Ковальова Н.Л.
ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
Проблеми інвестицій в економіці завжди займали центральне
місце в економічній науці. Це пов'язано з тим, що інвестування є базовим
процесом розширеного відтворення та вирішення сучасних проблем вітчизняної
економіки, що в свою чергу впливає на соціально-щполітичне становище країни.
Високий рівень інвестиційної привабливості гарантує стабільне надходження
інвестицій в країну, що гарантує додаткові надходження до бюджету держави, краще
соціальне середовище в країні.
Сучасна ситуація в Україні істотно ускладнює
інвестиційну діяльність. Тому, на мою думку, інвестиційна привабливість
підприємств та країни в цілому є основною проблемою для поглибленого
теоретичного дослідження процесів залучення інвестицій як на макро-, так і на
мікрорівні.
На рівні взаємодії іноземний інвестор - підприємство отримувач
інвестицій найбільш поширеною проблемою є неспроможність керівництва
підприємства розробити стратегію розвитку підприємства, обгрунтувати
бізнес-план, надати чіткі фінансові пропозиції. Перед іноземним інвестором
постають такі проблеми: перевірка правдивості наданої інформації, правильного
оформлення документації, відповідності документації чинному законодавству,
професіоналізму керівників підприємства, відсутність впорядкованості в
документообігу підприємства, складність отримання необхідної інформації від
персоналу підприємства.
Вже майже десять років наша держава живе власним
незалежним життям. З початку переходу до ринку в Україні відбувається процес
роздержавлення економіки через приватизацію державних підприємств, котрий був
побудований не на принципах ринкової економіки, а відбувався в умовах
початкового накопичення капіталу. Сьогодні ми вже можемо бачити всі помилки та
проблеми пов'язані з приватизацією. Приватизація відбувалася шляхом отримання,
бо це не можна назвати придбанням, контрольних пакетів акцій вітчизняних
підприємств переважно іноземними інвесторами, тому що місцеві інвестори не мали
достатнього капіталу. Тепер, коли уряд активно взявся за процес приватизації
виявляється, що майже всі інвестиційно привабливі підприємства вже розпродані за
безцінь або що їх, навіть, за безцінь не бажають купувати (Наприклад,
контрольний пакет ЗАТ "Чернігівський Пивкомбінат "Десна" був придбаний
бельгійською компанією "Interbrew S.A." за $7 млн. при щорічному прибутку
підприємства не менше $10 млн.. Тому необхідно на державному рівні вирішити ряд
стратегічних проблем: залучення незалежних експертів для перевірки
організаційного, фінансового та інших сторін діяльності підприємства; розробка
механізму оцінки підприємств; стимулювання розвитку страхування інвестицій;
практичний захист інвестицій, так як його практично не існує; залучення
іноземних консультантів, що мають досвід в галузі інвестування; розробка
інвестиційної стратегії на рівні держави; розвиток інфраструктури ринку;
стимулювання розвитку фондового ринку; створення умов для зміни галузевої
структури економіки України.
Якщо на макрорівні основними характеристиками
інвестиційної привабливості є стан політичного, економічного та соціального
середовища держави, то на мікрорівні це - рівень капіталізації або ринкова
вартість підприємства, в залежності від форми власності суб'єктів господарської
діяльності. Приймаючи до уваги цей показник, серед українських підприємств
найбільш інвестиційно привабливими є: компанія "Укрнафта", АЕК "Київенерго",
концерн "Стірол", ВАТ "Укртелеком".
Було б неправильно розглядати
інвестиційну привабливість підприємств з точки зору України.
Треба також
вивчати як оцінюється привабливість компаній в світі. Щодо цього показника, то
існує дуже багато різноманітних рейтингів оцінки інвестиційної привабливості
підприємств в світі. Найбільш популярними є: Fortune 500, Global 1000,
BusinessWeek 1000. Вони оцінюють інвестиційну привабливість, виходячи з
фінансово-господарських показників підприємств: об'єми доходів, прибутків,
активів; ефективність інвестицій; збільшення прибутків, доходів, працівників;
рівень ринкової вартості компанії.
Швидко розвиваються транснаціональні
компанії, вже сьогодні більшість з них мають такі фінансові показники, які наша
країна ще не в змозі досягти в найближчий час, тому, на мою думку, слід ретельно
досліджувати їх досвід в галузі управління та інших напрямках з метою поліпшення
ефективності діяльності урядових інститутів щодо інвестиційної діяльності та
покращення комунікацій на рівні іноземний інвестор – держава. По можливості,
навіть, залучати менеджерів найвищого рівня до державного управління в якості
консультантів, що забезпечить прозорість дій українського уряду для іноземних
інвесторів та гарантуватиме постійний зв'язок макрорівня з мікрорівнем, а також
покращить взаємодію національних та іноземних суб'єктів господарської
діяльності.
Незважаючи на кризове становище в країні та слабку активність на
фондовому ринку, деякі інвестори намагаються працювати на нашому ринку переважно
в тих галузях, де сконцентровано найменше ризиків та гарантовані прибутки. Слід
пам'ятати, що український ринок є одним з найбільших та перспективних в Європі,
тому, не зважаючи на великі ризики та перепони, зарубіжні інвестори будуть
активно намагатися поширити свою діяльність на вітчизняному ринку. В такому
випадку діє один універсальний принцип: нестабільність - є тимчасовим явищем, а
ділова активність - постійним. Деякі з цих оптимістів впевнені, що всі попередні
зміни лише є кроками до майбутньої стабільності і процвітання країни. Такі
інвестори сподіваються на те, що новий уряд зможе довести свою спроможність
керувати державою та зможе перейти від підтримки національної промисловості на
словах до реальних дій, а тому сьогоднішні їх вкладення в економіку нашої країни
в майбутньому принесуть істотні дивіденди. Їх впевненість в майбутньому нашої
країни підкріплена багатими природними ресурсами, високоосвіченим населенням та,
майже, безмежним ринком. Така країна не може не мати майбутнього.
Ковальова Н.Л. Проблеми підвищення інвестеційної привабливості підприємств //
Экономика и маркетинг в XXI веке, № 4.- 2003