Україна із СОТовою економікою

Експерти висловлюють кардинально протилежні думки щодо результатів вступу України до СОТ

Якщо одні стверджують, що вступ до Світової організації торгівлі відкриє нам європейські ринки, то інші не без резону заявляють, що ЄС і США встановлюють квоти безвідносно до членства інших країн у СОТ. Якщо одні пророкують збільшення інвестицій, то інші наводять приклад Киргизії, з якої після вступу до СОТ пішли більшість інвесторів. Попри багатоголосся в оцінках СОТових наслідків під час парламентських слухань "Контракти" спробували проаналізувати, кому і як буде житися після вступу України до СОТ.

Металургія

Ми посідаємо сьоме місце у світі з виробництва сталі. Лише на чорну металургію в Україні працює близько 350 підприємств. Це гірничо-збагачувальні комбінати, власне заводи з виробництва металів, коксохімічні заводи та трубні заводи. Галузь дає 30% усього виробництва, 40% валютних надходжень. Багато в чому розвиток української металургії зумовлений "експериментом", учасникам якого списували заборгованість і надавали низку податкових пільг. Зокрема їх звільняли від 70% податку на прибуток і 50% платежів до інноваційного фонду.

Урядовці сподіваються, що за вступом до СОТ:

- галузь отримає додаткові інвестиції. На сьогодні рівень зношеності обладнання становить 60–70%. Отже, проблема технічного переобладнання є найактуальнішою. Інвестиції дозволять переорієнтуватися на експорт якіснішої продукції;
- збільшиться можливість скасування квот на експорт продукції до ЄС. За попередньою оцінкою, тільки завдяки усуненню кількісних обмежень є можливість збільшити експорт продукції до ЄС на $70–90 млн. Подальші кроки в рамках СОТ дозволять збільшити загальний обсяг експорту до Європи на 30%;
- полегшиться вирішення торгових спорів. Сьогодні втрати України від різноманітних антидемпінгових розслідувань, за ствердженням урядовців, становлять близько $1 млрд.

Негативним моментом є необхідність відмови від будь-яких податкових пільг і "експериментів".

Хімічна промисловість

Галузь налічує понад 200 підприємств, які виробляють широку гаму продукції. Усі вони характеризуються високим ступенем зношеності обладнання (понад 50%). Найліпше продаються за кордон мінеральні добрива (25% усього "хімічного" експорту) і неорганічна хімія (37%). На перешкоді до розвитку експорту стоять антидемпінгові розслідування у США і ЄС. Попри це тільки 2000 року українці освоїли випуск понад 3000 нових марок.

Серед позитиву урядовці очікують:

- лібералізацію доступу до зовнішніх ринків і як наслідок пожвавлення виробництва;
- збільшення обсягів іноземних інвестицій, необхідних для технологічного переоснащення.

Проте переваги вільного доступу на ринки більшою мірою стосуються тільки товарів з низьким ступенем переробки.

Негатив:

- іноземні виробники витіснятимуть з ринку вітчизняні лаки, фарби, оздоблювальні матеріали;
- українські виробники можуть втратити можливість налагодити випуск високотехнологічної продукції.

Легка промисловість

Налічує майже 900 великих, середніх і кілька тисяч малих підприємств. Наша продукція успішно продається в Євросоюзі і США, конкуруючи з основними світовими виробниками. Виробничі потужності дозволяють виробляти 1 млрд кв. метрів тканин, 150 млн пар взуття, 200 млн одиниць одягу на рік. Вони використовуються на 50%.

Урядовці вважають, що легка промисловість отримає чи не найбільші вигоди:

- зменшення тарифних і нетарифних обмежень;
- збільшення іноземних інвестицій.

Експерти і тут не поділяють урядового оптимізму і вважають, що запроваджені Євросоюзом квоти залишаться чинними.

Легка промисловість не відчує конкуренції імпортерів на внутрішньому ринку, оскільки значна частина українців купують речі у секонд-хенді (він становить 70% обсягу виробництва вітчизняного одягу) за мізерними цінами.

Сільське господарство

За висловом радника Президента і голови Ради НБУ Анатолія Гальчинського, сільське господарство є локомотивом зростання української економіки. Галузь дає третину ВВП, у ній зосереджено 20% виробничих фондів держави.

