| Портал магістрів ДонНТУ |
| Реферат | Бібліотека | Посилання | Звіт про пошук | Індівідуальне завдання |
Я, Резніченко Олексій Георгійович, народився 27 березня 1984 року в місті Донецьк (Україна).
Мої батьки були молодою студентською сім'єю і після того, як вони закінчили Донецький Політехнічний Інститут (батько за фахом "Механізація збагачувальних фабрик", а мати за фахом "Збагачення корисних копалин"), ми переїхали в місто Моспіно (Пролетарський район міста Донецька), де мої батьки розпочали свою трудову діяльність, а я пішов у свій 1-й дитячий сад. Але в дитсадок я ходив рідко, моїм вихованням зайнялися мої бабусі і дідусі. Велике значення надавалося моєму дошкільному розвитку - мене вчили читати і рахувати, розучували зі мною напам'ять вірші, проходили ігри на тренування логічного мислення і для розвитку ерудиції. До 4-х рокiв я навчився читати, а ранок і вечір в мене починалися з комплексу фізичних вправ.
В 1991 році я пішов в перший клас загальноосвітньої школи №74 міста Донецька. Там я провчився три роки. Вчився я добре займався карате, їздив на змагання, займав призові місця.
У зв'язку із зміною місця проживання, мені довелося міняти і школу:
В 1994 році я перейшов до загальноосвітньої школи №136 міста Донецька. Навчання в школі давалося мені легко, я швидко освоївся в новій школі і в мене з'явилося багато друзів. Мені пощастило, у мене були прекрасні вчителі і однокласники. Між класами і між однокласниками завжди було суперництво, ні кому не хотілося "пасти останнiх",а вчителi, підтримуючи дух суперництва постійно організовували тематичні брейн-ринги, дебати та інше.
В шостому класі я почав займатися баскетболом. Під час навчання в школі брав участь в усіх внутрішньошкільних, районних і міських змаганнях по баскетболу, а також незчисленній кількості дружніх матчів. Зi своєю командою, де я грав на позиції центрового, ми одержали безліч перемог, неодноразово ставали чемпіонами районних змагань, призерами міських і обласних турнірів. Баскетбол - гра, яка розвиває швидкість реакції, вчить швидко думати, швидко приймати рішення, вчить відповідальності за кожний крок, кожну дію.
Десятий і одинадцятий класи я вибрав з поглибленим вивченням математики. І ще до закінчення школи за підсумками рейтингових випробувань вступив до Донецького Державного Технічного Університету (в даний час ДонНТУ) на спеціальність "Збагачення корисних копалин".
Школу я закінчив на відмінно, отримав похвальний лист по математиці, фізиці і хімії.
Вибір Вузу, як і вибір спеціальності не був випадковий: вже не одне покоління моєї сім'ї присвячує себе гірничій справі Донбасу. Мій дідусь, закінчивши ГЕМФ, почав довгу роботу гірника, спочатку як начальник дільниці, потім як заступник директора шахти і ось зараз передає свої знання і уміння молодому поколінню гірників викладаючи в економiко-гірничім технікумі "Гірничу справу". Бабуся, закінчивши ДПІ, присвятила себе викладацькій роботі в Економіко-гірничому технікумі. Три моїх дядьки також закінчили в різні роки Донецький політехнічний інститут. Але найбільш вплинули на мене мої батьки, які ось вже 20 років працюють в сфері збагачення корисних копалин. Мій батько, почавши свій трудовий шлях механіком, ось вже багато років очолює одне з кращих підприємств регіону iз збагачення енергетичного вугілля. Навчаючись за фахом "Збагачення корисних копалин" я продовжив сімейну традицію, і зайнявся цікавою для мене справою, адже перші лекції по збагаченню були прочитані мені ще в дитинствi, коли батьки брали мене з собою на роботу.
Навчання у Вузі показалося на початку важкою ношею, але довгі заняття спортом навчили не здаватися: перші трійки забулися швидко я адаптувався і вчитися стало легко. З'явилась безліч нових знайомих, нові захоплення - американський футбол, єдинобiрства. Так, я не брав участi у наукових конференціях, не писав наукових робіт... Я більш практик, ніж теоретик, а тому починаючи з другого курсу знання, отримані в університеті я закріплював на робочому місці, випробуючи себе на різних посадах і вивчаючи проблеми і тонкі місця підприємства безпосередньо на самому підприємстві.
Робота на виробництві і мій науковий керівник, завідуючий кафедрою "Збагачення корисних копалин" к.т.н. Папушин Юрій Леонідович зацікавили мене проблемою використання сировини з мулонакопичувачей Донбасу. Дефіцит вугільної сировини, екологічні проблеми, пов'язані з експлуатацією мулонакопичувачей, а також перспективність розвитку даного напрямку послужило мотивом для вибору теми магістерської роботи.
В найближчих планах успішно захистити диплом і знайти цікаву роботу, щоб мати нагоду застосувати на практиці знання і уміння, отримані в університеті.
Говорити ж про більш далекі плани не беруся, оскільки я живу не в Англії або Німеччині, а в Україні, де не можна будувати плани навіть на місяць, а вже на життя тим
паче, все міняється дуже швидко і непередбачувано. Одне знаю точно, що завжди наполегливо йтиму до поставленої мети і добиватимуся максимально можливих результатів в будь-якій діяльності.
| ДонНТУ | Портал магістрів ДонНТУ | Реферат | Бібліотека | Посилання | Звіт про пошук | Індівідуальне завдання |