Главная страница ДонНТУ Страница магистров ДонНТУ Поисковая система ДонНТУ

Кізима Т.О.,
кандидат економічних наук

"Фінанси підприємств", 2000р., №4, стор. 37-41.

АНАЛІЗ "ВИТРАТИ - ОБСЯГ - ПРИБУТОК" У ДІЯЛЬНОСТІ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Початок широкомасштабних процесів приватизації, акціонування, зростання кількості приватних фірм, розширення контактів з іноземними партнерами - все це породжує гостру необхідність оволодіння сучасними механізмами і методами фінансового аналізу.

Потреба вивчення внутрішнього і зовнішнього економічного середовища об'єктів господарювання, кон'юнктури ринку і його адаптивності, можливої конверсії капіталу та оцінки ступеня економічного ризику вносять суттєві зміни в методику й організацію аналітичних досліджень.

Формування ринкового механізму змінює характер аналітичних досліджень, розширює зону діагностики і пошуку, їх результати повинні давати змогу швидкої адаптації до змін ринкової кон'юнктури, передбачати можливі зміни поведінки партнерів, уникати невиправданого ризику.

За сучасних умов не можна обмежуватися інформацією про встановлені на певний час економічні відносини. Велике значення має також інформація про еволюцію цих відносин, тривалішу динаміку економічного розвитку, які свідчать про стабільність, перспективність і надійність партнерства в усіх аспектах.

Ефективність аналітичного забезпечення фінансового менеджменту визначається сукупністю параметрів управління, які оцінюють за варіантами багатокритеріальної оптимізації. Визначальними серед них є показники прибутковості, фінансової стабільності, економічного зростання, конкурентоспроможності тощо.

На підставі загальних критеріїв господарювання в умовах ринку виробничу діяльність оцінюють з погляду досягнення максимальних фінансових результатів і економічної стабільності. Воднораз фінансова діяльність, управління фінансовими ресурсами розглядаються через призму оптимізації виробництва, пошуку найвигідніших сфер підприємництва, раціонального маневрування грошовими потоками.

Одним із найефективніших і водночас найпростіших методів фінансового аналізу, який використовується для оперативного і стратегічного планування прибутку, є операційний аналіз "витрати - обсяг - прибуток" ("Costs-Volume- Profit"). Він дає змогу відслідковувати залежність фінансових результатів від витрат і обсягів виробництва (реалізації).

Основна мета цього виду аналізу (який ще зазвичай у вітчизняній і за- рубіжній літературі характеризують як аналіз беззбитковості) - встановити, що відбудеться з фінансовими результатами, якщо визначений рівень продуктивності, обсягу виробництва, витрат змінюватиметься. Ця інформація має виняткове значення для керівництва підприємства, тому, що знання залежності між такими факторами, як сукупний дохід від продажу, сукупні витрати, прибуток, вихід продукції (обсяг виробництва), дає змогу визначити критичний рівень випуску продукції, при якому прибуток буде максимальним, або рівень, при якому не буде ні прибутку, ні збитків (тобто точку беззбитковості).

Переваги цієї методики полягають у тому, що аналіз можна зробити як за квартал (скажімо, у нашому випадку), так і за півріччя та за результатами діяльності за рік.

Методика здійснення аналізу беззбитковості застосована на спільному підприємстві "Укра-Пол" (Тернопільська область), основним видом діяльності якого є надання торговельних послуг. Тобто предметом дослідження є відслідковування залежності фінансових результатів (у нашому випадку - націнки) від витрат і обсягів реалізації.

Для побудови моделі зв'язку між сукупними витратами, виходом продукції (обсягом виробництва), виручкою від реалізації під час аналізу спрощуються реальні умови, з якими стикається фірма в практичній діяльності. Як і більшість моделей, які є абстракціями реальних умов, модель аналізу беззбитковості будується з урахуванням низки припущень і обмежень. Якщо їх брати до уваги, то можна зробити серйозні помилки і неправильні висновки під час аналізу. Основними припущеннями та обмеженнями у нашому випадку були такі:

  1. Номенклатура реалізованої продукції є величиною постійною.
  2. Сукупні витрати і сукупний дохід є лінійними функціями обсягу виробництва (реалізації).
  3. Прибуток розраховується по змінних витратах, оскільки під час аналізу передбачається, що постійні витрати, які мали місце в певному періоді, враховуються як витрати цього періоду.
  4. Усі інші величини залишаються постійними.
  5. Витрати поділяються на постійні й змінні, без виділення умовно-постійних чи умовно-змінних.

У наших розрахунках ми також абстрагувались від ПДВ і податку на прибуток.

І все ж, незважаючи на ряд таких припущень і обмежень, аналіз беззбитковості є потужним інструментом для прийняття ефективних управлінських рішень.

Зазначимо, що для надання інформації по витратах, виручці, прибутку може використовуватись як графічний метод, так і математичні залежності. Математичний підхід є гнучкішим методом отримання інформації.

Взаємопов'язані й представлені за допомогою математичних засобів фінансові відносини між господарюючими суб'єктами є не чим іншим, як математичною моделлю управлінського процесу, яка дає змогу аналізувати, порівнювати, отримувати альтернативні варіанти і, врешті-решт, приймати ті чи інші фінансові рішення. А це і є, власне, процес управління фінансами.

Ключовими елементами операційного аналізу є: операційний важіль, поріг рентабельності й запас фінансової міцності підприємства.

