Миронюк Г. Державна політика у сфері якості // Стандартизація сертифікація якість. - 2001. - N4 - c.32-34.

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ЯКОСТІ

 

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ЯКОСТІ

 

Г. Миронюк. Перший заступник голови Держстандарту України, м Київ

 

       Міжнародний досвід свідчить,  що стану лідера у світовій економіці, у соціальному і культурному розвитку досягають тільки ті  країни, які спроможні забезпечити  світову якість продукції та послуг. Це створює виробникам конкурентні переваги, а споживачам -комфортні умови життя. Саме тому в провіних країнах світу пробпеми якості постійно  знаходяться у фокусі економічних інтересів держави, громадського суспільства  і пересічних громадян. Опи­тування, проведене у США та інших розвинених країнах, показало, що сьогодні практично всі покупці розглядають якість як головний чинних вибору товару порівняно з її ціною та іншими критеріями. Десять років тому таких покупців було лише чотири - п ять з  десяти.

       Європейська економіка у новому тисячолітті опинилася в абсолютно новому бізнесовому сере-

довищі, яке характеризується гло­балізацією і технологічним прогре­сом. Це є викликом до різних учас­ників економічного процесу. Так, підприємцям необхідно покращи­ти менеджментську здатність, а владні структури повинні створи­ти сприятливе середовище для стабільного розвитку суспільства. Конкуренція як основа підвищен­ня якості життя населення, досяг­нення економічного зростання, створення нових робочих місць має розвиватися на новому рівні. На зустрічі міністрів країн ЄС у листопаді 1998 року у Відні було прийнято рішення про розроблен­ня Програми дій щодо сприяння якості, яка зараз виконується. У 1999 році було створено робочу групу для розроблення концепції Погляд на якість в Європі", пер­ша редакція якої була опублікова­на у січні 2000 року, а сьогодні існує вже друга версія концепції. У ній зроблено акцент на розв яpанні таких проблем у сфері якості:

  підтримка руху за високу європейську якість з боку вищого керівницива ЄС;

• розвиток існуючої інфраструктури у сфері якості;

  широке розповсюдження знань про передові методи управління якістю, зокрема ознайомлен­ня з досвідом відомих європейсь­ких компаній;

• сприяння інноваціям;

  започатхування наукових досліджень у нових сферах, що впливають на якість;

• розвиток інформаційного за­безпечення, включаючи загальні стандарти визначення задоволе­ності споживачів, а також економічні дослідження щодо вартості низької якості.

         Цифрові показники досить об'єктивно засвідчують рівень ро­зуміння важливості якості для роз­витку європейської економіки. Так, на 1 січня 2001 року було сертифіковано 250000 систем якості на відповідність вимогам ІSО 9000, що становить 53.87% від загаль­ної кількості систем у світі. За 2000 рік приріст склав 29879 сертифікованих систем.

       Для України повчальними є досягнення наших найближчих сусідів, зокрема Чеії та Угорщи­ни. Темпи сертифікації систем якості у Чеській Республіці, яка є одним з кандидатів на членство в ЄС, вражають. У січні 1993 року Чеської Республіки ще не було на карті ІSО 9000. Рекордним був 2000 рік, коли чеським компані­ям було видано 2355 сертифі­катів, а їх загальна кількість ста­новить 3885, проти 1500 за усі попередні роки.

      У результаті цілеспрямованої державної політики Уряду Угорщи­ни у сфері якості протягом останніх шести років було створено відповідне законодавство, яке стиму­лює виробництво продукції та на­дання послуг за європейськими стандартами. Впроваджено і сер-тифіковано за міжнародними стан­дартами ІSО 9000 системи якості на 3 тисячах угорських підприєм­ствах, яким було надано фінансо­ву підтримку з боку держави. Уря­дом проводяться щорічні  націо­нальні конкурси з якості. Наслідок такої політики - угорська промисловість стала конкурентоспромож­ною на ринках країн ЄС.

      Не менша увага приділяється питанням якості на державному рівні в США, Японії та інших роз­винених країнах. Не викликає сумнівів, що саме суттєве підви­щення якості в останньому деся­тиріччі стало однією з причин ви­ходу США з економічної кризи кінця 80-х років. Більш того, ці ре­зультати - прямий виклик традиційним підходам до економгчного аналізу, які не включали якість у сферу розгляду. Сьогодні абсолют­но очевидно, що включення даних про якість у потік економічної інформації США - найважливіший крок у повне і фактичне визнання якості як основної економічної сили Америки. Свідченням такої політики є той факт, що у США сертифіковано понад 35 тисяч систем якості.

      Орієнтир на випуск високо­якісної продукції (як національна ідея) допоміг Японії перетвори-

тися з напівфеодальної країни у лідера світової економіки. На­прикінці 2000 року в Японії сер-тифіковано 21 тисячу систем управління якістю та 5.5 тисяч систем управління навколишнім се­редовищем.

