Гнутикова Аліна Володимирівна

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності

Тема: Коонкурентоспроможність українських підприємств на зовнішньому ринку  

Керівник: доцент Олейников О. А.

Об’єктом дослідження даної роботи є конкурентоспроможність українських підприємств на зовнішньому ринку.

Мета роботи – визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності українських підприємств на зовнішньому ринку.

Методи досліджень – загальнонаукові методи пізнання: формальна логіка (аналіз і синтез, індукція та дедукція), діалектична логіка (сходження від абстрактного до конкретного, принцип єдності історичного і логічного), системний аналіз; економіко-статистичні методи.

В першому розділі роботи розглянута кон’юнктура і сучасні тенденції розвитку світового ринку, виконано аналіз сутності конкурентоспроможності і показано, що конкурентоспроможність є фактором успіху на міжнародному ринку. У другому розділі розглянута конкурентоспроможність українських підприємств на зовнішніх ринках та визначені причини низької конкурентоспроможності українських товарів на зовнішніх ринках. Проведено аналіз роботи ММЗ “ІСТІЛ (Україна)” на зовнішніх ринках. В третьому розділі визначені напрямки формування конкурентоспроможності українських підприємств та запропоновані заходи, які треба здійснити українським підприємствам, для підвищення їх конкурентоспроможності.

Загальновідомо, що Україна має великий експортний по­тенціал. При площі країни в 0,4% загальної світової суші і чисельності населення 0,8% загальносвітової кількості людей в Україні виробляється 5% світової мінеральної сировини та продуктів її переробки. Розвідані запаси корисних копалин Ук­раїни приблизно оцінюються у 7 трлн. дол. У світовому виробництві марганцевої руди частка України становить 32%. Українські підприємства експортують близько 30% глин та 18% каолінів, що видобуваються.

Виробничі потужності підприємств чорної металургії склада­ють: у виробництві чавуну - 52 млн. т, сталі - 54 млн. т, готового прокату - 41,5 млн. тон. За цими показниками Україна посідає 5 місце в світі після Японії, США, Китаю і Росії.

Крім того, Україна має конкурентоспроможні технології у ае­рокосмічній галузі, ракето- та суднобудуванні, виробництві но­вих матеріалів, біотехнології, регулюванні хімічних, біохімічних та біофізичних процесів. Великий потенціал мають також агро­промисловий та енергетичний комплекси України. При цьому з моменту набуття незалежності і до цього часу Україна залишається експортером переважно сировини та напівфабрикатів.

Проблема дослідження полягає у вивченні чинників які впливають на розкриття експортного потенціалу України і визначенню шляхів його підвищення.

Стабільність функціонування фірми на ринку визначається конкурентоспроможністю товарів, які нею виробляються, наданих нею послуг і можливостями, що забезпечують успішність у конкурентній боротьбі.

Не всі українські товаровиробники розуміють необхідність підвищення конкурентоспроможності власної продукції, адже раніше вітчизняний ринок був закритий - конкуренції на ньому не було. Невелика кількість підприємств, яка працювала на зовнішній ринок, майже безпосередньо не стикалася з конкурентною ситуацією. В умовах же глобалізації світової економіки українські товаровиробники зіткнулися з фірмами, які розвинулися в умовах жорстокої конкуренції, ставши відомими світовими виробниками. Нестабільна українська економіка долучилася до світової торговельної гонки на позиціях аутсайдера і поки що ситуація складається не на її користь. На відміну від країн Центральної та Східної Європи, Україна залишається експортером переважно сировини та напівфабрикатів.

Тому тема дослідження, присвячена питанню конкурентоспроможності українських підприємств на зовнішньому ринку, є актуальною і своєчасною. Значення обраної теми полягає у тому, що через підвищення конкурентоспроможності українських підприємств на зовнішньому ринку можна підвищити експортний потенціал країни.

Метою дослідження є визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності українських підприємств на зовнішньому ринку.

Для досягнення поставленої мети треба вирішити наступні задачі: виконати аналіз кон’юнктури та сучасних тенденцій розвитку світового ринку; розглянути конкурентоспроможність як фактор успіху підприємства на світовому ринку; проаналізувати конкурентоспроможність українського виробнику на зовнішньому ринку; виявити причини низької конкурентоспроможності українських підприємств; визначити напрямки та шляхи підвищення конкурентоспроможності українських підприємств на зовнішньому ринку.