Прогнозовані позитивні наслідки:

- збільшення інвестицій, стимулювання технологічного оновлення;
- розширення доступу до ринків 145 країн;
- прискорення структурних реформ, які визначатимуться експортним потенціалом виробників;
- розширення асортименту та якості продукції, зменшення ціни.

Незважаючи на урядовий оптимізм, оглядачі зазначають, що, попри наше членство в СОТ, ЄС і Сполучені Штати продовжуватимуть квотувати нашу продукцію так само, як це роблять і зараз.

Можливі негативні наслідки:

- загострення конкурентної боротьби між національними та іноземними виробниками цукру, молочних продуктів, картоплі, овочів, фруктів. Експерти стверджують, що іноземні сільгоспвиробники, по-перше, мають набагато більші капітали, а по-друге, користуються дотаційною підтримкою своїх держав;
- звуження ринку збуту для національних товаровиробників;
- зростання експорту товарів, які споживаються в українському АПК (насіння соняшника, продовольче та кормове зерно).

На сьогодні Україна відстоює субсидування своїх селян на суму $1,37 млрд на рік. Проте в нас існує набагато менший рівень державної підтримки сільгоспвиробників, ніж у розвинених країнах. Зі вступом до СОТ доведеться обмежити сфери використання субсидій. Наш уряд зможе перенаправити їх на фінансування навчальних, дослідницьких, маркетингових і консультаційних програм, страхування безпеки доходів, відшкодування в разі стихійних лих.

Традиційно дозволено створення державних продовольчих резервів, від яких, як стверджує завідувач відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки професор Валерій Новицький, наш уряд чомусь відмовився, чим здивував представників інших країн, які навіть перепитували, чи справді Україна відмовляється від цього.

Директор економічних програм Центру О.Разумкова Володимир Сіденко переконаний, що у сфері сільського господарства потрібно дуже ретельно торгуватися із СОТ, враховуючи особливості кожного сегменту галузі. Зокрема зараз неабиякі проблеми переживає тваринництво, і вступ до СОТ без певних протекціоністських заходів може плачевно відобразитися на цій галузі.

Банківські послуги

Експерти називають цю галузь однією з найрозвиненіших в Україні. На їхню думку, вступ до СОТу не надто її зачепить. Сьогодні однією з головних проблем у банківській сфері, яку намагаються вирішити наші урядовці, це заборона в Україні іноземним банкам створювати свої філії, які не мають власного капіталу та статусу юридичної особи.

Надання такої можливості може:

- інтенсифікувати залучення іноземних банків до фінансового ринку України;
- скоротити терміни трансакцій, розширення сфери послуг;
- збільшення обсягів кредитування через такі установи.

Проте такий захід містить чимало проблем, а саме:

- ускладниться нагляд за такими установами;
- здатність іноземних банків запропонувати дешевші, ніж українські, кредити створить тиск на слабкішу банківську систему;
- окремі банки з іноземним капіталом на певному етапі свого існування можуть віддати перевагу задоволенню інтересів держави походження капіталу.

На думку Сіденка, іноземні банкіри не зможуть провести серйозну інтервенцію на український ринок, оскільки вони не знають місцевої специфіки, яка є дуже важливою у фінансовій сфері. "Витіснення регіональних компаній не відбувалося в жодній з країн, в яких цей сектор був більш-менш розвинений", - стверджує Сіденко. Проте він переконаний, що держава повинна створити механізми регулювання цього ринку в умовах більшої лібералізації.

Послуги зв’язку

За урядовими оцінками, цей ринок є одним з найпривабливіших для іноземних інвесторів. За 2002 рік зв’язківці продали послуг на 4,5 млрд грн. Майже усі підприємства працювали рентабельно. На освоєння нових сегментів зв’язку використано близько 1 млрд грн інвестицій. Для розвитку галузі щороку використовується $40–50 млн іноземних кредитів.

Уряд прогнозує такі переваги для галузі членства в СОТ:

- збільшаться інвестиції;
- забезпечиться прийняття правил торгівлі у сфері зв’язку, які діють у більшості країн світу;
- сприятиме впровадженню новітніх технологій, підвищенню кваліфікації українських фахівців;
- збільшиться кількість послуг, поліпшення їхньої якості без збільшення ціни.

Аналіз, проведений Держкомзв’язком, свідчить: найскладнішими для галузі будуть 1 - 2 роки після вступу до СОТ. Цей період необхідний для адаптації вітчизняних підприємств до нового конкурентного середовища та утримання існуючої позиції на ринку. У довготривалій перспективі, переконані урядовці, Україна зможе використати свій потенціал у цій сфері для виходу на світові ринки.

