Інноваційна діяльність в сучасних умовах розглядається як один з найважливіших факторів ефективного функціонування організаційної, виробничої, фінансової, наукової сфер, оскільки саме в комплексі вони приносять найефективніший результат

Функціонування безвідплатної системи державного фінансування не вимагає віддачі від проінвестованих НДДКР коштів. А це, в свою чергу, не дає можливості державі відчути революційні технологічні зміни у виробництві. Статистичні дані за 1991-2000 рр. свідчать про те, що продовжується тенденція відставання вітчизняного рівня нових видів техніки і технології від світового рівня новітніх технологій і основаного на їх базі виробництва принципово нових видів наукоємкої продукції, скорочення рівня реалізації досягнень науки і техніки на зовнішньому ринку, скорочення масштабів реалізації досягнень науки і техніки. В 1999 р. лише 13,5% промислових підприємств України займались інноваційною діяльністю. В 2000 р. ця частка дещо підвищилась — до 14,8%, а в першому кварталі 2001 р. знизилась до 9%.

Більшість підприємств України усвідомлює необхідність інноваційної політики, але успішному її здійсненню заважають, перш за все, перешкоди фінансового характеру: великі витрати, відсутність фінансування, високі кредитні ставки, відсутність коштів у замовника, значний економічний ризик.

Прискорення розвитку наукоємкої промисловості залежить перш за все від ефективної інноваційної моделі, тобто функціонування інноваційного ланцюга "наукова ідея — промислова технологія — виробництво продукції, яка має платоспроможний попит", який сьогодні розірваний з об'єктивних та суб'єктивних причин. У зв'язку з ситуацією в Україні можна визначити три підходи до вирішення проблем української промисловості. Перший з них — це примітивізація виробництва, яка стихійно реалізується сьогодні більшістю підприємств, тому що її головною метою є збереження робочих місць. Такий підхід обумовлює довгострокове масове ввезення в країну закордонної високотехнологічної продукції

Другий можливий підхід криється у використанні сучасних технологій промислово розвинутих країн, в результаті чого відбувається спільний з закордонними компаніями вихід на світовий ринок. Однак можливі недоліки такого підходу — залежність вітчизняної промисловості від закордонних технологій та заздалегідь відоме відставання на тривалий термін у власному технологічному розвитку

Третій підхід — це визначення пріоритетних напрямків науково-технічних досліджень, концентрація на них ресурсів та підвищення мотивації колективів вчених, робітників та інноваційних структур, які орієнтуються виключно на ринок високих технологій та відповідної продукції. В результаті стає можливим не тільки створення ринків нових конкурентоспроможних товарів та послуг, а також ринків новітніх технологій.

Інноваційна діяльність повинна означати вибір досі не випробуваних методів чи технологій. Якщо технологічні можливості вже десь були випробувані і здійснені на практиці в економічній системі, то виробнича функція вже пройшла весь спектр технологічних можливостей. Однак в кризовій перехідній економіці України з метою припинення різкого спаду виробництва, збереження науково-технічного і інтелектуального потенціалу потрібно поєднувати базові інновації з поліпшуючими і модифікаційними, враховуючи їх технічні параметри і ринкову ситуацію. Формування і розвиток інноваційного процесу повинен здійснюватися на основі реальних комерційних оцінок витрат і результатів кожної з його складових. Система стимулювання має сприяти найбільш повному розкриттю творчих можливостей до пошуку нових ідей і їх втілення в реальні інновації.

В основу систематизації інноваційної діяльності підприємств на вході і виході системи необхідне покласти такі чинники: зовнішнє і внутрішнє середовище, роль інноватора, технології і часу.

Підприємства як самостійні економічні агенти, що діють в умовах ринку, при здійсненні інновацій в першу чергу орієнтуються на величину очікуваного прибутку. Різниця між очікуваним прибутком від реалізації інновацій і одержуваним прибутком від виробництва старого продукту визначає розмір тих стимулів, які зацікавлюють підприємства здійснювати інноваційну діяльність і брати на себе пов'язаний з цим ризик.

Дослідження показали, що в умовах сучасної конкуренції вигоди від інновацій є функцією від багатьох змінних: корисності нового продукту, ступеня його новизни, ринкового попиту, відповідності інновації соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки.

В перехідній кризовій економіці на показники витрат і результатів інноваційного процесу мають значний вплив інфляційна динаміка, ціновий паритет, збереження монополізму виробника і продавця.

В інноваційному підприємництві важливе значення мають терміни реалізації економічних інтересів виробників і споживачів технічної інновації. Дослідження показали, що для споживача це можливо тоді, коли витрати на придбання нової техніки та введення її в експлуатацію будуть відшкодовані на 1,5-2 роки раніше капітального ремонту чи виведення з експлуатації внаслідок морального старіння. Виробник буде зацікавлений у освоєнні нової техніки, якщо його сумарні витрати також окупляться за 1,5-2 роки до зняття з виробництва морально застарілої техніки.

