розрахунком становлять 21000 грн (10500 х 2) за фактичної загальної суми постійних витрат 20200 грн. Оскільки загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину, то на витрати виробництва за розрахунком має бути списана загальна фактична сума постійних загальновиробничих витрат - 20200 грн, а постійних нерозподілених витрат у цьому разі немає.

Таким чином, за зміненим розрахунком розподілу загальновиробничих витрат, наведеним у додатку 1 П(С)БО 16, на списання розподілених загальновиробничих витрат мають бути складені Бухгалтерські проведення:

За 1-й звітний період (перший варіант):

1. Д-т 23 "Виробництво"

К-т 91 "Загальновиробничі витрати" - 64000 (48000 + 16000).

2. Д-т 901 "Собівартість реалізованої готової продукції"

Д-т 91 "Загальновиробничі витрати" - 4100 (20100 - 16000).

За 2-й звітний період (другий варіант):

1. Д-т 23 "Виробництво"

К-т 91 "Загальновиробничі витрати" - 77950 (57750 + 20200).

У зв'язку з тим, що розрахунок розподілу загальновиробничих витрат за встановленою формою складається в узагальнених сумах змінних та постійних загальновиробничих витрат, для розподілу та віднесення цих витрат на кожен об'єкт калькулювання потрібен допоміжний розрахунок. Він складається на основі показників розподілу загальновиробничих витрат за фактичною потужністю.

Цей допоміжний розрахунок рекомендується складати аналогічно тому, як складається розрахунок розподілу заготівельно-транспортних витрат на окремі види (групи) продукції (робіт, послуг). Різниця в тому, що замість суми основних матеріалів вказуються назва та сума бази розподілу за фактичною потужністю (машино-години, зарплата тощо), а замість середнього Відсотка витрат - середня сума загальновиробничих витрат, списаних на витрати виробництва, на одиницю фактичної бази розподілу (на одну машино-годину, на одну гривню зарплати тощо).

За прикладом розрахунку, наведеного в додатку 1 П(С)БО 16, за другий звітний період змінні та постійні загальновиробничі витрати разом взяті на одну машино-годину становитимуть 7,424 грн (77950 : 10500). Використані на виробництво продукції машино-години мають бути додатково враховані в розрізі окремих видів (груп) готової продукції.

Допоміжний розрахунок розподілу загальновиробничих витрат на окремі види (групи) готової продукції є підставою для записів тільки в аналітичному обліку витрат на виробництво за видами (групами) готової продукції (робіт, послуг) до рахунка 23 "Виробництво".

Очевидно, що за Відсутності з об'єктивних причин розрахункових (планових) показників бази розподілу та загальновиробничих витрат за нормальною потужністю фактичні змінні та постійні загальновиробничі витрати можуть бути розподілені та списані на об'єкти витрат (калькулювання) лише на базі розподілу за фактичною потужністю. У цьому разі можна і треба скласти тільки другу частину розрахунку за фактичними показниками бази розподілу та загальновиробничих витрат. При цьому вся сума змінних і постійних витрат розподіляється та списується на витрати виробництва, а постійних нерозподілених витрат бути не може. У цьому випадку розрахунок розподілу загальновиробничих витрат складається за прикладом другого звітного періоду.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат рекомендується вести аналогічно до того, як ведеться аналітичний облік адміністративних витрат на рахунку 92.

Далі буде.

---

Рахунок 90 "Собівартість реалізації" для розмежування витрат на основну діяльність має субрахунки:

901 "Собівартість реалізованої готової продукції";

902 "Собівартість реалізованих товарів";

903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг".

На субрахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" за дебетом відображається протягом року виробнича собівартість реалізованої продукції. З кредиту субрахунка 901 наприкінці року заключним записом списується на субрахунок 791 "Результат основної діяльності" фактична собівартість реалізованої за рік готової продукції.

На субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" за дебетом відображається первісна вартість товарів, включаючи витрати на придбання товарів, їх доставку та доведення до придатного для реалізації стану. З кредиту субрахунка 902 наприкінці року заключним записом списується на субрахунок 791 "Результат основної діяльності" фактична собівартість реалізованих товарів.

На субрахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" за дебетом відображається протягом року виробнича собівартість реалізованих робіт і послуг. З кредиту субрахунка 903 наприкінці року заключним записом списується на субрахунок 791 "Результат основної діяльності" фактична собівартість реалізованих за рік робіт і послуг.

---

Автор рекомендує вести аналітичний облік до рахунка 90 "Собівартість реалізації" в розрізі субрахунків у такому порядку

До субрахунка 901 "Собівартість реалізованої готової продукції"

- за дебетом: 1. Виробнича собівартість реалізованої продукції.