Об’єктом дослідження є конкурентоспроможність українських підприємств на зовнішньому ринку.

Проблеми пізнання в області конкурентоспроможності підприємств пов’язані зі складністю та динамічністю розвитку світового ринку в умовах глобалізації світової економіки, наявністю різних форм міжнародної конкуренції в різних галузях, високою долею  монопольного сектору в  українській економіці, недостатнім досвідом роботи українських підприємств на зовнішньому ринку та ін. Про те ця проблема не є новою для світової і вітчизняної економічної науки та практики. Вагомий внесок в дослідження проблем конкурентоспроможності внесли наступні зарубіжні та вітчизняні вчені – М. Портер, І. Ансофф, Ф. Котлер, Р.А. Фатхутдинов, Б. Губський, Ю.Б. Іванов, Г.М. Скудар та ін.

При виконанні  роботи застосовувались наступні методи досліджень - загальнонаукові методи пізнання: формальна логіка (аналіз і синтез, індукція та дедукція), діалектична логіка (сходження від абстрактного до конкретного, принцип єдності історичного і логічного), системний аналіз; економіко-статистичні методи.

Оскільки міжнародна конкуренція і конкурентоспроможність окремих фірм, підприємств і організацій відбувається і прояв­ляється на міжнародному ринку, доцільно розглянути особли­вості його функціонування і утворення ринкових ніш.

На міжнародному ринку конкурують окремі підприємства. Від рівня їх конкурентоспроможності залежить місце, яке вони займають на цьому ринку. Кожне підприємство входить до скла­ду відповідної галузі і національної економіки. Від рівня конку­рентоспроможності окремого підприємства залежить, певним чином, конкурентоспроможність галузі і національної економіки в цілому.

Конкуренція в самому широкому розумінні цього слова озна­чає суперництво на будь якому поприщі між окремими юридич­ними або фізичними особами (конкурентами), які зацікавлені у досягненні однієї і тієї ж цілі - переваги над своїми суперниками (конкурентами).

З точки зору підприємства такою метою є максимізація при­бутку за рахунок завоювання переваг споживачів. І хоча ця мета орієнтує розвиток ринку з моменту його виникнення, перші най­більш цілісні теоретичні положення про рушійні сили конкурент­ної боротьби з'явилися лише у середині ХУШ століття. Класична політична економія розглядала конкуренцію, як звичайне явище, яке пронизує всі галузі економіки і яке обмежується тільки суб'єктивними причинами.

Так, А.Сміт вперше довів, що конкуренція, урівнюючи норму прибутку, приводить до оптимального розподілу труда і капіта­лу. Вона повинна зрівноважувати приватні інтереси і економічну ефективність. А. Сміт вважав, конкуренцію "невидимою рукою" ринку, яка автоматично врівноважує ринок, і , таким чином, регу­лює відповідність приватних і суспільних інтересів.

На середину XX століття визначились загальні уявлення про сутність конкуренції та її основних рушійних силах, що виявило­ся у чотирьох постулатах класичних моделей: досконалої (чистої) конкуренції, монополістичної, олігополістичної конкуренції та чистої монополії.

Чиста конкуренція відбувається при наявності досить великої кількості підприємств, які реалізують стандартизовану продук­цію; контроль над цінами відсутній; дуже еластичний попит; нецінові методи конкуренції не практикуються; відсутні пере­шкоди для організації бізнесу.

Монополістична конкуренція відбувається при наявності ве­ликої кількості підприємств, які реалізують диференційовану продукцію; при цьому діапазон контролю цін вузький, еластич­ний попит; використовуються нецінові методи конкуренції; вхідний бар'єр у галузь незначний.

Олігополістична конкуренція відбувається при наявності не­великої кількості підприємств; діапазон контролю цін залежить від рівня узгодженості дій підприємств; переважає нецінова кон­куренція, наявні суттєві перешкоди для організації бізнесу.

Чиста монополія — наявність одного підприємства, яке ви­робляє унікальну продукцію і не має ефективних замінників; кон­троль над цінами значний; попит нееластичний; вхід у галузь для інших фірм заблокований.

