выше

ЕКОНОМІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ І РЕГУЛЮВАННЯ РЕНТНИХ ВІДНОСИН У ВУГІЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

Чл.-кор. НАН України, д. е. н. АМОША О.І.
К. е. н. СТАРИЧЕНКО Л.Л.

Уривки зі статті

Під економічним стимулюванням мається на увазі узгодження міри задоволення економічних інтересів (доходів) суб'єктів господарювання з результатами їх виробничо-економічної діяльності. Воно здійснюється як економічна винагорода (одержання, збільшення доходу) або економічні санкції (позбавлення, зменшення доходу). У ринковій системі економічні стимули створюються насамперед конкуренцією. Виграє (одержує більш високий і сталий доход) той суб'єкт господарювання, який у суперництві з іншими суб'єктами виробляє і продає товари (послуги) у більшому обсязі, кращої якості, з меншими витратами.
У виробництві використовуються, як відомо, три види (категорії) ресурсів (продуктивних факторів): природні (земля, корисні копалини тощо); трудові (робоча сила); капітал (засоби виробництва, створені людьми). Іноді виявляють ще четвертий фактор - підприємницьку здібність (підприємливість). Використання будь-якого виду унікального ресурсу, що дає приріст вартості товару (послуги) або обумовлює зниження витрат на його виробництво, приносить додатковий (надлишковий) доход рентного характеру. Таким ресурсом може бути, наприклад, рідкісна за своєю родючістю земля, родовище корисних копалин з надзвичайно якісними характеристиками та сприятливими умовами експлуатації, технічна чи організаційна інновація (нові техніка, технологія, матеріал, метод організації виробництва), працівники винятково високої кваліфікації, особливо підприємливі керівники.
Економічні стимули, що створюються ринковою конкуренцією, полягають у прагненні кожного виробника отримати додатковий доход, ставши володарем (хоча б на певний час) унікального ресурсу. Звідси - безупинний пошук нововведень, вкладення "людський капітал", високі винагороди менеджменту на процвітаючих підприємствах.
Державне регулювання економіки, що функціонує на ринкових засадах, полягає у правовому захисті добросовісної конкуренції та в обмеженні або підтримці тих сфер діяльності, де ринок не забезпечує ефективне використання ресурсів ("зазнає фіаско"). Здобуття і захист доходів за допомогою держави (завдяки різним пільгам під час виконання державних замовлень, програм, одержанню субсидій, захисту від конкуренції імпортерів тощо) називають пошуком політичної ренти.
Гірничодобувні підприємства як суб'єкти господарювання характеризуються високою капіталомісткістю, значною питомою вагою неліквідного капіталу, неможливістю перепрофілювання, нездатністю до швидкого реагування на зміни кон'юнктури ринку; потребою у постійних інвестиціях для підтримання виробничої потужності; подорожчанням видобутку корисних копалин з поглибленням гірничих робіт; особливими вимогами до охорони праці та навколишнього середовища; різноманітністю якісних характеристик і умов розробки родовищ. Звідси - інерційність гірничодобувних галузей, ризик підприємництва і відповідно підвищена увага держави до регулювання господарської діяльності в цьому секторі економіки.
Головною особливістю формування доходів гірничодобувних підприємств і механізму їх економічного стимулювання є утворення гірничої (мінеральної) ренти. Розрізняють абсолютну і диференціальну гірничі ренти. Абсолютна гірнича рента - це мінімальна ціна, якої набуває мінеральний ресурс, будучи безкоштовним даром природи, через свою обмеженість і невідтворюваність. Розмір її визначається дефіцитністю і споживчою цінністю ресурсу. Ця рента привласнюється, як правило, державою - гарантом раціонального використання природних ресурсів. Диференціальна гірнича рента - доход, що виникає внаслідок кращих умов і відповідно менших витрат на видобуток і реалізацію корисної копалини або внаслідок більш високої природної якості і вищої ціни корисної копалини.
На утворення і розмір диференціальної гірничої ренти впливають такі групи факторів:
  1. гірничогеологічні умови розробки родовища (у межах гірничого відводу) - обсяг промислових запасів корисної копалини, глибина залягання, потужність, кут падіння, будова, тектоніка пластів чи рудних тіл, їх газоносність, вибухонебезпечність, схильність до геодинамічних явищ (раптових викидів, гірничих ударів), міцність та стійкість вміщуючи порід, гідрогеологічні умови та інші;
  2. показники природної якості копалини - теплотворна здатність, зольність, сірчистість, вологість, спікливість вугілля, склад і вміст корисних компонентів у руді тощо;
  3. географічні фактори, що визначають умови та вартість ресурсного забезпечення виробництва і реалізації продукції гірничодобувного підприємства, - віддаленість від транспортних магістралей і регіонів споживання сировини, розвиненість виробничої, соціальної та ринкової інфраструктури в районі родовища тощо;
  4. виробничі характеристики гірничодобувного підприємства - потужність, способи, схеми, системи, технічний рівень розробки родовища, транспортування та збагачення корисної копалини, провітрювання виробок та ін...

