Им'я: Кравцов Дмитро Володимирович
Група: СП-00м
Тема роботы: "Дослідження способів організації обміну даними при паралельному моделюванні і розробка програмного забезпечення прийому і передачі даних для системи Simulink"
Керівник: проф. Святний В.А.
Консультант: Молдованов А.В.
Email:

Добридень шановні!!!

Я взагалі поки й не думав створювати свою сторінку, але був змушений. Отже, називаюсь я Кравцов Дмитро Володимирович, являю собою досить дружелюбну, веселу, творчу, товариську й скромну людину:). Почалася моя історія не дуже давно: 28 січня 1983 року в славному місті Донецьку (і медалька в мене є!!!). Матінка моя – щиросердечна людина, але вже коли ходив у садок, відчув я всю вагу її руки, що відпускає потиличник за чергову витівку. Панотець (скажу я Вам: суворий і справедливий :) ), постійно лаяв мене за те, що я сув свій ніс в усі побутові прибори, годинники, розбирав іграшки, засовував спиці в розетку.., взагалі ріс звичайним допитливим хлопцем. Крім того, доводилося постійно "боротися" за життя. Зрозуміти мене зможе той, у кого є старший брат (років на 6 старше)...

У школі... Ні, не буду про це. Просто звичайна дуже середня відносно загальноосвітня школа, у якій я був одним із кращих учнів, що не заважало весело проводити час як на уроках (з неминучими "поведінка незад.", "поговоріть з вашим сином так, щоб йому не хотілося порушувати дисципліну", а також "молодець!", "спасибі за такого прекрасного сина"), так і після них.

Музична школа була невдалою спробою, а от театральні здібності були оцінені як "дуже гарні" у театральній групі в районному Палаці дитячої та юнацької творчості.
Після переходу в 10 клас у Донецький технічний коллеж, я зрозумів, що значить учитися. Середня оцінка протягом першого семестру була десь у районі 3.5, однак закінчив я його все-таки з відзнакою завдяки чудовим викладачам (не буду називати нікого, тому що всіх перелічити не вистачить відведеного місця) і їхній унікальній методиці, крім того прийшлося принести в жертву свободу...

Чому факультет Обчислювальної техніки та інформатики? Комп'ютери - це так цікаво й можна стільки відгвинтити, зняти, розібрати, подивитися, як працює... Чому СП? Запитаєте в Попова Гліба зі СП-00а. Чудова людина, що володіє великою силою переконання. Крім того я вже мав досвід спілкування з машинами: закінчив з "червоним папірцем" комп'ютерний клас за напрямком "Програмування" в ОблПДтаЮТ. Звичайно ж наша система освіти далеко не ідеальна, втім, я жодного разу не пошкодував (поки), що займаюся саме на СП, адже крім цікавого (да-А-а-а, сказав) і, порою, загадкового процесу навчання, мене оточують чудові люди: як студенти, так і викладачі. Ще – у цієї спеціальності є гарне майбутнє як в Україні, так і за її межами: комп'ютери входять у життя людини, усе тісніше прив'язують його до себе, і, схоже, не збираються йти.

Зараз я вже студент п'ятого курсу. Можна підбити деякі підсумки, зробити відповідні висновки, окреслити наступний обрій розвитку.

За час навчання в університеті мені вдалося освоїти всі запропоновані (кажуть ще й був вибір...) предмети на "відмінно", за винятком "АОМ" Бориса Семеновича – лінь було перездавати й німецької мови, що, до речі, можна спостерігати на німецькому варіанті цієї сторінки. Крім того я не забував, що живу один раз, і тому не упускав можливості взяти участь у Днях факультету (останній не дуже вдався, варто помітити :) ), завжди намагався брати активну участь у громадському житті університету. Серед інших заслуг можна відзначити одержання стипендії імені Леонарда Ейлера, зустріч з ректором Олександром Анатолійовичем Мінаєвим у якості одного із кращих студентів факультету, бла-бла-бла й все таке. У цей час працюю над магістерською роботою на тему: "Дослідження способів організації обміну даними при паралельному моделюванні й розробка програмного забезпечення прийому й передачі даних для системи Simulink" під керівництвом Володимира Андрійовича Святного. Планую по завершенні роботи представити результати в Штуттгардському університеті з подальшою роботою в цьому напрямку. Крім того, під керівництвом Олександра Яковича Анопрієнко й у співробітництві зі студентом Максимом Олексійовичем Достою була зроблена спроба написати книгу під голосною назвою "Як учитися в університеті". Робота над книгою ще не завершена. Планується в найближчому майбутньому дописати, відкоригувати кілька статей, підготувати електронну версію видання, у перспективі – друковану.

Що ж стосується планів на майбутнє... не знаю. Дуже важко загадувати в нашому житті наперед. Хотілося б, звичайно, доповнити свою освіту другою. Це буде або напрямок у біології, біохімії, або щось пов'язане з дипломатичною діяльністю, де може цілком бути реалізований незатребуваний театральний потенціал:). Людина сам прокладає собі шлях, але стрілки переводить його Величність Випадок. Так що подивимося, як воно там буде.

На цій оптимістичній фразі дозвольте перервати своє оповідання, щоб не віднімати ні у Вас, ні в себе настільки дорогоцінний час. Є питання – пишіть листи, дзвоніть, заходьте в гості.