За деякими оцінками біля 75% усіх підприємств в економічно розвинутих країнах конкурують на ринках, де збутова система функціонує в умовах монополістичної конкуренції. Середовище конкуренції заповнено великою кількістю малих і середніх під­приємств, ні одне з яких не має значної частки у загальному об­сягу продаж. Ключова конкурентна особливість такого ринку — відсутність широко відомих лідерів, які можуть суттєво впливати на розвиток умов і тенденцій у галузі [1, 5-11].

Конкуренція на ринку складається з п'яти сил конкуренції:

- cуперництво між конкуруючими продавцями однієї галузі;

- cпроби компаній з інших галузей залучити покупців даної галузі на бік своїх товарів-замінників;

- потенціал входження у галузі нових фірм;

- ринкова сила і контроль за умовами угоди з боку постачальників ресурсів;

- ринкова сила і контроль за умовами угоди з боку покупців продукції.

Щодо міжнародної конкуренції то її форми в різних галузях суттєво розрізняються. На одному кінці спектра форм конкурен­ції знаходиться форма, яку можна назвати "множинно-націо­нальною" ( multidomestic).

Конкуренція у кожній країні або невеликій групі країн відбу­вається незалежно; певна галузь наявна у багатьох країнах (наприклад ощадні банки є у Кореї, Італії, США), але у кожній з них конкуренція йде по своєму. Репутація, коло клієнтів і капітал банку в одній країні не впливають (або майже не впливають) на успіх його дій в інших країнах.

 

Перелік посилань

 

1.     Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - С. 5-11.

2.     Портер М. Международная конкуренция. Пер. с англ. - М.: Международные отношения, 1998.  - С. 72-75.

3.     Лановой Т. Рынок и воспроизводство /АН Украины. Ин-т экономики. Отв. ред. И.И. Лукинов. - К.: Наукова думка, 1991. - С. 72-75.

4.     Современный маркетинг. В.Е. Хруцкий, И.В. Корнеев, Г.З. Автухова. Под ред. В.Е. Хруцкого. - М. : Финансы и статистика, 1991. - С. 36.

5.     Артур Томпсон, Джон Формби. Экономика фирмы. Пер. с англ. - М.: ЗАО "Издательство БИНОМ", 1998. - С. 467- 469.

6.     Шрейдер Ю.А., Шаров А.А. Системы и модели. – М.: Радио и связь, 1982. – 152 с.

7.     Савчук А. Системный подход к анализу конкурентоспособности промышленного производства // Економіст. – 2001. - №12. – С.58-61.

8.     Игольников Г., Петрушева Е. Что понимать под конкурентоспособностью, инвестиционной привлекательностью и экономичностью производства // Российский экономический журнал. – 1995. - №11.- С.108-111.

9.     Савчук А. Конкурентоспособность отраслей промышленного производства: методологические вопросы оценки и анализа // Економіка промисловості. – 2001. - №2. – С.61 – 66.

10. Портер М. Конкуренция. – М.: Вильямс, 2000. – 345 с.

11. Соколенко С.І. Сучасні світові ринки та Україна / Наук. вид. - К.: Демос, 1995.- 326 c.

12. Портер М. Международная конкуренция. Пер. с англ. / Под ред. и с предисловием В.Д. Щетинина. - М.: Международные отношения, 1993. - 976 c.

13. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства (організації): Навчальний посібник / за ред. І.Ю.Сердюка. – Київ: ЦНЛ, 2003.- 186 с.

14. Кротков А.М., Еленова Ю.Я. Конкурентоспособность предприятия: подходы к обеспечению, критерии , методы оценки// Маркетинг в России и за рубежом, 2001, №6.- С.59-67.

15. Малярчук І. Конкурентоспроможність експортної продукції: поняття, оцінка та шляхи підвищення // Економіст._- 2000. - №4. – С. 56-58.

16. Закон України “Про захист економічної конкуренції” // Урядовий кур’єр, 21 березня 2001 року.

17. Закон України “Про Антимонопольний комітет України” // Голос України, 21 грудня 1993 року.

18. Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” // Урядовий кур’єр, 29 червня 1996 року.

19. Комаха А. Состояние и развитие экономической конкуренции в Украине // Финансовая консультация, - 2001. - №11. С. 21-26.

