С.Г.Мікаелян

ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ


Україна має значний потенціал залучення величезних потоків каппалу, але тут вона вступає у глобальну конкуренцію і з країнами Центральної та Східної Європи, і з країнами Азії та Південної Америки. І, на жаль, в Україну тільки почали надходити краплі іноземного капіталу у вигляді стратегічної участі, а не як звичайні портфельні інвестиції, їх принесли західні фонди венчурного капіталу (тобто з високим допустимим ризиком), а не потрібні нам інвестори із середнім рівнем ризику, які впевнені в довготерміновосп своїх вкладів. Це говорить про те, що Україна ще не створила достатніх умов довіри як для наших вітчизняних, так і закордонних інвесторів, коли інвестиційні можливості поєднуються з ясною та надійною структурою ринку цінних паперів (РЦП).
Крім позитивних результатів масової приватизації (створення нових ринкових сегментів, фондового ринку, ринку корпоративних цінних паперів, інфраструктури його обслуговування), перед органами державного управління виникли серйозні проблеми як о питань ефективного управління корпоративними правами держави, що веде до необхідності швидкої реорганізації галузевих міністерств, так і створення умов зростання інвестиційної діяльності в Україні.
Варто зазначити, що кінець минулого та початок цього року пройшов під прапором швидко зростаючої уваги вищої законодавчої і виконавчої влади до подальшої розбудови вже існуючого фондового ринку України.
Орієнтація більшості фінансових посередників на роботу в умовах приватизації та їх, часто незацікавленість у суттєвому підвищенні кваліфікації показують, що багато з них не готові або не збираються працювати у "прозорому" РЦП. Крім того, багато хто з керівників ще не розуміє, що найкращі інвестиції - це інвестиції в людей, фахівців. Це створює досить загрозливу ситуацію на українському ринку з мільйонами громадян-акціонерів без розуміння навіть суті та ризиків володіння акціями чи інвестиційними сертифікатами посередників. Також це вимагає нового підходу особливо з боку Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку до створення високопрофесійної системи підготовки фахівців фондового ринку з відповідними кваліфікаційними вимогами до рівня знань та умовами їх допуску до діяльності на фондовому ринку України.
Минулий рік приніс Україні відносно низьку інфляцію, стабільність валютного курсу, поступове падіння, а потім різке зростання дохідності ОВДП у зв'язку із загальною фінансовою кризою. Усе це можна характеризувати як передумови формування реального інвестиційного бізнесу (на противагу масовим спекуляціям), який може здійснюватись професіоналами фондового ринку, тому що ситуація, що склалася у зв'язку з світовою фінансовою кризою, була на Україні цілком прогнозованою.
Однією з причин, що стримує розвиток організованого вторинного ринку, є система оподаткування, яка робить невигідним працювати на. вторинному ринку, особливо на біржовому, який завжди є найорганізованішим і найпроторішнм відносно повноти відображення доходів, сплати податків із них, та гарантує клієнтам повну безпеку в розрахунках.
За таких обставин аналогічні угоди, що укладаються на організованому фондовому ринку України, можуть бути збитковими, у той час як на досконалих світових ринках - прибутковими. Головною причиною таких розбіжностей є відсутність державного мита на розвинутих фінансових ринках, що саме пропонується ввести в українську практику.
Скорочення операцій як на ринку корпоративних цінних паперів, так і на вторинному ринку приводитиме до втрат бюджету.
На сьогодні Україна зацікавлена в надходженні іноземних інвестицій і повинна сприяти їх залученню в економіку країни, але недосконалість податкового законодавства, суперечність Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податковій системі країни, чинному законодавству України, нормам міжнародного права, жорсткі необгрунтовані умови оподаткування відштовхнуть потенційного інвестора від вкладання коштів.
