выше

ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ГІРНИЧОГО ВИРОБНИЦТВА

К. т. н. АНІСІМОВ М.Т.
Інженер АНІСІМОВ В.М.

Реформування вугільної галузі проводиться упродовж останніх 10 - 15 років. За цей час змінилась соціальна система країни і відповідно набули іншого статусу та юридичної форми підприємства вугільної промисловості. Змінювались і в той же час відпрацьовувались особливості стосунків між підприємствами галузі та суміжними. Налагоджувались взаємні розрахунки за сировину та продукти виробництва, вдосконалювались методи розробки цін та самі ціни. Незважаючи на прийняті заходи та їх вагомість, технологічного, промислового, а тим більш економічного зростання, на жаль, не відбувається. Причин такого стану дуже багато, виділимо декілька.
Технологія гірничого виробництва (мається на увазі весь технологічний комплекс - видобуток вугілля, його збагачення та стосунки між видобувними та збагачувальними підприємствами, а також споживачами) застаріла і потребує вдосконалення, або заміни. Ті окремі галузеві інститути та структури, які повинні розглядати ці питання, через відсутність коштів або інші причини не пристосувались до сучасних умов і тому їхня роль вбачається не зовсім достатньо.
Незрозумілою є практика затвердження у вищих керівних структурах значень певних якісних показників продуктів виробництва, оскільки ті, які затверджують, не є однозначно залежними від характеристик вугілля, що підлягає збагаченню. Це призводить до того, що при проведенні технологічного процесу у більшості випадків не дотримують норм, або ж не знають, що їх потрібно дотримувати. Втрати горючої маси у технологічному виробництві - 1-2% по кількості та 3-5% по якості практично не відпрацьовуються, тому що затверджені норми майже завжди занижені. Якщо занизити якісні показники щодо відходів, то можна отримати значні залишки неврахованої готової продукції. Наприклад, при збагаченні тільки по одному машинному класу крупнисті, вихід якого становить в середньому 33% маси перероблюваного, затвердження попільності відходів на 10% нижчою по відношенню до можливої (базової) призводить до того, що підприємство, працюючи з видачею породи, що має базову попільність, може мати неврахованої продукції 1-2%, і це досить суттєво.
Необґрунтованою є практика зобов'язувати видобувні підприємства забезпечувати певний рівень попільності видобувного вугілля у межах, які через об'єктивні причини вони не можуть виконати. Кількість рядового вугілля, що надходить у технологічний комплекс шахти або ж у технологічну схему збагачення, не визначається. Контролюються попільність товарної продукції та її вихід, тому дуже важко, а то і взагалі неможливо оцінити ретельно чи з порушеннями проведено технологічний процес. Таких чинників рядового вугілля, як попільність і кількість, що використовуються при взаємозаліках між суб'єктами діяльності, недостатньо.
Управління технологічним процесом виконується без урахування відповідних вхідних характеристик вугілля і особливостей обладнання. Запозичення технологій та придбання обладнання з-за кордону провадяться без належної експертизи та фахового обґрунтування. Такий стан справ призводить до небажаних наслідків і великих витрат.
Наведені причини складають досить широкий спектр, у якому виділимо три напрямки вдосконалення, а саме - питання управління, фаховий рівень підготовки спеціалістів, технологія виробництва. Для вирішення питань першого напрямку достатньо запрактикувати належну фахову відповідальність за результати виробництва на всіх рівнях та на підприємствах усіх форм власності, бо вугілля - одна з сировинних баз держави, і вона повинна розумно та ощадливо використовуватись.
Питання другого напрямку дуже суттєві, за винятком практики використання персоналу для управління виробництвом без фахової підготовки або з незадовільним рівнем. Необхідно проаналізувати, обґрунтувати та вирішити проблеми підготовки фахівців в учбових закладах. Справа у тім, що став очевидним факт неузгодженості між підготовкою фахівців та вимогами виробництва.
Третій напрямок - нормалізація технологічного процесу гірничого виробництва - є фундаментальним, і без його позитивного вирішення зрушення дуже примарні.
Авторами розроблена математична і методична бази для вдосконалення технології гірничого виробництва у вугільній промисловості. Головною метою при вирішенні всіх питань визначена така, щоб одержувати показники з абсолютними значеннями, тобто з видобутого вугілля повинна забиратись вся маса, котра здатна виділяти тепло при згорянні, а у відходи відправлятись порода з базовими показниками. Вдосконалення технології гірничого виробництва обумовлює внесення змін з таких напрямків.
Вугілля при будь-якому технічному забезпеченні та технологічному режимі повинно видобуватись з видачею мінімальної кількості породи, оскільки одиниця піднятої на поверхню породи завдає збитків державі рівно на стільки, скільки коштує одиниця чистого вугілля плюс сума витрат на її транспортування, нагрівання у процесі спалювання вугілля та на впорядкування відходів.
Для створення об'єднуючого фактора технології гірничого виробництва слід ввести єдине базове випробування для визначення відповідних базових характеристик вугілля. Продукти виробництва оцінювати показниками, котрих буде достатньо для виконання розрахунків по сухому паливу та теплотворній здатності, що дозволить зробити юридичні та технологічні стосунки міх підприємствами визначеними і упорядженими.
Для повної кількісної оцінки результатів роботи на всіх етапах гірничого виробництва слід ввести технологічний показник "вилучення корисного мінералу", як це зроблено у залізорудній, кольоровій та інших галузях. Очевидно, що реалізувати розробки можна при впровадженні нових технічних досягнень, за допомогою яких відслідковувати весь технологічний процес. Таким засобом є створена авторами базова комп'ютерна система TEXNOU для вугільної промисловості. Системою відпрацьовуються питання, які обумовлені і вирішені математичною та методичною базами. Вона багатофункціональна, здатна працювати у реальному режимі часу, її головне призначення - це виконання функцій експерта-технолога. На основі показників вхідної сировини, що одержані за результатами базового випробування, оцінюється робота добувного підприємства, виконуються розрахунки із споживачами вугілля, розраховуються режимні параметри операцій збагачення і відпрацьовуються у технологічному процесі з одержанням показників продуктів у абсолютних значеннях. Системою прораховуються також кількісно-якісні показники продуктів для всіх операцій технологічної схеми, котрі повинні бути досягнуті за час роботи виробництва.
За результатами випробування проведеного технологічного процесу розраховуються показники продуктів, що одержані на виробництві. Одержані та розраховані системою показники порівнюються, встановлюються їх відхилення, котрі не повинні бути більшими за норму.
Розроблена технологія може використовуватись на всіх підприємствах за будь-яких умов. Якщо є локальні системи управління технологічними процесами, то вони використовуються. Більшість процесів виробництва практично не регулюється, тому у подальшому при розробці для них автоматичних систем останні також можуть бути використані комп'ютерною системою TEXNOU. Впроваджувати розробки у виробництво доцільніше окремо на кожному вугільному об'єднанні. Виконуватись це повинно на державному рівні.
Система чітко прораховує кількісні та якісні показники всіх продуктів технологічного процесу, а також ті, котрі потрібні для розрахунків з постачальниками сировини та споживачами продукції. Нова технологія неодмінно повинна бути втілена у життя, тому що допомагає вирішувати багато нагальних питань.

Опубликовано: Уголь Украины - 2001 - № 9 - с.20-21.