20. Урядовий кур’єр, 22 лютого 2002 року. – С. 5.

21. Ухачевич Я. Роль держави у забезпеченості конкурентоспроможності продукції // Економіка України. – 1999. -№8. – С.82-83.

22. Україна у цифрах у 1995 році: корот. стат. довід. / Міністерство статистики України; Відповідальний за випуск В. В. Самченко. – К.: Техніка, 1996. – 143 с.

23. Статистичний щорічник України за 1996 рік / Державний комітет статистики  України; Відп. за. вип. О. Г. Осауленко.  – К.: Українська енциклопедія, 1997. - 618 с.

24. Статистичний щорічник України за 1997 рік / Державний комітет статистики  України; Відп. за. вип. О. Г. Осауленко.  – К.: Українська енциклопедія, 1999. - 624 с.

25. Статистичний щорічник України за 1998 рік / Держкомстат  України; за ред. О. Г. Осауленко.  – К.: Техніка, 1999. - 576 с.

26. Статистичний щорічник України за 1999 рік / Держкомстат  України; за ред. О. Г. Осауленко.  – К.: Техніка, 2000. - 644 с.

27. Україна у цифрах у 2000 році: корот. стат. довід. / Держкомстат України; за ред. О. Г. Осауленко. – К.: Техніка, 2001. – 306с.

28. Україна у цифрах у 2001 році: корот. стат. довід. / Держкомстат України; за ред. О. Г. Осауленко. – К.: Техніка, 2002. – 262с.

29. Украина. Прямые иностранные инвестиции в 2002 году // Інвестиції: практика та досвід. – 2003. – №5.

30. Прямі іноземні інвестиції в Україну // Інвестиції6 практика та досвід. – 2004. - №4.

31. Губський Б., Лук’яненко Д., Сіденко В. Інтернаціоналізація української економіки // Економіка України. – 2000. - №9. – С. 15-23.

32. Харченко Т.Б. Забезпечення конкурентоспроможності підприємств як засіб ринкового реформування економіки // Актуальні проблеми економіки. – 2003. - №2. –С.70-75.

33. Лихаманов В.Ф. О роли национальной системы стандартизации отечественного производства // Вісті Придніпров’я. – 2001. - №22. – С. 23-28.

34. Гриценко А., Пашков М. По кривой дорожке экстенсивного развития // Стандарты и качество. –2001. - №4. – С.9-14.

35. Миронюк Г. Державна політика у сфері якості // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2001. - №4. – С. 3-8.

36. Падалко В., Лєнков С. Забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на основі сертифікації систем якості у пріоритетних напрямках науки і технологій // Економіст. – 1999. - №2. С.72-73.

37. Мохаммад Захур “Мини металлургический завод «ИСТИЛ (Украина)» – флагман ISTIL GROP // Металлургическая и горнорудная промышленность. –2001. - №6. –С.48-50.

38. «ИСТИЛ (Украина)»: достижения 2003 года и новые проекты // Новости < http://www.istil.com.ua> (12.04.04).

39. Минаев А.А., Смирнов А.Н., Мохаммед Заур, Момот С.В. Тенденции развития производства сортовых заготовок // Металлургическая и горнорудная промышленность. – 2001.- №6.-С.25-28.

40. Основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки : схвалені Указом Президента № 1097 від 19 листопада 2001 року.

41.  А. Кредисов, О. Дерев'янко. Конкурентоспроможність країни та стратегія просування її експорту на світовому ринку // Економіка України. -  1997. - №5. - С. 54-58.

42. Загальнодержавна комплексна програма розвитку високих наукоємних технологій : Затверджена Законом України від 9 квітня 2004 року № 1676 – IV.

43.  Б. Губський. Конкурен­тоспроможність української економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах// Економіка України. – 1999. - №4. - С. 4-14.

44. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика / Учебно-методическое пособие. — 2-е изд. испр. и доп. — М.: Ассоциация авторов и издателей "Тандем", издательство "Гном-пресс", 1998. – 476 c.

45. Скудар Г. Стра­тегія піднесення конкурентоспроможності підприємства: пробле­ми і складові успіху // Економіка України. - 2000. - №6. - С. 17-21.

46. Градов А.П. Экономическая стратегия фирмы – СПБ: Спец-лит, 2000. – 345 с.