Сприятлива податкова політика суттєво впливає на ділову активність учасників РЦП Головні діючі особи фондового ринку - емітенти та інвестори, які знаходяться під значним податковим тиском, неспроможні та не зацікавлені в активізації своєї діяльності. Треба підкреслити, що це суттєво вплинуло на випуск облігацій підприємств. Цей спосіб залучення так званих "дешевих" коштів став неможливим завдяки оподаткуванню. Неможливо роз'яснити власникам, чому дивіденди стали для них недосяжними, чому професійні учасники ринку не можуть у повній мірі розвивати свою діяльність, що так необхідно для формування інфраструктури фондового ринку.
Для розв'язання цієї проблеми треба працювати над змінами до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Прийняття відповідних змін дасть можливість розвиватись фондовому ринку України та виконувати найважливішу мету - залучення внутрішніх та особливо іноземних інвестицій, що, у свою чергу, сприятиме розвитку національного виробництва.
Крім того, гальмом розвитку вторинного ринку державних боргових зобов'язань є чинна система оподаткування доходів фізичних та юридичних осіб від операцій з облігаціями внутрішніх та зовнішніх позик.
Правові норми декретів Кабінету Міністрів "Про державне мито" та "Про прибутковий податок з громадян" спричиняють завищену, на суму податкових зобов'язань, вартість державних запозичень, що значно зменшує економічну ефективність таких запозичень. З огляду на це необхідно скасувати будь-яке оподаткування доходу фізичних та юридичних осіб, отриманого у вигляді відсотків або доходу з державних цінних паперів, проданих (розміщених) на території У країни.
Прийняття відповідних правових норм дозволить запобігти кредитуванню з боку державного бюджету протягом податкового періоду та уникнути невиправданих витрат при нарахуванні податку на доходи фізичних та юридичних осіб у прибутковості облігацій внутрішніх державних позик України.
Негативним чинником на розвитку РЦП України визначається відсутність заборони спекуляції на різниці курсів цінних паперів однієї емісії в різних регіонах, оскільки для розвинутих ринків це явище дестабілізуюче та неприпустиме. У тій же мірі, у якій будь-яка держава прагне до наявності єдиного грошового обігу і встановлення єдиного по всій країні курсу національної грошової одиниці, вона прагне і до встановлення єдиного ринкового курсу цінних паперів.
Без створення прозорого фондового ринку неможливо розраховувати на довіру внутрішніх та зовнішніх інвесторів, оскільки існування загальної системи інформації про стан, кон'юнктуру ринку, загальні індекси цінних паперів допомагають торговцям приймати обгрунтовані рішення і діяти з мінімальним ризиком. Для цього необхідно забезпечити оперативне, широке інформування суб'єктів ринку щодо прибутковості цінних паперів, котирувальних цін, обсягів торгівлі тощо.
Для того, щоб створити основу для становлення системи розкриття інформації в Україні, необхідно вирішити три кола завдань. Перше завдання - політичне, яке полягає у проведенні широкої кампанії з ознайомлення широких верств населення з базовими принципами функціонування фондового ринку. Друге - необхідність створення технологічної й ефективної технічної системи збору та обробки інформації. Третє завдання - необхідність визначення для кожного вину діяльності учасників РЦП складу, обсягу, періодичності та формату розкриття інформації.
На нашу думку, прийняття цих заходів сприятиме розвиткові організованого фондового ринку в Україні, що, у свою чергу, позитивно вплине на довіру українським цінним паперам, їх ліквідність, капіталізацію ринку та сприятиме збільшенню доходів бюджету і прискоренню приватизаційних процесів в Україні.
Щодо ринку державних боргових зобов'язань, то необхідною умовою його ефективного розвитку є розширення кола прямих його учасників, що обумовлює необхідність залучення небанківських фінансових установ, а прямий вихід т ринок, без використання послуг комерційних банків, можливий за умови встановлення дійового державного контролю за їх діяльністю. У даний час є актуальним питання безпосереднього виходу на ринок облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП) торговців цінними паперами, що не належать до складу установ банківської системи. З метою недопущення зловживань на ринку ОВДП та його компрометації у першу чергу право безпосереднього виходу на нього мають отримати торговці, які займають найстабільніші позиції на фондовому ринку і мають значний досвід у цій сфері діяльності. Такий відбір можуть здійснити органи державної виконавчої влади, які безпосередньо контролюють діяльність торговців цінними паперами. Національним банком України на підставі рішень цих органів (це може бути Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та/або Міністерство фінансів) торговцям цінними паперами:
• надається право придбання облігацій за рахунок власних коштів, а також за дорученням та за рахунок коштів клієнтів-резидентів;
• відкривається рахунок депозитарного обліку в депозитарії Національного банку України та окремий грошовий субрахунок у його операційному управлінні;
• надаються програмно-технологічні засоби участі у торгах ОВДП та захисту інформації від несанкціонованого доступу;
• здійснюється програмне підключення технологічних засобів електронної пошти до телекомунікаційної мережі Національного банку України.
