Один раз улітку, у найбільш палкий час доби відбулося одне з найчастіших подій на Землі – народження дитини. Сталося це 19 липня 1982 року в 17-ій лікарні міста Донецька. Хлопчик був другою дитиною в родині, і тому батьки замислились – як його назвати. Одні хотіли назвати його Андрієм, інші – Антоном, бабусі хотіли Дмитрика. Але все-таки батьки зупинилися на Юрії – на честь першого космонавта. Космонавтом поки я не став – не будемо загадувати. Сестричку ж його, до речі, звуть Юліою.

Перші кроки, перші слова. Дитинство. Безтурботність, сонечко, зелена травичка, пісочниця, бабуся під боком – що ще потрібно для щастя? Перший клас – грандіозна подія. Брат із сестрою йдуть разом у школу. Справа в тім, що Юра пішов у школу з шести років, Юля - з семи. А було це 1 вересня 1988 року в СШ №125 міста Донецька. Малюємо палички, пишемо букви – не боги горщики обпалюють. Старша сестра завжди була прикладом для Юри. Він намагався розвиватися з нею в ногу, не відставати. Тому відвідували вони гуртки у Палаці Піонерів самої різної спрямованості: різьблення по дереву, танці, морехідний гурток, туристичний... 1 вересня 1996 року я переходжу в профільну школу. (ЗШ №122 міста Донецька). Вибираю 9-Б – фізико-математичний клас. Нова школа - нові друзі, перша любов. Не обійтися і без спорту. Займався я в школі волейболом і баскетболом. 19 червня 1999 року – випускний вечір. Закінчив я школу з золотою медаллю.

1 вересня 1999 року – перший день у Донецьком державному технічному університеті – просто захват. Напевно, усі студенти на першому курсі випробують незабутні відчуття. Для мене, насамперед, це було почуття волі, можливість роботи в команді. Я немов подорослів за якихось кілька тижнів. В другому семестрі за результатами першого вперше на спеціальності ТКС набирають німецьку групу. Так почав я вивчати німецьку мову. Усі студенти німецької групи з великим ентузіазмом сприйняли ці зміни. На обрії з'явилася можливість практики, а також працевлаштування в Німеччині. Звичайно, було нелегко – чотири пари німецького на тиждень, потім з'являється технічний німецький, а також дисципліни на цій славній мові.

Як усім відомо, гарна робота можлива тільки при наявності гарного відпочинку. А відпочинок у нашому політеху просто дивовижний. Пощастило мені побувати на всіх трьох заїздах (три роки підряд) спортивно-оздоровчого табору «Срібний горн». База призначена для школярів, але наш профком зумів знайти гроші для відпочинку студентів. Після першого курсу я поїхав у табір із двома одногрупниками. Коли інші друзі побачили фотографії з нашого славного відпочинку, наша команда відпочиваючих різко збільшилася. Відразу уражає свіже повітря соснового лісу Слав’яногірська. Ранком студенти ніжаться на пляжі чистої річечки Сіверський Донець. Після обіду починаються різні спортивні ігри. В основному це волейбол і настільний теніс. Проводилися змагання із шашок, шахам, пінг-понгу, футболу, волейболу. Наша волейбольна команда три роки підряд займала перше місце. Годували ж у горні “просто на забій”, не шкодували і добавки. Увечері відкривається місцева дискотека чи кінозал, проводяться різні конкурси: брейн-рінг, Міс «Срібний Горн», день іменинника... У студента, як говориться, енергія “з одного місця лізе” - починається нічне життя за межами бази. Бари, дискотеки, а потім і зустріч світанку на горі поблизу пам’ятника Артему.

Дуже повезло мені з одногрупниками. З першого курсу утворилася дружна компанія. Разом ми розділяємо як радість, так і горе. Після другого курсу зуміли вибратися з наметами в Зуївку, після третього – на блакитні озера, після четвертого – у Крим. На зимових канікулах побував я у Львові, а також двічі в зимовому таборі Слав’яногірська «Червона гвоздика». Нашої дружної компанії одногрупників так сподобалося це славне місто (тепер уже Святогірськ), що ми на вихідних побували в ньому за всіх часів року. Пощастило побувати мені також у Німеччині й Іспанії. Подивився на побут, звичаї, традиції цих народів. Гарна мовна практика німецької мови, по-іспанськи вивчив усього кілька фраз. Тепер я вже з упевненістю можу сказати, що студентство – це золоті роки.

У липні 2003 року я одержав диплом бакалавра з відзнакою і за рішенням кафедри був зарахований у магістратуру. На даний момент работаю над магістерською дисертацією за темою «Проектування внутрізонової високошвидкісної мережі передачі даних на основі технології АТМ». Мій науковий керівник – «морський вовк» в області телекомунікацій. Він же - кандидат технічних наук, завідувач кафедрою АТ доцент Бессараб Володимир Іванович.