      Повчальним є досвід Ізраїлю, де на замовлення глави Уряду і за підтримки державного фінансу­вання було досліджено вартість поганої якості" як економічної ка­тегорії”. Такий підхід можна вважа­ти прикладом позитивного внеску Уряду до вирішення проблем якості. Проведений аналіз підтвер­див, що втрати через зневажли­ве ставлення до якості обходять­ся Ізраїлю на рік близько чверті вартості валового національного продукту, який складає 60 млрд доларів. Саме тому за сприяння Уряду в минулому році на курсах з питань управління якістю різно­го рівня (від 80 до 400 годин)  прой­шли навчання понад 50 тисяч осіб.

         Україна мале певний досвід у сфері забезпечення якості Ще у 70-ті роки минулого століття львівські підприємства стали ініціаторами впровадження КС УЯП. Відо­мий  досвід підприємств міста Днпропетроеська щодо ефективного ви­користання ресурсів.

       З Іншого боку на підприємствах України дуже мало менеджерів і фахівців, які володіють необхідни­ми знаннями у сфері управління якістю. На сьогодні ще не створе­но багаторівневої цілісної системи підготовки персоналу з якості. Як наслідок, більшість вітчизняних підприємств не застосовують су­часні методи управління якістю на основі ТQМ (тотального менедж­менту якості). А досвід окремих підприємств України, які мали ви­сокі досягнення у сфері якості про­дукції, не поширюється через відсутність ефективної системи інформаційіюго забезпечення.

     Ситуація погіршувалася тим, що в Україні фактично було при­зупинено проведення наукових досліджень у галузі якості, не сформовано відповідної інфраст­руктури сприяння підприємствам у підвищенні якості. Діяльність ок­ремих ентузіастів та громадських організацій була не в змозі суттє­во покращити ситуацію. Потрібно змінити ставлення держави до цієї проблеми, саме цьому вчить успішний досвід інших країн.

      І такі зміни відбулися. 23 люто­го 2001 року було видано Указ Президента України N113 ” Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції". На його ви­конання було розроблено конкрет­ний план першочергових заходів, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року N462-p.

      Є перші результати у цьому на­прямку діяльності. Робочою групою у складі представників органів влади, промисловості, громадсь­кості підготовлено проект Кон­цепції державної політики у сфері управління якістю продукції (то­варів, робіт і послуг). У ній сфор­мовано цілі, завдання, принципи державної політики, визначено методи та напрямки її реалізації.

      З 1 жовтня 2001 року набули чинності національні стандарти на системи управління якістю, які є ідентичними міжнародним стан­дартам серії ІSО 9000 версії 2000 року. Ці стандарти є практичним “посібником" як реалізувати на підприємстві принципи тотально­го управління якістю: орієнтація на споживача; провідна роль кер­івництва у вирішені питань якості; повне залучення персоналу до процесу управління якістю; процесний та системний підхід в управлінні ресурсами та діяльністю; постійне навчання і удосконален­ня; прийняття рішень на основі фактів; розвиток взаємно вигідного партнерства з постачальника­ми.

     Розпочато підготовку фахівців з якості у вищих навчальних закла­дах різних рівнів. Українським учбово-науковим центром Держстандарту разом з Українським Інститутом якості розроблено про-      грами підготовки аудиторів з сертифікації систем управління якістю і навколишнім середовищем. Вже пройшли навчання перші групи керівників і фахівців підвідомчих  Держстандарту організацій.

      У 2001 році Держстандартом та ншими організаціями було прове­дено понад 100 різних конфе­ренцій, навчальних семінарів, круг­лих столів з питань якості, в яких взяли участь приблизно 15 тисяч фахівців. Під егідою ІSО та ІЕС пройшли два регіональних семнари з питань якості та безпеки електротехнічних виробів і впровад­ження систем якості відповідно до стандартів ІSО 9000 версії 2000 року. Досягнуто домовленості з керівництвом цих міжнародних організацій про розширення цієї практики у 2002 році.

     За підтримки облдержадміністрацій значно активізувалася робо­та з якості в регіонах. У областях створено ради з якості, які очолили керівники адміністрацій або їхні за­ступники. Розроблено регіонвльні програми з якості, а головне, що вони вже почали виконуватися, зок­рема в Автономній Республіці Крим, Києві, Дніпропетровській, Луган­ській, Львівській, Одеській, Чернівецькій, Полтавській, Харківській та інших областях.

      Проведено регіональні конкур­си якісних товарів у Севастопол,. Києві, Кривому Розі, Одеській, Харківській, Дніпропетровській, Чернівецькій, Чернігівській, Житомирській, Вінницькій і Полтавській областях.

    На жаль, немає іформації про таку ж активність міністерств, хоча в Указі Президента і заходах щодо його реалізації передбачено роз­роблення галузевих програм з якості.

