Зараз більшість українських підприємств, які працюють в нестабільному економічному і суспільно-політичному середовищі, переживають глибокий спад виробництва і знаходяться або критичному стані або в стані банкрутства. Тому економічна безпека підприємства здатна зіграти виняткову роль у його подальшій діяльності.

На основі критичного огляду наукової літератури визначення економічної безпеки можна тлумачити таким чином: економічна безпека господарюючого суб’єкту - це стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів, що забезпечує стабільне функціонування підприємства в сучасному, та майбутньому, передбачаючи захист як від внутрішніх деструктивних факторів, так і зовнішніх загроз.

Найбільш важливою складовою економічної безпеки підприємства є його фінансове становище. Слід врахувати, що на фінансове становище підприємства впливають зовнішні та внутрішні чинники, які можна розділити на якісні та кількісні.

До якісних належать: мета, галузь діяльності, традиції, репутація та імідж, форма власності, організаційна структура управління, організація системи управління, форма спеціалізації, концентрація виробництва, диверсифікація виробництва, прогресивність засобів і методів виробництва, прогресивність засобів і методів виробництва, рівень виробничих запасів.

До кількісних належать: кваліфікований склад керівництва і персоналу, доля ринку і стадія життєвого циклу продукції, тривалість виробничого циклу, рівень виробничих запасів, структура балансу , платоспроможність, ліквідність, співвідношення власних і залучених засобів, вартість капіталу, структура майна, інвестиційна привабливість, рівень прибутковості та рентабельності.

Стан фінансів є вирішальним, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є „двигуном” будь-якої економічної системи. Оцінка поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки підприємства здійснюється по декількох основних напрямах аналізу, серед яких необхідно виділити:

1. Оцінка ринкової стійкості підприємства (коефіцієнт автономії).

2. Оцінка ліквідності активів, платоспроможність і кредитоспроможність (коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, величина чистого оборотного капіталу).

3. Оцінка фінансової стійкості (коефіцієнт маневреності власного капіталу, коефіцієнт фінансування, коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами).

4. Оцінка ділової активності і рентабельності підприємства (фондовіддача, коефіцієнт обороту активів, коефіцієнт обороту кредиторської заборгованості, коефіцієнт обороту дебіторської заборгованості, коефіцієнт рентабельності активів, коефіцієнт рентабельності продукції).

Визначення фінансових показників у вигляді коефіцієнтів ґрунтується на співвідношенні між окремими статями звітності. Оцінка показників фінансового стану підприємства передбачає порівнювання фактичних значень з нормативними.

Логічної завершеності і достатньої об'єктивності результатів аналізу можна досягнути, тільки якщо з'єднати в загальний синтетичний показник основні коефіцієнти, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства.

У світовій практиці вже накопичений достатній досвід інтегральної оцінки фінансового стану підприємств. Це такі відомі комплексні показники, як Індекс Альтмана, модель Спрингейта, модель Ліса, метод Creditmen Ж. Депаляна та ін. Але всі ці моделі непридатні для вітчизняних умов господарювання, тому що їх розроблено з використанням вибіркових сукупностей підприємств інших країн, а тому враховані параметри істотно відрізняються від наших.

На сьогодні українськими вченими вже розроблені такі моделі, як дискримінантна інтегральної оцінки фінансового стану підприємства (О. Терещенко), яка базується на застосуванні методології дискримінантного аналізу на основі фінансових показників вибіркової сукупності вітчизняних підприємств і комплексна оцінка фінансового стану підприємства на основі використання матричних моделей (О. Хотомлянський, Т. Перната, Г. Северина). Цей метод оцінки дозволяє виявити тенденції у динаміці фінансового стану підприємства.

При розробці інтегрального показника, що характеризує фінансовий стан підприємства необхідно врахувати специфіку виробництва. Так, пріоритет впливу окремих факторів для видобувної і переробної галузей різний. Наприклад, для вугільної промисловості характерний великий ризик невизначеності, що виявляється через вплив гірничо-геологічних умов (вибросонебезпечність, геологічні порушення, потужність і ін.).

Таким чином, оцінка рівня фінансової складової економічної безпеки підприємства потребує комплексного підходу, який би дав об’єктивну інформацію про стан фінансів для прогнозування подальшої господарської діяльності.

// Материалы V международной студенческой научной конференции "Экономика и маркетинг ХХI века" г.Донецк: РВА ДонНТУ, 2004 год //