- за кредитом: 1. Списання сальдо собівартості реалізованої продукції.

До субрахунка 902 "Собівартість реалізованих товарів"

На оптових, оптово-збутових та торговельно-посередницьких підприємствах

- за дебетом:

1. Купівельна вартість реалізованих товарів.

2. Витрати на придбання товарів.

3. Транспортно-заготівельні витрати.

4. Витрати на доведення товарів до придатного для реалізації стану.

Разом собівартість реалізованих товарів.

- за кредитом:

1. Списання сальдо собівартості реалізованих товарів на фінансові результати.

Витрати торговельних підприємств на придбання товарів, їх доставку та підготовку до реалізації за економічним змістом мають входити до собівартості (первісної вартості) товарів.

На підприємствах роздрібної торгівлі:

- за дебетом:

1. Продажна вартість реалізованих товарів.

2. Витрати на придбання товарів.

3. Транспортно-заготівельні витрати.

4. Витрати на доведення товарів до придатного для реалізації стану.

Разом собівартість реалізованих товарів.

- за кредитом:

1. Товарні надбавки на реалізовані товари за розрахунком.

2. Списання сальдо собівартості реалізованих товарів на фінансові результати.

Рахунки класу 8

"Витрати за елементами"

На рахунках класу 8 обліковують та накопичують витрати підприємства за елементами, інформація про які необхідна для заповнення розділу іі "Елементи операційних витрат" Звіту про фінансові результати.

Витрати операційної (основної) діяльності групуються за такими економічними елементами:

- матеріальні затрати;

- витрати на оплату праці;

- від ахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у процесі виробництва (крім продукту власного виробництва):

- сировини і основних матеріалів;

- покупних напівфабрикатів та комплектувальних виробів;

- палива й енергії;

- будівельних матеріалів;

- запасних частин;

- тари й тарних матеріалів;

- допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються: заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата від пусток та іншого неВідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються від ахування на Пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, від ахування на індиВідуальне страхування персоналу підприємства, інші соціальні заходи.

До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента "інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу вищезазначених елементів, зокрема: витрати на від ядження, послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Деякі малі підприємства можуть не використовувати рахунок 23 "Виробництво" та рахунки класу 9 "Витрати діяльності". У цьому випадку вони ведуть облік витрат лише на рахунках класу 8 "Витрати за елементами" за елементами витрат. Наприкінці року заключними записами списують ці витрати безпосередньо на дебет рахунка 79 "Фінансові результати" на зменшення отриманого чистого доходу (Д-т 79 - К-т 80 - 85).

Можливі різні схеми використання рахунків класу 8 "Витрати за елементами". Найпростішою, на наш погляд, є схема, за якою на виробничих підприємствах прямі та непрямі виробничі витрати відображаються протягом місяця на рахунку 23 "Виробництво" та списуються на випущену за місяць продукцію бухгалтерським проведенням:

Д-т 26 "Готова продукція"

К-т 23 "Виробництво" - на суму фактичної виробничої собівартості виготовленої готової продукції

або на виконані роботи та надані послуги контируванням:

Д-т 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг"

К-т 23 "Виробництво" - на фактичну собівартість робіт і послуг.

Тоді невиробничі операційні витрати відображаються та накопичуються протягом року на рахунках 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" і 94 "інші витрати операційної діяльності", а наприкінці року сальдо списується заключними записами з кредиту цих рахунків на дебет субрахунка 791 "Результат основної діяльності". У цьому випадку витрати підприємства за елементами визначаються (сумуються) для заповнення розділу II Звіту про фінансові результати за даними аналітичного обліку до рахунків 23, 91, 92, 93 і 94.

Підприємства можуть також використовувати одночасно рахунки класів 8 "Витрати за елементами" і 9 "Витрати діяльності" для отримання інформації про витрати за елементами системним шляхом.

До видання галузевих методичних рекомендацій з обліку затрат і калькулювання собівартості готової продукції (робіт, послуг) рекомендується вести аналітичний облік загальновиробничих витрат за такою номенклатурою статей:

1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління, від ахування на соціальні заходи, витрати на оплату службових від яджень тощо).

2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення.

4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

5. Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та від ахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів; оплата послуг сторонніх організацій тощо).

6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

7. Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, від ахування на соціальні заходи; медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

8. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

9. інші витрати (внутрішньозаводські переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей в цехах; оплата простоїв тощо).

Особливість нового порядку розподілу загальновиробничих витрат полягає в тому, що змінні витрати повністю розподіляються і списуються на витрати виробництва, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва в розрахунковій (плановій) сумі, але не більше від суми фактичних постійних загальновиробничих витрат.