Програмним документом інноваційної діяльності фірми є письмовий бізнес-план. Він розкриває мету, засоби та очікувані результати від реалізації інновацій. Ефективність інноваційного проекту на всіх стадіях його реалізації визначається обгрунтованістю системи роздільних економічних показників. Обгрунтованість бізнес-плану щодо прибутковості вкладених інвестицій робить його привабливим для всіх учасників проекту. Показниками ефективності інноваційного проекту є ефективність вкладених інвестицій (термін окупності, індекс прибутковості, норма рентабельності, чистий дисконтовий доход); ефективність виробничої діяльності (рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність інвестицій, рентабельність інвестованого капіталу, рентабельність продаж, коефіцієнт оборотності капіталу). Серед показників ефективності виробничої діяльності в перехідній економіці важливе значення має фінансова стійкість підприємства при реалізації інноваційних проектів. Її визначають: відношення заборгованості до суми активів, довгострокових позик до суми капіталів, індекс покриття процентів, коефіцієнт оборотності надходжень, індекс поточної ліквідності визначення точки беззбитковості

Аналіз реальних бізнес-планів на промислових підприємствах Кременчуцького району показав, що до розгляду слід приймати інноваційні проекти, в яких рентабельність активів, власного капіталу, чи інвестиційного капіталу перевищує 20%, рентабельність продажів — 30%, а індекс поточної ліквідності — 3.

Низька платоспроможність підприємств і висока невизначеність макроекономічної ситуації в перехідній економіці посилює не тільки ризик інноваційної діяльності, але й затрудняє, а інколи робить неможливим передбачити процес реалізації бізнес-планів інноваційних проектів навіть у короткостроковому періоді. Значна частина обгрунтованих бізнес-планів не була реалізована через припинення виробничої діяльності підприємств.

Унаслідок вивчення та узагальнення літературних джерел сформовано поняття "інноваційний підприємницький проект" як сукупність пов'язаних та всеохоплюючих завдань, обгрунтувань та управлінських рішень інноваційного характеру, які мають за мету реалізацію підприємницького задуму для досягнення конкретних цілей. Проблема успішної розробки та реалізації інноваційних підприємницьких проектів в контексті проведення економічної реформи в Україні набуває принципового значення, оскільки науково-технічний розвиток на вітчизняних підприємствах знаходиться на низькому рівні. У перспективі в 2005 р. можна очікувати її збільшення у 2 рази. Але це можливо за умови пожвавлення інноваційної діяльності

Необхідність забезпечення ефективності розробки і впровадження інноваційних підприємницьких проектів вимагає установлення чіткої послідовності виконання належних робіт — від появи підприємницького задуму де моменту його реалізації.

На етапі інвестиційного забезпечення інноваційних підприємницьких проектів розраховуються обсяги інвестування визначаються джерела надходження інвестицій та можливість залучення конкретних інвесторів.

При інвестуванні доцільно орієнтуватися на теперішню і майбутню вартість капіталу, що буде сприяти врахуванню ризиків і захисту інвестицій.

Розробляючи стратегію і тактику реалізації інноваційних проектів в період трансформації, підприємства повинні бути готовими до ймовірного виробничого, фінансового та комерційного ризиків, які посилюються загальноекономічним становищем підприємств і макроекономічною нестабільністю в країні.

Зниження величини ризику в складних умовах трансформації можливе через страхування, створення резервів непередбачених витрат, цінову політику.

Кожна одиниця витрат в інноваційному процесі має бути доцільною і відповідати збільшенню результатів Однак, на нашу думку, економію витрат не слід розглядати як самоціль, а в зв'язку зі стратегічними цілями фірми, які можуть полягати в швидкому і повному оволодінні сегментом ринку, в досягненні стратегічного успіху в перспективі, негайному одержанні найвищого прибутку від інших результатів.

Таким чином, нові економічні умови вимагають інтенсивної інноваційної діяльності, підвищення уваги до ефективної організації досліджень та розробок, організації нововведень на всіх стадіях життєвого циклу продукції, зниження інноваційних ризиків. Тому, перш за все, необхідно прискорити: організацію фінансової підтримки інноваційного підприємництва (виникнення фондів венчурного фінансування інноваційної діяльності, або інших регіональних фондів підтримки науково-інноваційноі сфери); виявлення інноваційного ресурсу та забезпечення до нього широкого доступу.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність"//Голос України. — 2000. —16 травня
2. Распоряжение Президента Украины № 17/96 — рп от 23.01.96.
3 Постановленеє Кабмина Украины № 549 от 22.05.96.
4 Постановление Кабмина Украины № 199 от 04.03 1997.
5. Постановление Кабмина Украины № 747 от28 04.2000(п 4.2. Инвестици-онная и инновационная политика)
6 Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України // Голос України — 1999 —3 серпня
7 Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Статистичний збірник — К. Держкомстат, 2001.
8 Основні показники соціального і економічного розвитку Полтавського області її Статистичний бюлетень за 2001 рік І Полтавське обласне управління статистики. —Полтава, 2001.
9 Искусство привлекательности // Бизнес. — 2002. — № 37 (504). — 9 сентября. — С. 12-15.