Сучасна ситуація в Україні з її економічною нестабільністю, відсутністю обгрунтованих макроекономічних прогнозів, нестачею статистичної інформації, її недостовірністю ускладнюють розробку конкретних прогнозів розвитку зовнішньоторговельних відносин з окремими країнами. У даній монографії зроблено спробу дати оцінку експортного потенціалу основних товарних груп експорту України стосовно Росії до 2007 року.
При формуванні гіпотези прогнозу експортного потенціалу України були враховані: 1) ретроспективні показники торгівлі України з РФ товарами в матеріальній формі; 2) діагностичні дані про сучасний стан економіки України і торговельних взаємин з Росією; 3) маркетинг окремих сегментів товарного ринку Росії щодо сприйняття українських товарів; 4) передбачувані структурні зрушення в економіці та зовнішній торгівлі України в періоді, що прогнозується; 5) можливості формування сприятливих організаційно-економічних передумов поліпшення стану в торговельних стосунках між країнами і необхідність структурних зрушень у структурі експорту на користь продукції з більш високим ступенем обробки.
При прогнозуванні слід було також врахувати загальний тренд падіння обсягів експорту в ретроспективі. Спочатку в 1995 р. порівняно з 1994 р. обсяги товарного експорту в цілому збільшились на 22,4%, у 1996 р. проти 1995 р. вони зменшились на 3%, а в 1997 р. спостерігалось обвальне падіння обсягу експорту порівняно з 1996 р. на 32,7%. Таким чином, за 1994-1997 рр. втрачено понад 20% обсягів загального експорту України. У 1994-1997 рр. спостерігалися також значні коливання темпів зміни обсягів українського експорту і до РФ (додатки 14, 15).
Маркетинг зовнішньоторговельної діяльності України з Росією у 1998 р. свідчить, що тенденція сталого спаду обсягів експорту українських товарів зберігається і нині. Так, за січень-червень 1998 р. експорт товарів до РФ склав 1,53 млрд дол. США і зменшився порівняно з відповідним періодом минулого року на 13,1% або на 0,8 млрд дол. США. Зокрема, зменшення експорту спостерігається за такими групами товарів: по продовольству – 47,6%; металургійній продукції – 16,4% та продукції машинобудування – 13%.
Зменшення обсягів експорту продовольства пояснюється падінням попиту і втратою конкурентоспроможності на російському ринку через малі обсяги виробництва, високу ціну, низьку якість та погане оформлення продукції, а також вичерпанням можливостей продажу з армійських запасів. Окремо слід торкнутися цукрової проблеми. Чотиримісячне зволікання російської сторони з визначенням імпортерів призвело до затоварення російського ринку значно дешевшим цукром-сирцем з інших країн: ціна на цукор білий становить у Росії 400 дол. США за тонну, а в Україні – щонайменше 450 дол. Внаслідок несприятливої кон’юнктури по цукру на російському ринку Україна спромоглася продати у І півріччі поточного року цукру лише на 6,2 млн дол. США проти 140,5 млн дол. США за аналогічний період у 1997 р. (в 23 рази менше).
Значно (майже вдвоє) зменшилися поставки до Росії сталевих труб великого діаметра для нафтогазопроводів. Причиною цього стало призупинення РАТ “Газпром” дії контракту з Харцизьким заводом на закупівлю близько 200 тис. тонн труб на суму 150 млн дол. США у зв’язку з претензіями до якості їх покриття.
Негативні тенденції у зовнішньоторговельних відносинах України та Росії не дають підстав для оптимістичного прогнозування нарощування обсягів торгових взаємин, принаймні у найближчій перспективі.
За розрахунками, очікувані показники товарообігу на кінець 1998 р. при оптимістичному прогнозі можуть бути наступними: зовнішньоторговельний оборот – 11,4 млрд дол. США; експорт товарів – 3,6 млрд дол. США; імпорт товарів – 7,8 млрд дол. США; від’ємне сальдо – 4,2 млрд дол. США. У 1997 р. ці показники становили відповідно 11,5; 7,8 і 4,1 млрд дол. США.
При песимістичному прогнозі: зовнішньоторговельний оборот – 10,5 млрд дол. США; експорт товарів – 3,4 млрд дол. США; імпорт товарів – 7,1 млрд дол. США і від’ємне сальдо у торгівлі товарами – 3,7 млрд дол. США.
В прогнозі на більш віддалену перспективу передбачена необхідність розширення можливостей експорту вітчизняної продукції в Росію за умови зменшення на неї попиту на внутрішньому ринку, посилення ролі експорту в російському напрямку для стабілізації обсягів виробництва основних видів продукції традиційного українського збуту та збільшення обсягів надходження коштів від експорту. Передбачаються деякі зміни у структурі експорту на користь продукції переробних галузей промисловості.
