Юрій Бут

Приватизація зробила майже кожного громадянина України акціонером. На сьогоднішній день в Україні діє майже 35 тисяч акціонерних товариств, 18 мільйонів громадян України стали власниками акцій. Водночас, чинне законодавство України не забезпечує достатньо повного та чіткого регулювання діяльності акціонерних товариств, що призводить до чисельних порушень прав інвесторів та акціонерів. Особливо це відноситься до дрібних акціонерів – пересічних громадян, які стали акціонерами в результаті приватизації.

Основний нормативний документ, який регулює питання створення та діяльності акціонерних товариств – Закон України “Про господарські товариства” було ухвалено на початку 90-х років.

Сьогодні стало очевидно, що 26 статей чинного Закону – явно недостатньо для регулювання цього сегменту підприємницької інфраструктури. Деякі норми закону є суто декларативними, деякі – недостатньо коректними. Багато питань узагалі не знайшли відображення в Законі України “Про господарські товариства”. Тому на сьогоднішній день поширена практика, коли зацікавлені особи можуть без формального порушення чинного закону порушувати права акціонерів.

Для забезпечення належного рівня правового регулювання діяльності АТ та захисту прав інвесторів Кабінет Міністрів України 8 квітня 2003 року вніс на розгляд Верховної Ради Проект Закону України “Про акціонерні товариства”. Розроблений законопроект узагальнює кращий світовий досвід корпоративного управління, враховує вимоги Директив Європейського Союзу та українські реалії. Серед найбільш важливих положень законопроекту варто відзначити низку норм, спрямованих на створення ефективної системи захисту прав інвесторів та акціонерів. Зокрема, законопроект передбачає:

- посилення ролі наглядової ради у корпоративній структурі акціонерного товариства;

- введення кумулятивного голосування, за якого всі акціонери зможуть обрати свого представника до складу наглядової ради;

- перерозподіл активів товариства на користь акціонерів (виплата дивідендів, викуп акціонерним товариством власних акцій);

- захист від “розмивання статутного капіталу” та “вимивання активів”.

З приводу останнього маємо зазначити, що “розмивання статутного капіталу” на Україні поширене явище і має місце, коли товариство випускає акції для придбання керівництвом або наближеними до нього інвесторами за ціною, значно нижчою ринкової, внаслідок чого має місце “розмивання” часток інших акціонерів у статутному капіталі товариства. “Вимивання активів” означає продаж товариством своїх активів за ціною нижче ринкової юридичній особі, яка є афілійованою (підконтрольною) по відношенню до керівництва товариства, або великого акціонера, що призводить до відчуження частки вартості власності акціонерів на користь сторонніх осіб і забезпечує збагачення останніх.

Не зважаючи на те, що Головне науково-експертне управління апарату ВРУ підтримало прийняття спеціального Закону про акціонерні товариства та зробило узагальнюючий висновок, що цей закон може бути взяти за основу з урахуванням висловлених зауважень та пропозицій, Комітет з питань економічної політики, управлінням народним господарством, власності та інвестицій на засіданні 20 травня без жодного аргументу прийняв рішення рекомендувати ВРУ відхилити проекти Закону України “Про акціонерні товариства”, що були внесені Кабінетом Міністрів України та народним депутатом України В. Мусіякою.

Але і цього дуже “обрізаного” закону злякався “ефективний” власник. Річ у тому, що проблема корпоративного управління полягає у вирішенні питання нагляду й контролю за діяльністю управлінського персоналу. А наші “ефективні” власники намагаються контролювати та керувати підприємствами по-старинці, одноосібно, для чого наймають своїх менеджерів. Але за умов, коли одні особи володіють підприємством, а інші – ним управляють, питання захисту прав акціонерів та контролю за діяльністю осіб, які використовують отримані підприємством інвестиції, набувають надзвичайної актуальності. Те, що в Україні заплющують очі та намагаються не помічати проблеми відсутності контролю з боку акціонерів та інвесторів, на практиці призводить до зловживань менеджерів та численних порушень прав інвесторів та акціонерів, що, у свою чергу, негативно впливає на розвиток інвестиційних процесів, інвестиційний клімат та імідж країни.

Очевидним є той факт, що один із головних принципів корпоративного управління – “товариство для акціонерів” в Україні існує у перекрученому вигляді – “акціонери для товариства, а товариство для менеджерів”. Таким чином, програє і той ”ефективний” власник, який блокує прийняття цивілізованого закону.

Зважаючи на те, що для вкладення інвестицій пристосована в основному тільки одна організаційно-правова форма підприємства – акціонерні товариства, відсутність цивілізованого закону “Про акціонерні товариства” обумовлює високий інвестиційний ризик та недовіру інвесторів як зовнішніх, так і внутрішніх до фондового ринку України, і є суттєвою перешкодою на шляху залучення інвестицій.

Отже, складається абсурдна ситуація. В той час, коли Президент України видає відповідний Указ, Уряд наполегливо переймається проблемами залучення інвестицій і робить для цього конкретні кроки – виносить на розгляд ВР цивілізований закон “Про акціонерні товариства"”, Прем‘єр-міністр України Віктор Янукович на Всеукраїнській нараді 6 червня з питань покращення інвестиційного клімату конкретно ставить задачу активізувати роботу регіонів із залучення інвестицій – депутати парламентської більшості не підтримують економічну політику уряду, а депутати однопартійці фракції регіонів політику свого лідера. Така позиція депутатів була явно продемонстрована при голосуванні за урядовий Проект Закону України “Про акціонерні товариства” у середу 9 липня.