         Намітилася позитивна тенден­ція збільшення впровадження і сертифікації систем якості на вітчизняних підприємствах. Якщо у 2000 році їх було сертифиювано 45, то за 9 місяців 2001 року - по­над 100. Поки що абсолютні показ­ники невеликі. У державному реєстрі зареєстровано 205 під­приємств і організацій, але це тільки початок, важливо, щоб сис­теми були живими, тобто реально підвищували задоволеність споживачів через високу якість товарів і послуг.  А результатом цього буде покращення економічних показ­ників підприємств та вихід на нові ринки збуту.

       Необхідно підвищити вимоги до органів з сертифікації систем якості. Довіра до органів серти­фікації буде більшою, якщо вони самі матимуть сертифіковану систему якості. Такі приклади у нас є. Сертифіковано систему якості послуг відповідно до ІSО 9002 у Дніпропетровську (послу­ги з сертифікації), Черкаську (по­слуги випробувальної лабора­торії), випробувальному центрі Омега (м .Севастопіль).

      На жаль, окремі органи з сер­тифікації проводять роботи фор­мально, не вникаючи у проблеми підприємства. Зрозуміло, користь від такої сертифікації близька до нуля. 3 часом зростаючий рівень конкуренції у сфері надання сер­тифікаційних послуг дозволить нашим промисловцям і підприєм­цям розібратися, чого варті окремі сертифікати та органи, цю їх видали.

           Необхідно зосередитися на та­ких напрямках:

1. Удосконалення правових за­сад та нормативного забезпечен­ня підвищення якості. У першу чергу, це підготовка щорічних планів розроблення нових і пере­гляду діючих законодавчих, нормативно-лравових актів і стандартів.  У цьому аспекті дуже важливим є прийняття і реалізація щорічних планів адаптації і гармомзвції за­конодавчої і нормативної бази з європейськими нормами, зокрема впровадження європейських ди­ректив, міжнародних і європейсь­ких стандартів. Серед законодав­чих актів, які мають бути розроб­лені, найважливішим є документ щодо державної підтримки і еко­номічного стимулювання підпри­ємств з впровадження і сертифі­кації систем управління якістю та навколишим середовищем.

2.  Впровадження нових прогресивних технологій і матеріалів, сприяння науковому розвитку. Для його виконання надзвичайно важ­ливим залишається питання роз­роблення та впровадження регіо­нальних і галузевих програм .

3.  Забезпечення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів. Для цього необхідно розробити відповідні навчальні програми різного рівня, ввести у закладах курси із сучасних методів управ­ління якістю і навколишнім сере­довищем, факультативи у школах, ліцеях, коледжах з питань якості. Конче потрібно створити нові на­вчальні та методичні посібники, за­безпечити підготовку і видання спеціальної літератури, впровади­ти нові інформаційні технології, забезпечити через Інтернет доступ до інформації з питань якості

       Доцільно створити системи уп­равління базами данник з питань якості, підготовки фахівців, ауди­торів, сертифікованих систем якості та високоякісних товарів. Має надалі розвиватися, рефор­муватися мережа консультаційних пунктів, а їхня робота повинна ста­ти більш результативною та ефективною.

4.  Впровадження систем управ­ління якістю і навколишнім сере­довищем. Необхідні спеціальні програми заохочення підприємств пріоритетних галузей промисло­вості економки України до розроб­лення і впровадження систем уп­равління якістю і навколишнім се­редовищем. Видається цікавим і може бути враховано експеримент у гірничо-металургійній галузі, який дозволив суттєво покращити стан справ вітчизняних підприємств. Робота у цьому напрямку мас бути під постійним контролем, тому ак­туальним є створення постійно діючої системи моніторингу, ре­зультатом функціонування якої буде вироблення пропозицій і ре­комендацій щодо удосконалення цієї діяльності.

5.  Пропагування ідей високої якості. У 2002 році планується про­ведення Всеукраїнського конкурсу на здобуття щорічних премій з якості та ділової досконалості, проведення щорічного конкурсу "100 кращих товарів України”. Го­ловна ідея цих конкурсів - макси­мальне залучення вітчизняних підприємств до самооцінки за кри­теріями Європейського фонду ме­неджменту якості, що дозволить їм покращити показники своєї діяльності, вийти на європейський рівень якості.

6.  Зміна психологи людей та їхнього ставлення до проблеми підвищення якості. Це необхідно робити на всіх рівнях, починаючи від керівників регіонів, галузей, під­приємств. організацій і до конкрет­ного виконавця на кожному робочо­му мсці. Формування розуміння у широкого загалу вітчизняних підприемців,. Промисловців, керівників всіх рівнів необхідності впровадження передових методів управління якістю залишається найбільш важ­ливим завданням. 3 цього випливає необхідність проведення широкої кампанії усвідомлення через органі­зацію семінарів, конференцій та інших заходів для розповсюдження передового досвіду.

-