Скористаємося такими даними. Виручка від реалізації у І кварталі 1999 року на спільному підприємстві "Укра-Пол" становила 29500,00 грн. при змінних витратах 2889,10 грн. і постійних - 7824,97 грн. Загальна сума витрат - 10714,07 грн., прибуток - 18785,93 грн.

Керівництво підприємства передбачає, що виручка від реалізації у майбутньому зросте до 31000,00 грн (+5,1%). На ці ж 5,1% збільшаться і змінні витрати, їх сума становитиме 3036,44 грн. (2889,10 грн. + 147,34 грн.). Сума постійних витрат не зміниться і становитиме 7824,97 грн., загальна сума витрат - 10861,41 грн. Відповідно прибуток досягне 20138,59 грн. (31000,00 - - 3036,44 - 7824,97), що на 7,2% більше від прибутку попереднього періоду (І кварталу). Отже, виручка від реалізації збільшиться всього на 5,1%, а прибуток зросте на 7,2%.

Якщо вирішувати завдання максимізації темпів приросту прибутку, то можна маніпулювати збільшенням чи зменшенням не тільки змінних, але й постійних витрат і залежно від цього вираховувати, на скільки відсотків зросте прибуток.

Якщо, наприклад, при збільшенні змінних витрат на 5,1% постійні витрати збільшаться на 2%, то прибуток зросте не на 7,2%, а на 6,4% (змінні витрати становлять 3036,44 грн., сума постійних витрат становитиме 7824,97 + + 156,50 = 7981,47 грн., а прибуток - величину 31000,00 - (3036,44 + + 7981,47) = 19982,09 грн.).

У практичних розрахунках для визначення сили впливу операційного важеля застосовують відношення так званої валової маржі (виручка від реалізації за мінусом змінних витрат) до прибутку.

У нашому випадку сила впливу операційного важеля дорівнює: (29500,00 - - 2889,10) : 18785,93 = 1,42. Це означає, що при збільшенні виручки на 5,1% прибуток зросте на 1,42 х 5,1% = 7,2%.

Взаємозв'язок і логічність цього розрахунку з попереднім легко простежується: результат розрахунків є однаковим (при збільшенні виручки на 5,1 % прибуток зростає на 7,2%).

Сила впливу операційного важеля завжди розраховується для визначено- го обсягу продажу та певної виручки від реалізації. Змінюється виручка від реалізації - змінюється й сила впливу операційного важеля. За постійної виручки від реалізації чим більша сума постійних витрат, тим сильніше діє операційний важіль, і навпаки. Це положення можна обгрунтувати за допомогою перетворення формули сили впливу операційного важеля:

[Виручка від реалізації - Змінні витрати] : Прибуток = = [(Постійні витрати + мінні витрати + Прибуток) - - Змінні витрати] : Прибуток = = [Постійні витрати + Прибуток] : Прибуток.
Тобто: (29500,00 - 2889,10) : 18785,93 = (7824,97+ 18785,93): 18785,93. 1,42 = 1,42

При зменшенні виручки від реалізації сила впливу операційного важеля зростає як за підвищення, так і за зниження питомої ваги постійних витрат у загальній їх сумі. Кожен процент зменшення виручки дає дедалі більший процент зниження прибутку, причому сила операційного важеля зростає швидше, ніж збільшуються постійні витрати.

За збільшення виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності (точка самоокупності витрат) уже пройдений, сила впливу операційного важеля зменшується: кожен процент приросту виручки дає дедалі менший процент приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат у загальній їх сумі знижується). Ці положення можуть використовуватись підприємством для:

Невід'ємною складовою частиною методики аналізу впливу витрат на процес максимізації маси прибутку є визначення запасу фінансової міцності підприємства. Складовим елементом такого поняття є поріг рентабельності (тобто така величина виручки від реалізації, за якої підприємство вже не має збитків, але ще і не має прибутків).

Поріг рентабельності = Постійні витрати : Валова маржа у відносному вираженні. (Валова маржа = Прибуток + Постійні витрати = 26610,90; тобто 90,2% виручки від реалізації або 0,90206 у відносному вираженні.)

Отже, Пр = 7824,97 : 0,90206 = 8674,56 грн.

Тобто при досягненні виручки від реалізації в 8674,56 грн. підприємство досягає окупності й постійних, і змінних витрат. Знаючи поріг рентабельності, можна визначити запас фінансової міцно ті підприємства, який становитиме різницю між досягнутою фактичною виручкою від реалізації й порогом рентабельності.

Зфм = 29500,00 - 8674,56 = 20825,44 грн.

Зазначимо, якщо виручка від реалізації падає нижче порога рентабельності, то фінансовий стан підприємства погіршується, створюється дефіцит ліквідних засобів.

Можна розраховувати запас фінансової міцності й у відсотках до виручки від реалізації. Якщо запас фінансової міцності становить у нашому випадку 20825,44 грн., а виручка - 29500,00 грн., то запас фінансової міцності відповідає 70,6% виручки від реалізації. Це означає, що підприємство здатне витримати 70-відсоткове зниження виручки від реалізації без серйозної загрози для свого фінансового стану.

Отже, розглянута методика аналізу дає змогу на практиці приймати ефективні управлінські рішення щодо розв'язання найрізноманітніших фінансово-господарських ситуацій.