Національний координатор проекту, Член Бюро Міждержавного Комітету по Картахенському протоколу про біобезпеку

Біологічна безпека є новим терміном, що не так давно увійшов у наше життя. Вона безпосередньо пов'язана з можливими негативними проявами розвитку біологічних наук та технологій на навколишнє природне середовище та здоров'я людей. Одним з таких прикладів є дослідження в галузі генетики та практичне застосування генних технологій. По своїй суті ці технології спрямовані на перебудову організмів на клітинному та генетичному рівні. Результатом таких перетворень є живі змінені організми (ЖЗО), або генетичне - модифіковані орі-анізми (ГМО) та продукти, отримані на їх основі.

В Україні, як і в багатьох інших країнах світу, на даний час не існує окремого закону з питань біобезпеки, чіткої системи регуляції біотехнологічних продуктів, що призводить до неконтрольованого поширення на території країн генетичне - модифікованих організмів.

На Конференції ООН з довкілля і розвитку в червні 1992 року в Ріо-де-Жанейро був прийнятий порядку денному на 21 століття, в якому конкретно передбачається необхідність забезпечення „екологічно безпечного регулювання біотехнологій.

Картагенський протокол про біобезпеку до Конвенції ООН про біологічне різноманіття є першим міжнародним документом який регулює відносини між країнами в сфері поводження з генетично -модифікованими організмами , при цьому констатуючи можливість відмови від використання ГМО при їх вірогідному негативному впливу на довкілля та здоров'я людини. Протокол розроблявся на протязі чотирьох років Спеціальною робочою групою міжнародних експертів, в тому числі і українських, і був затверджений на Першій екстраординарній Конференції сторін Конвенції про біорізноманіття (м. Монреаль, Канада) в січні 2002р. Для розробки механізмів його імплементації, був створений Міждержавний комітет по Картагенському протоколу про біобезпеку (МККП), а представник України ввійшов в склад Бюро МККП .

Україна брала активну участь в розробці та затвердженні Протоколу і 12 вересня 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України про приєднання до Картагенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття.

11 вересня 2003 року Протокол вступив в силу після того, як його ратифікували більш як 50 країн світу, а в лютому 2004р. в Куала-Лампур, (Малайзія) відбулась Перша конференція сторін Протоколу.

З метою створення потенціалу в галузі біобезпеки і допомоги окремим країнам, відібраним ГЕФ, в підготовці до вступу в силу Картагенського протоколу про біобезпеку, в листопаді 2000 року Рада Глобальної Екологічної Фундації (СЕР Сошісії) на своїй 16 нараді схвалила спільний проект Програми з довкілля ООН та Глобальної Екологічної Фундації (ЮНЕП-ГЕФ) "Розробка національних рамкових структур з біобезпеки". Офіційно вищезазначений проект почав діяти в червні 2001 року, а на даний час в ньому беруть участь 122 країни світу.

Проект ЮНЕП-ГЕФ "Розробка національної рамкової структури з біобезпеки для України" з квітня 2003 року впроваджується Міністерством екології та природних ресурсів України за допомогою Програми Розвитку ООН, Проект розрахований на тривалість 18 місяців, з загальною вартістю -235,315 дол. США, з них - 153,615 дол. США надається ГЕФ та ЮНЕП. Україна покриває свій внесок -78,700 дол. США відповідними послугами (надання офісу, консультацій, адміністративна підтримка, проведення семінарів) вираженими в грошовому еквіваленті.

Головна мета даного проекту розробка національної рамкової структури з біобезпеки відповідно до положень Картагенського протоколу з біобезпеки. Рамкова структура складатиметься з нормативно-правової та адміністративна системи, системи прийняття рішень, що включає оцінку ризику та регулювання ризиками, а також розроблених механізмів, що забезпечують участь та інформування громадськості.

В рамках проекту, для поєднання сумісних зусиль заінтересованих сторін і надання консультацій в ході розробки та побудови національної структури з біобезпеки створено Національний Координаційний Комітет (НКК). В склад НКК входять представники Верховної Ради України, зацікавлених міністерств і відомств, науково-дослідних інститутів НАНУ та УААН, неурядових організацій.

Проект імплементується в три етапи. На першому етапі проведенні дослідження та зібрана інформація щодо стану біотехнологій і біобезпеки України. На послідуючих етапах буде проведено ряд семінарів та конференцій за участю усіх зацікавлених сторін та і розроблений проект національної рамкової структури біобезпеки.