...Створюючи умови для рівноправної конкуренції, держава водночас повинна сприяти переважному розвитку (технічному переоснащенню, реконструкції, нарощуванню виробничої потужності) найрентабельніших перспективних шахт із поступовим виводом із експлуатації збиткових безперспективних, знижуючи таким шляхом рентні доплати. З цією метою, по-перше, встановлені за нормативами рентні вилучення доцільно залишати цілком або частково в розпорядженні шахт за умови суворого цільового їх використання для санації (за потребою) і подальшого розвитку виробництва (зараз рентні вилучення не визначаються і їх використання не регламентується).
По-друге, кошти державного бюджету, що виділяються для капітальних вкладень у розвиток діючих вугледобувних підприємств, слід надавати на конкурсній основі і на умовах повернення. Критеріями відбору для цих інвестиційних проектів повинні бути терміни їх виконання і терміни повернення коштів, визначені із запланованої ефективності їх використання. Відшкодування бюджетних витрат має здійснюватися після реалізації проектів в обов'язковому порядку незалежно від фактично досягнутих результатів: рентабельними підприємствами - систематичними відрахуваннями заздалегідь установленої частки доходу від продажу продукції протягом обумовленого терміну; збитковими підприємствами - зниженням ставки диференційованих рентних доплат (переглядом розміру рентних платежів за виробничі умови) на заздалегідь передбачений розмір.
Діючий зараз порядок передбачає виділення підприємствам коштів державної підтримки на капітальні вкладення за результатами конкурсу бізнес-планів. Однак цей порядок, з одного боку, не вимагає повернення отриманих бюджетних коштів і взагалі не передбачає прямої економічної відповідальності за неефективне їх використання, внаслідок чого конкурсний відбір бізнес-планів втрачає сенс. З іншого боку, він поширюється (принаймні, формально) на всі капітальні вкладення, які фінансуються з бюджету, в тому числі і на вкладення у просте відтворення (підготовку нових ділянок, горизонтів шахтного поля замість відпрацьованих, заміну повністю зношеного устаткування аналогічним новим), тобто такі, котрі не створюють нового економічного ефекту, але є життєво необхідними для продовження функціонування підприємств і не можуть надаватися на конкурсній основі.
Порядок поворотного бюджетного фінансування розвитку шахт, що пропонується, повинен створити дієву конкуренцію за одержання бюджетних коштів, стимулювати ефективне їх використання, сприяти розширенню інвестиційного потенціалу галузі. Що стосується капітальних вкладень у просте відтворення, то вони мають здійснюватися за рахунок амортизаційних відрахувань, які покриваються доходом підприємств з урахуванням диференційованих рентних доплат.
Ринкова конкуренція повинна стимулювати всі вугледобувні підприємства накопичувати також власні кошти для розвитку або залучати для цього позичкові кошти. В ДХК "Добропіллявугілля", "Краснодонвугілля", ВАТ "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна №1" є позитивний досвід залучення на зворотній основі для фінансування розвитку шахт коштів недержавних інвесторів: ЗАТ "Арс", корпорації ІСД, концерну "Енергія" та ін.
Таким чином, економічне стимулювання у вугільній промисловості повинне розвиватися в руслі формування ринкового конкурентного середовища, а регулювання рентних відносин у галузі з урахуванням її специфіки має цьому сприяти.

Опубликовано: Уголь Украины - 2003 - № 4 - с.19-24.