 автореферат
|
 бібліотека
|
 пошук в Internet
|
 анімація
|
 завдання
|
|
Біографія |
Мова сторінки |
|
|
|
|
|
Для мене все почалося з того, що я народилася. Хоча ні, трохи раніше. Усе почалося з того, що мій батько захотів дочку(принаймні, так стверджує моя мама). Зазвичай всі батьки чекають синів, а мій - захотів саме доньку. Це, напевно, тому, що син у мого батька вже був. Отож, 12 січня 1983 року народилася я в м. Авдіївка Донецької області, за що велике спасибі моїй мамі - Кльові Ганні Георгіївні й моєму батькові - Кльові Володимиру Івановичу.
В 1985 році потрапляю в екстремальні умови: наша сім'я переїздить до м. Лянтор Тюменської області (тепер Ханти-Мансійський автономний округ). Це там, де 10 місяців на рік зима, навколо - тайга, ведмеді, ханти, мансі й суворі сибіряки. Навіть палкі слова любові замерзають і перетворюються в дзвінкий лід при температурі -50 С0.
Узимку основною моєю розвагою було катання на санках (для лиж і ковзанів я ще була замала). Ну а влітку... Літо в тайзі просто казкове! Усюди ягоди, гриби, горіхи на височезних кедрових деревах. Ви навіть не уявляєте скільки там було білок!!! А коли в нас з'явився моторний човен, відправлялися на прогулянки по р. Пім (притока Обі). Хоча я була досить маленькою, чітко пам'ятаю ці прогулянки й дивовижні по своїй красі краєвиди. У той час мій батько активно займався фотографією, тому залишилося багато цікавих знімків.
Ще запам'ятався лов риби через те, що хоча мій батько й вважає себе професійним рибалкою, але саму велику рибу чомусь завжди вдавалося піймати моїй мамі.
В 1989 р. Наша сім'я знову повернулася в Україну. Офіційна причина повернення - мені не підходить суворий північний клімат. Але, швидше за все, моїй мамі просто набридло 10 місяців у році носити шубу.
Проживаємо у двокімнатній квартирі, місця не вистачає катастрофічно. Тоді батьки вирішують побудувати власний дім. Батько засів за креслення, спроектував будинок. Пам'ятаю, мені подобалося приходити на будівництво й дивитися, як “росте” дім. Отож в 1995 році святкуємо новосілля. Житлове питання вирішене: місця всім цілком достатньо, мені нарешті купують німецьку вівчарку, про яку я давно мріяла. Будинок оточують красивий сад і безліч клумб. Загалом, мої батьки створити “затишне гніздечко”, у яке мені і досі приємно повертатися. За що їм величезне спасибі.
В 1990 рік іду вчитися в Авдіївську загальноосвітню школу №7. Потрапляю в сильний клас, де всі бажають учитися. Мені нічого іншого не залишається, як стати однією із кращих учениць. Улюбленими предметами в школі були математика, біологія, література. Беру участь у КВНах, інтелектуальних іграх. Наш клас ЗАВЖДИ посідає перше місце. І так 10 років... Олімпіади по всім предметам - мої. Перемагаю, іноді...
Літо 2000 року. Наступила спекотлива пора вступних іспитів, але не в мене. Рейтинги пройдені, потрібні бали набрані. Спокійно відпочиваю і чекаю вересня: я вже студентка ДонНТУ. Чому саме цей ВНЗ? А де ще, по-вашому, можна було б з'єднати медицину й техніку?
Перший курс. Ніхто “розгойдуватися” не дав: починаючи з 1-го вересня на нас наринув стрімкий потік нової інформації. Пам'ятаю нас втішали: “Так важко буде тільки на першому курсі”. Але, перейшовши на другий курс, я, чомусь, суттєвого полегшення не відчула. Кількість нової інформації не зменшувалося, робити доводилося ще більше. Згодом (краще пізно, ніж ніколи) на власному досвіді переконалася, що якщо починати вчитися не за місяць до сесії, те ця сама сесія проходить просто “на ура”. “Втяглася” — вчитися стало набагато легше й цікавіше. Третій курс, четвертий, захист диплома бакалавра, вступ до магістратури.
Так склалося, що тема моєї роботи неодноразово змінювалася. Досить складно було самостійно знайти цікаву тему. Але, хто шукає, той завжди знаходить. Під час проходження практики я познайомилася з дуже цікавою людиною, медиком за фахом, Бусуріним Михайлом Юрійовичем. У нього була маса цікавих ідей, що потребують технічної реалізації. Чи це не пряма задача моєї спеціальності?!
З 2004 р. виконую фрагмент теми “Розробка комп'ютерної системи дослідження ретино-гіпоталамічної функціональної системи в медицині прикордонних станів”. В основі цього наукового напрямку лежать ідеї й розробки творчих колективів під керівництвом професора Ю.А. Скобцова (кафедра автоматизованих систем управління) і академіка АМН України В.Н. Казакова (медицина прикордонних станів і нейрофізіологія гіпоталамуса).
Ця комп'ютерна система дозволить реалізувати специфічний метод локальної рефлекторної діагностики стану гіпоталамуса, що, у свою чергу, надасть можливість розробити ефективну принципово нову методику специфічної терапії, ЩО НЕ МАЄ АНАЛОГІВ У СВІТІ, таких важких захворювань, як алкоголізм, наркоманію, безплідність, ішемічну хворобу серця, цукровий діабет, гіпертонічну хворобу, бронхіальну астму й ін. Схоже на казку? Тоді ознайомтеся з авторефератом.
Моїм науковим керівником є Секірін Олександр Іванович, кандидат технічних наук, заступник декана факультету КІТіА. Нещодавно він захистив дисертацію на тему “Система інтелектуальної підтримки прийняття рішень у керуванні автоматизованими технологічними комплексами машинобудівних виробництв”. У цей момент працює над ОКР під назвою “Розробка комп'ютерної системи дослідження ретино-гіпоталамічної функціональної системи”.
Водити машину (у жовтні 2004 року отримала права категорії В), особливо коли ніхто не вказує, коли переключати швидкість і з якої сторони об'їжджати ямку на дорозі.
Танцювати. Перше, що я роблю, прокинувшись зранку,- вмикаю музику. Ця процедура, як правило, забезпечує відмінний початок дня.
Читати художню літературу. Хоча за останні 5 років моя домашня бібліотека переважно поповнювалася технічною літературою з інформаційних технологій і програмування, читання цікавої книги й зараз залишається улюбленою справою.
Молочний шоколад, великих собак, пухнатих кішок, ароматерапію в сполученні з мануальною терапією, конструювати одяг.
Зайнятися верховою їздою.
Пройти курси парамедиков (надання якісної першої медичної допомоги).
Сісти на шпагат (гнучкість у мене чомусь відсутня), проїхатися на БєлАЗі (мене з дитинства просто заворожували габарити цієї машини)...
щоб проект, у рамках якого розробляється моя магістерська робота, стараннями колективу, що сформувався, був не тільки розроблений до кінця, але й впроваджений, можливо, не тільки у вітчизняну медицину...
щоб моя майбутня робота вимагала постійної самоосвіти й деякого творчого підходу і обов'язково була пов'язана з моєю спеціальністю.
Майбутнє моєї спеціальності...
На мій погляд, дуже перспективне, тому що людський організм надзвичайно складний і приховує в собі безліч таємниць. Існує цілий ряд питань, відповіді на які одержати досить складно, а часом просто неможливо без відповідного апаратно-програмного забезпечення. Відповіді ж на ці питання дозволять розробити якісно нові підходи до діагностики й терапії.