UKRAINIAN | RUSSIAN | ENGLISH | ДонНТУ> Портал магістрів ДонНТУ

МагІстр ДонНТУ Козолуп Любов Олександрівна

Козолуп Любов Олександрівна


ФАКУЛЬТЕТ ЕКОЛОГІЇ ТА ХІМІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ


Спеціальність:"Обладнання хімічної промисловості та підприємств будівельних матеріалів"


Научний керівник: Парфенюк Олександр Сергійович

Тема випускної роботи:"ОБГРУНТУВАННЯ КОНСТРУКЦІЇ ТА РЕЖИМНИХ ПАРАМЕТРІВ АГРЕГАТА ДЛЯ ТЕРМІЧНОЇ ПЕРЕРОБКИ ВУГЛЕРОДИСТИХ ОТХОДІВ, ЩО СПІКАЮТЬСЯ".



E-mail:kozolup@ inbox.ru



РЕЗЮМЕ

83108 Донецьк
Козолуп Любов Олександрівна

 

 

Навички:  1. Вільно володію російською мовою, англійською - зі словником
 2. Маю досвід роботи з комп'ютером (КОМПАС, Word, Cosmos, Exell, MathCad, HTML)
Освіта:  2006 - Очний факультет ДонНТУ, спеціальність "Обладнання хімічної промисловості та підприємств будівельних матеріалів", магістратура
 2001 - 2005 - Очний факультет ДонНту, диплом бакалавра

Особисті дані:
Батьки:

Чоловік:

 Громадянка України, 1984 р.н., замужем
 Плаксенко Олександр Івановіч, 1961 р.н., українець, пенсіонер
 Плаксенко Світлана Сергіївна, 1965 р.н., українка, машиніст
 Козолуп Віктор Анатолійович, 1981 р.н., українець, теплотехник

 


