Головна сторінка ДонНТУ Сторінка магістрів ДонНТУ

Поєзд

Світлана

Андріївна

Механічний факультет ДонНТУ

Фах "Металорізальні верстати та системи."

Моя адреса - SvetaPo82@inbox.ru

Науковий керівник: д. т. н., проф. Калафатова Людмила Павлівна
Тема магістерської роботи: "Оптимізація процесів алмазного шліфування хрупких неметалів, виходячи з забезпечення мінімуму собівартості обробки виробів"

Магістерська дисертація Електронна бібліотека Посилання по темі Звіт Індивідуальне завдання

17 жовтня 1982р.- важлива подія в моєму житті - день мого народження. Моєю батьківщиною стало місто мільйона троянд, місто Донецьк. Але через кілька років після мого народження батьки Поєзд Ірина Анатоліївна і Поєзд Андрій Олександрович - молоді фахівці, що закінчили ДПІ - одержали квартиру в не менш чудовому місті Макіївка, де живуть по сьогоднішній день
Так я стала Макіївчанкою. У самому ранньому віці мене віддали в ясла, потім садок, школа, піонерські табори, літні канікули в бабусь - звичайне дитинство радянської дитини 80-х.

У 1989р. я пішла в школу , що знаходилася в 2-х хвилинах ходьби, нині ЗШ 1-3 ступіней №50. 1989р.увійшов в історію моєї школи, як рік самого численного набору першокласників, нас було 10 класів з більш 30 учнів в кожнім. Серед моїх однокласників у перші роки навчання я виділялася гарними здібностями до математики, абсолютною безграмотністю і пустотливістю. Мої щоденники майоріли від зауважень червоною пастою, яких ,однак, з кожним роком ставало усе менше. А у старших класах я - гарна учениця, що приймає активну участь у всіх заходах школи. Це час КВК (Клуб Веселих та Кмітливих) (наша шкільна команда зайняла 2-ге місце на міських змаганнях, дріб'язок - а так приємно), організації концертів, шкільних свят.

У 1999р. я закінчила загальноосвітню школу, а за кілька місяців до цього за результатами рейтингових іспитів вступила на перший курс ДонДТУ, на механічний факультет, за фахом "Металорізальні верстати й інструменти." Зі шкільної лави мені дуже подобався розділ механіки в курсі загальної фізики, що послужило причиною вибору цього факультету, а так само спокусив маленький конкурс, можливість надходження на бюджет і наявність німецького факультету. Хоча що таке "Металорізальний верстат" я довідалася лише на другому курсі, про свій вибір жодного разу не пошкодувала.

Студентські роки. Мене захлиснуло життя , повне нових яскравих вражень, знайомств, і різноманітних подій. З першого ж тижня я оселилася у гуртожитку №4, де проживаю і по цей день. Практично весь перший курс мене захоплювали події, що відбувалися в рідному гуртожитку: знайомство із сусідами, вечорниці в численній компанії тих же сусідів, вивчення м. Донецька, і, як наслідок, навчання по ночах. Брала участь у конкурсі на дні факультету, намагалася грати в КВК і ...

До другого курсу коло моїх інтересів значно розширився. Я спробувала зайнятися скелелазінням (спроба тривала півтора року і закінчилася через катастрофічну недостачу вільного часу). На другому курсі в навчальному плані була дисципліна "Комп'ютерна графіка", де нас вчили креслити за допомогою програми "Компас-графік". Мені дуже сподобалось це заняття, і по щасливому збігу обставин я поїхала на всеукраїнську олімпіаду, що у тому році проходила в м. Києві. Показала непогані результати. Я дуже вдячна викладачеві цієї кафедри, Нєснову Дмитрові Валерійовичу, з подачі якого відбулася ця , важлива для мене, подія. На наступний рік наш університет прийняв естафету по проведенню олімпіади і наступні три роки конкурс проводився у нас. Заслугою викладачів нашого університету, зокрема кафедри "Інженерної графіки і нарисної геометрії", є ретельна організація олімпіади, що, з огляду на велику кількість конкурсантів і індивідуальність вимог, дуже непросто. Я продовжувала брати участь у цьому конкурсі.
Але це вже інші роки, а в цьому, 2001 році, по приїзду з Києва, достроково здавши сесію, вже 1 червня я була у м. Слав'яногорську у дитячій здравниці "Срібний Горн". Наступні два місяці я провела у цьому, для мене рідному, місті (дуже часто бувала у дитинстві), встигнувши побувати у ролі і ватажка загону і допоміжного працівника на території табору . Це дві протилежні посади, але проте однаково привабливі.

