ФАКУЛЬТЕТ ЕКОЛОГІЇ ТА ХІМІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ (ФЕХТ)

Спеціальність: "Хімічна технологія палива та вуглецевих матеріалів" (ХТ)

Тема випускної роботи:

Теоретичне і експериментальне дослідження термофізичних властивостей викопного вугілля при піролізі

Керівник: Доктор технічних наук, професор Саранчук віктор Іванович

Коротко про себе:

Коротка біографія:

Народився я 21 вересня 1983 року у м. Алчевську Луганської області. Після закінчення інституту батька, П'янкова Валерія Ігоревича, по розподілу направили на металургійний завод у м. Констянтинівку. У 1984 році мама, П'янкова Лариса Іванівна, переїхала туди теж, а я залишився в Алчевське з бабусями і дідусями. У 1986 році батьки забрали мене до Констянтинівки, а в 1987 році у мене народилася сестра Юля.

У дитячий сад я пішов в той же рік, як і переїхав до Констянтинівки. Цей період часу я пам'ятаю смутно. Пам'ятаю, лише, що в дитячий сад ходити я не любив, оскільки доводилося рано вставати. Друзів в той період було не багато, оскільки був сором'язливий і нетовариський.

У 1989 році починалася перебудова, а оскільки завод в Констянтинівці був не дуже великий, то він поступово почав зупинятися і батьки повернулися в Алчевськ. Поки в новій квартирі йшов ремонт, ми з сестрою жили у бабусь і дідусів.

У 1990 році мене віддали в середню школу №6 м. Алчевська. Це був не найкращий вибір моїх батьків, оскільки учні часто могли переступити межу закону. Проте, у мене тут з'явилися перші друзі, яких дійсно можна назвати такими. Особливо я нічим не відрізнявся від загальної маси учнів і не блищав талантами. Можливо, в цьому винні вчителі, а може, я і сам не прагнув нічому навчитися.

Після того, як я відучився чотири роки в школі №6, батьки вирішили віддати мене в гімназію. Не дивлячись на те, що конкурс в гімназію був великий, я все ж таки пройшов. Вчителі тут були на рівень вище, і я вперше відчув, що мені подобається вчитися. У цьому ж році я поступив в художню школу, де проучився чотири роки. Починаючи з восьмого класу, я займав призові місця на міських олімпіадах по фізиці і математиці. У дев'ятому і десятому класі займав перші місця по фізиці і їздив на обласні олімпіади. У 1999 році закінчив художню школу з відмінністю, але в художнє училище не пішов.

Зима 2000 – 2001 року поставила мене перед вибором місця подальшого навчання. З вибором університету проблем не було – в Донецьком державному технічному університеті вчився мій двоюрідний брат і тут була військова кафедра. Основною проблемою був вибір спеціальності. Признатися, мене привертав енерго–механічній факультет, але батьки наполягли на хіміко–технологічному (за що надалі я був їм не одноразово вдячний).

Під час вступу я двічі здавав рейтинги по хімії. Оскільки хімія не була в числі тих предметів, які не представляли для мене проблеми, довелося починати її вивчення самостійно із самого початку. На це у мене пішли три місяці. Але результат не примусив себе чекати – я поступив в університет ще до закінчення школи. Паралельно із здачею рейтингів в ДонНТУ, я здавав рейтинги в Донбасівський гірничо–металургійний інститут. Туди я теж пройшов на факультет автоматизації.

У 2001 році закінчив гімназію із золотою медаллю і для мене був відкритий шлях в два вищі учбові заклади, але я вибрав ДонНТУ і факультет екології і хімічної технології, оскільки керівництво Алчевськім коксохімічним заводом запропонувало підписати контракт в якому передбачалося працевлаштування по закінченню університету.

Перший день в університеті запам'ятався мені найяскравіше. У моїй новій групі були 33 студенти і лише 6 з них були дівчатами, що не особливо радувало якщо врахувати, що тільки дві з них доучилися з нами до п'ятого курсу. Перше заняття було присвячено знайомству з адміністрацією факультету, і страхітливо виглядав тоді заступник декана Дедовец Ігор Гранієвіч. Цього дня мене вибрали старостою групи. Як виявилося при ближчому знайомстві, в нашій групі вчилися чотири люди з Алчевська. Навчання в університеті мені подобалася. Лише надалі я усвідомив, що нас учили не яким – те певним предметам, а нас учили вчитися самим, готували нас до самостійного життя.

У 2003 році, коли я був на другому курсі, мене з товаришем, Скопіним Костянтином, запросили на кафедру загальної хімії займатися науковою роботою по темі сірковмісних органічної сполук під керівництвом Рубльової Людмили Івановни. У цьому ж році я брав участь в міжвузівській олімпіаді по фізичній хімії і став переможцем, але на всеукраїнську олімпіаду не поїхав, оскільки Київ відмовився її проводити.

У 2004 році удостоївся стипендії ім. Януковіча В.Ф. В цьому ж році мене запросили на випускючу кафедру займатися науковою роботою у професора Саранчука Віктора Івановича і я погодився. В даний момент я займаюся написанням магістерської роботи на тему: «Теоретичне і експериментальне дослідження термофізичних властивостей викопного вугілля при піролізі». На даний момент це актуальна проблема, оскільки їй не приділяється увага, а останні роботі з цієї тематики відносяться до кінця 60-х років. Слід відмітити, що з кожним роком вчитися все цікавіше і шкода що процес навчання наближається до завершення. Якщо говорити про навчання в магістраті, то це, мабуть, найбільш чудовий період в моєму житті, оскільки середній рівень магістрів дуже високий, а це чудово, адже є чому навчитися у товаришів.

Що стосується планів на найближче майбутнє, я б промовчав, адже планування (як я неодноразово переконувався) невдячне заняття. Знаю одне, що після магістрату моє навчання не закінчиться і я планую поступити в аспірантуру і продовжити свою освіту з витікаючим звідси кандидатським ступенем. І, звичайно ж, мрію залишитися в Донецьку.