БІБЛІОТЕКА
ЗВІТ ПРО ПОШУК
ИНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
ПОСИЛАННЯ
САМАРСЬКИЙ ГЕННАДІЙ СЕРГІЙОВИЧ
Донецький Національный Технічний Університет
Електротехнічний факультет
Кафедра ЕС Группа ЕС-00
Тема выпускної роботи магістра: "Аналіз чисельних методів рішення дифференційних рівнянь електричних станцій і систем"
Керівник: проф. Сивокобиленко В.Ф.
АВТОБІОГРАФІЯ
Народився 9 квітня 1983 року в місті Макіївка Донецької області. Мешкаю в смт. Ясинівка Кіровського району міста Макіївки.
Батько - Самарський Сергій Євгенович, мати – Самарська Наталя Олександрівна, брат – Самарський Євген Сергійович.
З самого малку у мене виявлялися здібності до навчання. За оповідями батьків, у три роки я впізнавав окремі літери, а в шість – повністю читав. Такого важливого етапу життя, як дитячий садок, в моєму житті не було, тому я не полюбляв спілкуватися з іншими дітьми і ріс замкнутою та нетовариською дитиною. У цей період моїм вихованням цілком займалася мати.
Дотепер пам`ятається те пекуче нетерпіння, з яким я чекав 1 вересня 1990 року, і нарешті це здійснилося: моя нога вступила в стіни школи № 46. Знання мені давалися дуже легко: те завдання, яке інша дитина виконувала годину, я робив за двадцять хвилин, тому організованістю і наполегливістю я не відрізнявся. Проблемою для мене стали уроки правопису, і справжнім випробуванням – уроки малювання.
Із сьомого по дев`ятий клас я брав участь у декількох олімпіадах: у районних по історії й українській літературі, у міській по географії, але на цьому поприщі видатних успіхів я не досяг.
Ще в молодших класах у мене з'явилася мета: одержати вищу освіту, але школа, де я навчався, була недостатньо високого рівня, тому в дев'ятому класі я відвідував репетитора і займався з ним фізикою і математикою. Після цих занять особливих труднощів із вступними іспитами не було і 1 вересня 1998 року я став однім із учнів 10-Б класу ліцею №1 із ЗШ № 61 з фізико-математичним ухилом. Не можу сказати, що тут я сформувався як особистість, але фундамент було покладено. Спочатку мені було дуже важко навчатися, але я змушував себе працювати. У цей час усі мої захоплення відійшли на другий план я цілком віддав себе роботі. Як наслідок, я став розуміти і сприймати майже всі ті незрозумілі речі, що нам розповідали.
В одинадцятому класі я брав участь у міських змаганнях з бігу на дистанції 1000 метрів, у результаті чого мені було привласнено 2-й розряд по полиатлону (багатоборство ГТО).
Під час навчання в ліцеї нас усім класом возили на підготовчі курси до Макіївського інженерно-будівельного інституту (тепер - ДонДАБА), але для себе я чітко вирішив продовжити своє навчання в найкращому технічному вузі регіону – Донецькому Державному Технічному Університеті (як відомо, у 2001 році йому було привласнено статус національного). Проблемою був лише вибір спеціальності. Після довгих міркувань у мене залишилося два варіанти: або професія механіка, або енергетика. Порадившись із батьками, я обрав електротехнічний факультет, спеціальність “Електричні станції” , куди і був зарахований за результатами рейтингових іспитів.
Навчання в університеті. Я багато про нього думав, але такого я собі уявити не міг. Якісь колоквіуми, розрахункові і лабораторні роботи, і найстрашніше – сесія. Ще якось бентежила якась байдужість викладачів – здавалося, їм неважливо, чи відвідує студент заняття, чи виконує якусь роботу. Небагато пізніше я зрозумів, що роботу в будь-якому випадку доведеться виконати, а зі студентів тут запитують під час іспитів і заліків. Базові знання в мене були не непогані, завдяки чому першу сесію я склав, особливо себе не перевантажуючи. Тому на молодших курсах я багато часу навчанню не приділяв.
На третьому курсі я брав участь в олімпіаді з предмету ”Електричні машини”, де зайняв 4-те місце. Небагато почав займатися наукою на четвертому курсі, коли разом із аспірантом кафедри “Загальна електротехніка” Мірошником Д.Н. провів ряд досліджень у напрямку “Активні випрямлювачі” і написав на цю тему наукову статтю, яка взяла участь у вузівському конкурсі студентських наукових робіт 2004/2005 навчального року в розділі ”Загальна електротехніка”.
У магістратуру я пішов у надії одержати якісну освіту, яка допоможе мені стати гідним фахівцем. Мій науковий керівник – зав. каф. “Електричні станції” проф. Сивокобиленко В.Ф.