Автобіографія

Дитинство

Це був кінець зими. Погода була звичайна для такої пори року. Земля все ще була вкрита тонким шаром снігу, але в повітрі вже відчувався слабкий подих весни. У такий день я і народився, а саме 25 лютого 1983 р. Ця подія відбулася в родильному відділенні залізничної лікарні.

Мої батьки:

• Тато - Лясковець Миколай Арсентійович;
• Мама - Лясковець Любов Василівна.

Жив і живу я в Київському районі м.Донецька.

Перші роки свого життя я проводив у яслах. А пізніше, десь з 2 років, я почав ходити в дитячий садок "Скворушка". У садку я чомусь став одним з головних порушників дисципліни і час від часу проводив "тиху годину" у куті. І чомусь мене не любила моя перша вихователька, як і багатьох інших порушників дисципліни. Ми відповідали їй взаємністю. Але один раз ми дізналися гарну новину: погана вихователька вийшла заміж (комусь не пощастило), і все змінилося. Зі злісного порушника дисципліни я перетворився на зразкову дитину. Мені часто діставалися головні ролі в дитячих ранках. У садку я навчився рахувати, трохи читати і писати. Тому в школу я пішов з невеликим багажем знань.

Шкільні роки

Після садка, коли мені було 7 років, я вступив до школи № 70 (зараз - Гімназія № 70). Своє навчання в школі я починав з 1-Б класу. Я був звичайним, слухняним і тихим учнем, зірок з неба не хапав. У молодших класах учився тільки на п'ятірки і четвірки. Сьомий клас я закінчив гірше всього, у мене було аж п'ять трійок. З восьмого класу в нас почали створювати профільні класи. Я вступив до хіміко-біологічного класу.

Після закінчення дев'ятого класу я вступив до Донецького технічного колежу (зараз Донецький колеж), у якому я без сумніву провів кращі шкільні роки. Спочатку вчитися було складно, але згодом я звик. Я полюбив математику, багато в чому завдяки моїй учительці з математики Шамрай Тетяні Василівні. З одинадцятого класу я почав замислюватися про майбутнє навчання у ВНЗ.

Університет

Спочатку я хотів вступати до Академії управління на факультет менеджменту у виробничій сфері (зараз там все змінилося), але вчасно передумав і вирішив вступати на Фізико-металургійний факультет Донецького національного технічного університету. По рейтингах, що проводилися, у 2001 році я вступив на спеціальність "Теплоенергетика". Якийсь час я звикав до нової обстановки, до навчання без хвостів. Спочатку було складно. Обстановку погіршували чутки про жорстоких викладачів, що учиняли звірячу розправу над студентами на іспитах. Але в реальності все було не так страшно. Також ходила чутка про те, що якщо першим заліком у заліковій книжці буде фізкультура, то сесія буде невдалою. На ділі міф залишився тільки міфом. Із самого початку я вирішив не розслаблятися і першу сесію я закінчів без трійок, а, починаючи з четвертої сесії, у мою залікову книжку перестали попадати і четвірки.

На другому курсі я вступив до військової кафедри. І один день на тиждень протягом двох з половиною років я сумлінно служив на військовій кафедрі. У підсумку я дослужився до молодшого лейтенанту запасу.

На третьому курсі я вирішив підвищити свою конкурентноздатність на ринку праці і вступив до Факультету перепідготовки кадрів на спеціальність "Фінанси" філії Міжнародного університету фінансів. Таким чином, коли я закінчу магістратури я стану власником двох дипломів.

За час навчання в університеті я брав участь в олімпіадах. Іноді займав призові місця. Також час від часу брав участь у різних конференціях.

Майбутнє

Скільки я себе пам'ятаю, я завжди замислювався над тим, що буде завтра, післязавтра і т.д. І завжди будував плани на майбутнє. У найближчому майбутньому я збираюся успішно закінчити своє навчання в магістратурі на основній спеціальності, і одержати звання фахівця на другій. Паралельно займуся пошуком роботи, на якій зможу реалізувати свій потенціал. І приблизно в цей же час я збираюся створити сім'ю.

Років з 30-ти я збираюся відкрити своє діло, організувати свою фірму, яка неодмінно виростить до розмірів корпорації. А далі я поки не задумую. Хоча, мені завжди хотілося щось змінити в цій країні. Може, коли-небудь я займуся політичною кар'єрою.