АВТОБІОГРАФІЯ

З'явилася я на світло як і всі діти, але до десяти років я була впевнена утому, що батьки знайшли мене в капусті. Відбулася ця подія 26 січня 1984 року.
Батьки в мене найкращі. Папа, Плаксенко Олександр Іванович, приїхав у Донецьк зі Ставропольського краю, де й зустрівся з моєю мамою, Світланою Сергіївною.
В 1989 році народився мій братик - Олександр.
Самою головною подією дитинства стало відвідування дитячого садка. Побувала я в трьох садках, поки батьки не записали мене у той, котрий мені сподобався. Я навіть сама просипалася по ранках і приходила завжди раніше усіх. Найбільше я полюбляла плавання, басейн перебував у самому садку.
У дитинстві я хотіла стати вчителем, ще мені подобалося лікувати своїх рідних, не насправді , звичайно ж, мені бабуся завжди говорила, що з мене вийшла б гарна медсестра. Але моїм хобі було створення вбрань для ляльок. Пам'ятаю, я могла просидіти цілий день над створенням якоїсь моделі, завжди хотілося зробити щось гарне, незвичайне й неповторне.
Я була жахливо цікавою дитиною, моїми питаннями завжди були: що, навіщо й чому? Мене цікавило абсолютно все: і що таке сонце, місяць, земля, чому день змінює ніч, чому Чорне море солоне, навіщо павук плете своє павутиння і як він це робить, і т.д.. Але незважаючи на це, я не хотіла читати у голос і рахувати, хоча й вміла це робити.
Потім я пішла до школи, у 1-ий клас! Мені дуже пощастило з першим вчителем, її звали Людмила Василівна. Саме їй я зобов'язана тим, що я з перших днів полюбила вчитися. Я просто обожнювала уроки математики, я завжди встигала вирішити й собі й своєму сусідові. Мені подобалося допомагати своїм однокласникам, особливо хлопчикам, тому що я завжди вважала й вважаю, що хлопчики набагато розумніше дівчат, просто вони лінивіше, от і все.
У молодших класах я складала вірші, це виходило якось саме собою, але я не ставилася до цьому серйозно, тому так і не розвила в собі цей талант.
У третьому класі ми ставили невеличку сценку для батьків, начебто міні-театру, де в мене була головна роль. За сценарієм, я повинна була заплакати ні з того ні з чого. На репетиціях у мене ніяк не виходило це зробити. А коли ми почали грати перед батьками, то я так заридала, майже насправді, що усі, навіть вчитель, був здивований. Після, мама казала, що мені можна йти вчитися до театрального. Але на тім все й скінчилося, щоправда, мені ще довелося у класі дев'ятому написати сценарій для однієї гри.
У п'ятому класі нас розподіляли, сформували три класи: математичний, російської мови й літератури, та гуманітарний. Я потрапила, звичайно ж, у математичний. Клас наш був дуже сильний, всі добре вчилися, через це ми були не дуже дружними й згуртованими, у нас завжди йшла боротьба за першість.
Знову таки, мені повезло з викладачами в старших класах: це й Жолоб Інна Вікторівна - вчитель математики; і Ткаченко Валентина Іванівна - вчитель української мови й літератури; і Петренко Тамара Віталіївна - улюблений класний керівник, це золотий вчитель, вона увесь час боролася зі мною, з моєю лінню, і завдяки їй я закінчила школу зі срібною медаллю; це й вчителі фізики, хімії, і біології - Ситників Віктор Іванович, і всі, всі, всі.
Для мене школа - це золота пора. Адже це час, коли я брала участь у всіх шкільних іграх і виставах, дуже цікавою була гра - дебати, ціль якої - відстояти свою точку зору під час обговорення якої-небудь теми.
11-ий клас - самий важкий, по-перше, тому що ти прощаєшся з школою назавжди, по-друге - необхідно вступити до ВУЗу. Спочатку я хотіла надходити в ДІВС, але як говориться - не судилося. Батьки не стали записувати мене на курси, тому мені довелося поступати своїми силами. З університетом ми визначилися відразу, але ось спеціальність вибрали тільки з другого разу. Вибір припав на спеціальність «Машини й апарати хімічних виробництв» головним чином тому, що тут були практично всі бюджетні місця. br>
І ось воно - співбесіда, хвилювання неймовірне, ось я отримала завдання, радість, адже я знаю, як його вирішити, одержання оцінки, і зарахування до університету.
Тепер я студентка першого курсу! Перше знайомство з групою, перші враження: тут набагато легше вчитися, ніж у школі; мені подобається моя спеціальність, група, викладачі; я дізналася, що таке профспілка...
Прийшов час вивчення опору матеріалів, предмета, що усі бояться й не полюбляють, і кажуть навіть - здав опір матеріалів - можеш одружуватися. Його читала Дядык Лідія Миколаївна, викладач суворий, вимагаючий тільки знань. Але викладала вона свій предмет відмінно. І не знаю, чи то це, чи то гарна шкільна база, але дався він досить легко. Тому надійшла пропозиція викладача - взяти участь в олімпіаді. Я погодилася. Тільки брала участь не в одній, а в чотирьох олімпіадах. Зайняла призові місця, і дотепер небагато жалкую про те, що не поїхала на міжнародну.
За час навчання у університеті, я брала участь не в одній олімпіаді, для мене було головне - просто сама участь, це свого роду перевірка своїх знань.
Самими незабутніми подіями стали: зустріч із ректором Вузу, я ніколи не думала, що це така добра людина, таке склалося враження; зустріч з мером міста на дні студентів; поїздка до Москви на симпозіум з доповіддю, знайомство з студентами з інших Вузів та міст; поїздка до Києва на зимові канікули.
Тепер я працюю над своєю дипломною роботою. Тему я обрала разом з керівником. Взагалі наша кафедра веде розробки по декількох напрямках: переробка відходів, корозія, устаткування підприємств вибухових речовин - тому й тема залежить від того, у якому із цих напрямків ти будеш вести роботу. На даний момент я склала план свого проекту, зібрала теоретичну частину, готую базу для складання експериментів.
Що стосується планів на найближчі п'ять років, то я хочу спочатку стати мамою, а потім вже займатися кар'єрою, тому що для мене на першому місці знаходиться родина.


ДонНТУ> Портал магістрів ДонНТУ