Головною проблемою може стати те, що інвестиції приходять тільки в динамічні сектори галузі, тимчасом як важливі для населення традиційні послуги не є прибутковими.

Роздрібна торгівля та побутові послуги

У загальному обсязі ВВП її частка становить 10%. Прямі іноземні інвестиції минулого року становили 16% у їхньому загальному обсязі. За цим показником внутрішня торгівля посідає перше місце.

На ринку оптових послуг працюють переважно дрібні підприємства, 40% яких забезпечують 99% оптового товарообороту. В уряді переконані, що зі вступом до СОТ на прилавках наших магазинів імпортних товарів не побільшає. Це пояснюється тим, що у сфері роздрібної торгівлі уже сьогодні встановлено однаковий режим і для українських, і для імпортних товарів, українські продовольчі товари в ціні та якості переважають імпортні, і при цьому досвід показує, що зменшення митних тарифів не призводить до суттєвих змін на ринку.

Передбачаються такі позитивні наслідки:

- усунення адміністративних бар’єрів із входження на цей ринок усіх його учасників, у тому числі й національних;
- збільшення інвестицій дасть змогу розширити роздрібну мережу, отримати передові технології, ефективні методи організації продажу товарів;
- поява на внутрішньому ринку високотехнологічних побутових послуг, наданих іноземними компаніями.

Харчова промисловість

Є однією з найбільш конкурентоспроможних в економіці України, оперує на достатньо лібералізованому економічному просторі. Деякі експерти стверджують, що приєднання до режиму країн СОТ зможе негативно вплинути й на неї. На наш погляд скоріше навпаки, вона в нових умовах дістане нові можливості виходу на закордонні ринки.

Енергетика

Ця галузь найменше залежить від членства у СОТ, адже імпортні тарифи мінімальні або взагалі відсутні. Україна виконує функції транзитера, тому вступ до СОТ дає певні гарантії свободи транзиту і дозволяє вимагати недискримінаційних умов щодо транзиту для нас. Але ми отримуємо вимогу не дискредитувати інтереси іноземних держав щодо транзиту і надавати їм рівні можливості з національними компаніями.

Негативні наслідки можуть бути лише для вугільної промисловості.

Під цей час в уряду немає чіткого розуміння, як вирішуватиметься ця проблема, адже більшість шахт у нас дотаційні, що неприпустимо для країн СОТ. Україна зможе зберегти певну дотаційність, але форми і обсяги потрібно буде кардинально переглянути.

Авіаційна промисловість

На думку Новицького, під найбільшою загрозою опиняється авіатехнічна галузь. У СОТ існує факультативна угода з літакобудування. З формального погляду приєднання до угоди є річ добровільна. Разом з тим світова практика показує, що на завершальних етапах щодо вступу до СОТ існує серйозний тиск зацікавлених країн на кандидатів щодо підписання цих факультативних вимог. "Для нас така угода буде надзвичайно невигідною. Ми ризикуємо втратити галузь", - підсумовує Новицький.

Як бачимо, однозначні висновки робити важко. "Контрактам" видалася резонною думка співдиректора Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігоря Бураківського, який каже, що взагалі не можна назвати позитивних і негативних наслідків, оскільки СОТ - це тільки інструмент, а його використання залежить і від уряду, і від кожного окремого підприємця.

Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, фото Свiтлани i Вiктора СКРЯБIНИХ

---

Оцінка наслідків вступу до СОТ

Висока ймовірність переважання позитивних наслідків: харчова промисловість, легка промисловість, телекомунікації, туристичні послуги, фондові ринки, трубопровідний транспорт, страхування, поштовий зв’язок, банківські послуги.

Певна ймовірність переважання позитивних наслідків: літакобудування, суднобудування, хімічна промисловість, сільське господарство, залізничний транспорт, ріелторські послуги, освіта, морський транспорт, медичні послуги.

Можливий баланс між позитивними і негативними наслідками: енергетика, авіаційний транспорт.

Певна ймовірність переважання негативних наслідків: металургія.

Велика ймовірність переважання негативних наслідків: автомобілебудування, вугледобувна промисловість, радіоелектронна промисловість, сільськогосподарське машинобудування.

За підсумками опитування експертів, проведеного Центром О. Разумкова