Прогнозна оцінка експортного потенціалу найбільш представницьких вітчизняних товарів на російському ринку виконана з урахуванням пріоритетів, що формувались у зовнішньоторговельних відносинах між Україною та Російською Федерацією протягом 1991-1997 рр. Особливу увагу при цьому було приділено періоду 1994-1997 рр., коли статистична інформація про зовнішньоторговельні відносини набула впорядкованого характеру і з’явилася можливість адекватно оцінити й порівняти в динаміці обсяги і структуру товарних експортно-імпортних потоків та виділити товари, що мають найбільшу питому вагу в експорті.
При виконанні прогнозної оцінки експортного потенціалу було досить детально проаналізовано також тенденції, що склались протягом 1991-1997 рр. в агропромисловому комплексі України та окремих галузях промисловості (насамперед в металургійному та машинобудівному комплексах, у хімічній промисловості тощо), продукція яких поставляється на російський ринок, досліджено динаміку обсягів виробництва окремих видів продукції, експортоспроможних на російському ринку, проаналізовано законодавчу базу з проблем регулювання зовнішньоторговельних взаємовідносин України і Російської Федерації, враховано тенденції світового ринку (кон’юнктура попиту на окремі товари, світові ціни тощо) та основні напрями структурної перебудови економіки України на найближчу та більш віддалену перспективу.
Темпи зміни обсягів найбільш представницьких товарів України до Російської Федерації у 1994-1997 рр. наведено у додатку 15.
Достатню увагу при виконанні прогнозної оцінки було приділено також сучасному стану економіки Російської Федерації, експортній орієнтації її окремих комплексів та галузей, співвідношенню цін на товари в Україні і Російській Федерації та іншим факторам, що безпосередньо чи опосередковано впливають і можуть впливати в перспективі на обсяги товарообміну між двома країнами та експортоспроможність української продукції на російському ринку.
Прогнозна оцінка на період до 2007 р. експортного потенціалу товарів, частка яких у загальному обсязі експорту до Російської Федерації протягом 1994-1997 рр. становила 85-86%, дає змогу визначити пріоритетні напрями концентрації зусиль держави щодо підтримки цих виробництв, насамперед шляхом залучення інвестицій для їх реструктуризації і модернізації з метою підвищення конкурентоздатності продукції, яка і на віддалену перспективу користувалась би попитом на російському ринку.
За умов реалізації заходів щодо підвищення експортоспроможності окремих народногосподарських комплексів України, мотивації експортної активності суб’єктів підприємництва, формування та реалізації довгострокової програми економічного співробітництва України з Російською Федерацією можна розраховувати на нарощування обсягів експорту в Росію, починаючи з 1999 року, і поступове поліпшення сальдо зовнішньоторговельного балансу у торгівлі з Росією.
В цілому ж вирішення питання щодо перспектив розвитку зовнішньоекономічної діяльності між Україною і Росією можливе лише через вихід двох країн з економічної кризи, здійснення глибоких структурних зрушень в економіці, проведення активної інноваційної політики.
Прогноз розроблявся на підставі системного підходу, тобто спільного залучення всіх перелічених вище факторів підвищення експортного потенціалу України. При прогнозуванні поєднувалися пошукові та нормативні методи, тобто враховувалися екстраполяція попередніх тенденцій, бажані параметри розвитку експортного потенціалу з орієнтацією на задоволення соціально-економічних потреб України і забезпечення її національної безпеки. Крім того, враховувалися експертні оцінки фахівців з різних галузей промисловості і функціональних міністерств (Мінекономіки, МЗЕЗт, Мінфіну).
Прогноз зроблено на основі численної інформації Держкомстату, Мінекономіки, Держмитслужби України, заходів, що передбачені у програмах дій уряду щодо піднесення виробничого, інноваційного потенціалу, фактографічних даних галузевих та функціональних міністерств та пропозицій регіонів України про їх участь у зовнішньоекономічній діяльності. Крім того, тенденції, що покладено в основу прогнозних розрахунків, узгоджувалися з термінами реалізації заходів, передбачених у Програмі економічного співробітництва між Україною та Російською Федерацією на 1998-2007 рр., які окреслюють основні шляхи як щодо взаємного виходу з гіперінфляції, так і розвитку торгівлі.
Прогнозна оцінка експортного потенціалу основних товарних груп експорту України до Російської Федерації наведена у додатку 16.