На третьому курсі доля звела мене з дуже цікавими людьми, я почала знайомиться з культурним життям Донецького Національного Університету. Випадково потрапивши на заняття студентського хору, була приємно здивована атмосферою доброзичливості і затишку, що панувала там. Потрібно сказати, що з дитинства була переконана в абсолютній відсутності музичного слуху, і, чуючи тільки ритм, усі шкільні роки займалася хореографією. Пасічник Володимир Григорович - душа колективу. Високоосвічена людина, він усього себе віддає роботі і людям, що приходять до нього.
У тому же університеті на тому же третьому курсі, як завжди випадково, потрапила на збори туристичного клуба "Альпіна". Як і будь-який живий студентський колектив, "Альпіна" тримається на одному нестуденті - викладачі математичного факультету, який є Двейрін Михайло Захарович. "Альпіна" стала для мене головним захопленням, думаю тим, що я так довго шукала. Для мене "Альпіна" - найкращі друзі, що користуються моєю безмежною довірою і любов'ю. Правду говорять, що у горах (нехай навіть маленьких), пліч-о-пліч, людину видно наскрізь. Кожні травневі свята я ходжу в Крим. У цей час Кримські гори виглядають дуже красиво, коли тільки просипається природа і ще немає палючого сонця. До того ж це найдешевші походи, що для студентів істотно. Улітку 2002 р. пройшлася по горах Західної України, з тих пір полонена красами Карпат.

Для кого як, а для мене поки що час рахується не в звичайних, календарних роках, а в навчальних, тобто від вересня до вересня. І наступний рік (четвертий курс) почався в останніх числах серпня з телефонного дзвоника: "На наступних вихідних у м. Ясинувата буде фестиваль авторської пісні "Великий Донбас". Ти не хочеш поїхати?" "Ні." - була відповідь- "У мене купа справ. Починається навчання. Я ще не знаю, що мене чекає у Донецьку." Про себе ж посміхнулась: "Навіщо воно мені потрібно? Ну що цікавого може там бути?" Приїхавши у Донецьк, я довідалася, що всі мої друзі збираються на цей фестиваль, і, легка на підйом, поїхала і я. Так почалася ще одна "хвороба", про виникнення якої, на щастя, я не шкодую. Після був "Эсхар" - найбільший фестиваль авторської пісні в Україні, а потім я зрозуміла, що закохана в цю стихію.
Слово "четвертий курс" зв'язано зі знайомством з однією цікавою людиною. Це - Лівшиць Володимир Юрійович. Я чула про заняття по театральній майстерності для студентів Донецького Гуманітарного Інституту при Донецькім Національнім Університеті, і прийшла до них, на щастя, у гостинності мені не відмовили.
У рідному університеті в цей час займалася питаннями різання деревини, розпилювання.
Улітку четвертого курсу підготовка і здача бакалаврських держ. іспитів затяглася майже на все літо, і мені не вдалося поїхати в Карпати, про які я так мріяла
Іспити здала на "відмінно", одержала червоний диплом бакалавра.

П'ятий курс практично нічим не відрізнявся від попередніх, знову фестивалі, концерти, друзі, заняття у Лівшиця, травневий похід (тепер у ролі керівника).
Учуся в магістратурі, займаюся питаннями механічної обробки хрупких неметалів. Не безпідставно збираюся закінчити навчання з червоним дипломом.

З закінченням університету закінчуються і плани на майбутнє, залишаючи лише мрії. Мрію про гарну роботу. Я вважаю, що справлюся багато з чим, про що ще не чула.

Фотогалерея

Магістерська дисертація Електронна бібліотека Посилання по темі Звіт Індивідуальне завдання

Головна сторінка ДонНТУ Сторінка магістрів ДонНТУ

На початок