Потужність депозитарію державних цінних паперів Національного банку вже сьогодні дозволяє забезпечити потреби обслуговування не тільки випусків облігацій урядових внутрішніх державних позик, а й державних цінних паперів муніципальних позик.
Необхідною умовою побудови такої системи та вирішення інтеграція програмного забезпечення.
Вирішення цих завдань вимагає створення нової архітектури, технологій, програмного забезпечення. Унаслідок комплексного розв'язання цих проблем може бути створена інтегрована система, потенціал якої зможе забезпечити динамічний розвиток фондового ринку державних цінних паперів України.
Першочерговим державним завданням структурного розвитку та механізмів функціонування фондового ринку, на нашу думку, є розбудова Національної депозитарної системи. Національний банк України має значний досвід проведення великомасштабної роботи зі створення великих систем, який може бути використаний розробниками депозитарної системи в законотворчому процесі, створенні проекту Національного депозитарію, розробці технологій взаємодії суб'єктів фондового ринку з електронним депозитарієм та між собою. Сьогодні електронна пошта НБУ об'єднує понад 1 800 поштових вузлів, що працюють в усіх філіях комерційних банків. У серпні 1998 р. буде введено у промислову експлуатацію телекомунікаційну мережу обміну інформації в реальному часі, яка дозволить надавати абонентам послуги голосового зв'язку та передачі даних, що стане основою майбутньої on-line мережі Національного банку.
Вирішення завдань програмно-технічного забезпечення роботи депозитаріїв та зберігачів вимагає оперативного створення депозитарної інфраструктури та прийняття стратегії автоматизації, направленої на забезпечення максимальної стабільності та закладання підвалин для її динамічного розвитку.
Для забезпечення швидкої та ефективної перереєстрації угод за корпоративними цінними паперами, що укладаються на організованих ринках, підвищення значення та технологічності реєстраторського сегмента Національної депозитарної системи слід будувати механізм електронної перереєстрації з використанням усіх наявних елементів інфраструктури фондового ринку.
Електронна перереєстрація повинна виходити з потреби встановлення комунікаційних мереж, які об'єднували б реєстраторів, депозитаріїв та зберігачів.
Учасники системи електронної перереєстрації повинні бути зв'язані між собою жорсткими договірними відносинами.
У зв'язку зі вступом України до світових фінансових інститутів, для забезпечення виконання операцій з українськими урядовими та муніципальними облігаціями міжнародних торговельних та депозитарних систем необхідно обмін повідомленнями щодо операцій з цінними паперами організувати згідно з вимогами стандартів ISO та SWIFT.
Роздробленість та децентралізація даних, різнорідність інструментальних засобів програмного забезпечення, відсутність промислових технологій архівування, відновлення та резервування гальмує вирішення як актуальних, так і перспективних завдань інформаційного забезпечення суб'єктів фондового ринку. Без кардинальної перебудови архітектури системи та оновлення програмних, інструментальних та технічних засобів, косметичними методами вирішити завдання створення єдиного інформаційного простору на рівні сучасних вимог просто неможливо. Характер завдань і обсяги інформаційних потоків такі, що може йтися тільки про розробку спеціалізованого програмного забезпечення, яке відповідало б розвиткові українського фондового ринку.
С.Г.Мікаелян. Шляхи поліпшення іноземної інвестеційної діяльності в Україні // Вісник, № 53.-2001