Я народився 01 грудня 1983 року. У місті Донецьку. Мої батьки медики. Мама - Чернова Тетяна Олександрівна - старша медсестра Донецької Психіатричної Лікарні №1. Батько - Чернов Сергій Олексійович - лікар педіатр Дитячої Міської Лікарні №4. У родині я не один. Брат - Чернов Олексій Сергійович громадянин Росії, артист.
У дитинстві, як і всі діти я любив гуляти на вулиці з друзями. Грати в песку, на галявині грав у футбол. Особливі таланти я виявляв у хореографії. Дуже любив танцювати, виступати перед глядачем. У 4 роки надійшов у школу мистецтв на хореографічне відділення. Тому що мої батьки медики, із самого дитинства мене возили відпочивати в різні піонерські табори. Самі яскраві спогади і зв'язані з піонерськими таборами. Як ми з загоном ходили в походи, улаштовували численні конкурси, святкували день Івана Купала, а саме цікаве - це королівська ніч (остання ніч у таборі). Усі мазали один одного під час сну, те зубною пастою, то помадою. Було веселе і цікаво. Але, один раз улітку, перед тим як я пішов у школу ми родиною виїхали в Кабардино-Балкарию (Північний Кавказ). Я уперше відчував дійсні гори, свіже повітря, кристально чисту воду. Там я вперше катався на коні, правда з її упав, але це було незабутнє. Там я знайшов орлине перо розміром близько 60-70 см.
У 1990 році, пішов у школу №111 на Петровке. Провчився рівно перший клас, тому що в 1991 році відкривалася ОШ (гімназія) №114. Мамі запропонували відвести мене в цю гімназію, щоб я пройшов тест після який буде відомо, чи надійду я в чи гімназію залишуся в ОШ №111. Усі пройшло успішно і я пройшов тест з одним з високих балів. В ОШ №114 як і в інших школах діти, я приносив додому всі оцінки 1-5. Але після першого півріччя табель був відмінним. Після узимку я занедужав і пролежав у лікарні близько 3 місяців. Надолужувати було не легко. Тому закінчив 3 клас з однією трійкою. Потім п'ятий, шостий - дев'ятий класи, було цікавіше. Обожнював алгебру, словесність, фізику, хімію і хореографію (уроки). З класом кожен місяць їздили в театри, цирк. У школі проводився КВВ, наш клас завжди участвовал. Найбільш запоминающиеся класи для мене це 10-11. Після дев'ятого класу в нашій школі був розподіл у технічний, хіміко-біологічний, гуманітарний і звичайний. Відповідь була проста: "ТЕХНІЧНИЙ". Це заглиблена математика, інформатика, фізика. У десятому класі проводилася олімпіада при ДОННУ серед учнів 10-11 класів, що складає з 2-х турів: перший заочний (будинку), потім відбирають кращих і з ними проводять другий тур очний (в університеті). Я пройшов перший тур, а на другому зайняв 78 місце з 100 учасників, з них 6 місце серед 10-х класів. Маму це за тривожило і я став займатися додатково з учителі математики. Шкільні вчителі, яким я вдячний і хочу сказати величезне спасибі:
Вибір вузу не був проблемою. Ще в 10-м класі визначився. Донецький національний технічний університет. Спеціальність, теж. Тому що чисте програмування мені не подобалося, а зв'язок економіки і програмування з математикою, це те, що я хотів. Тому і спеціальність - Економічна кібернетика. Надходження в університет назвати легенею - не можна. Тому що з 11-го класу учився без вихідних. Школа, заняття додатково математикою й інформатикою. Вирішили відразу надходити по рейтингу. І цей план удався. Зайняв сьоме місце і надійшов на бюджет. Мама обіцяла, що якщо надійду на бюджет, те влітку поїду до брата в гості в Москву. По приїзду довідався, що мене призначили старостою групи ЭКИ-01б. Думав, що я цієї посади не потягну. Однак старостою і дотепер є. Учитися в університеті мені дуже сподобалося. Я одержав волю. Багато цікавих предметів. Уперше довідався багато речей. Відчув себе членом суспільства. У період навчання в університеті завів багато знайомств. Неодноразово лінувався, тому що багато волі (щодо школи й університету), але міг узяти себе в руки. За оцінками ніколи не гнався, бажання було одне, одержати знання і червоний диплом (диплом - це мрія мами). але, не вийшло, у змісті диплома, небагато не дотяг. На другому курсі надійшов на другу спеціальність "Програмне забезпечення". Виявилося, що учитися на двох спеціальностях важко, але не здійсненно. Чому вибір припав на "Програмне забезпечення", тому що інформатики явно не вистачало на основній спеціальності. А другий диплом хотів одержати за короткий час. І от вже в лютому 2006 року я одержав два дипломи стаціонару. Вважаю, що за час навчання в університеті особливих успіхів досяг: перше - те, що люди в мені побачили задатки керівника і я їх не підвів. А другий, те що на початку 2004 року написав разом зі студентом Кириком Романом статті "Про довірчі області для (векторного) параметра одномірного нормального розподілу" під керівництвом Губарєва Андрія Анатолійовича. Неодноразово проходив практику на Консалтинговій фірмі "Експерт - Аналітик" і ТОВ "Синтал".
Плани і мети на найближче майбутнє: після захисту випускної роботи магістра хочу надійти в аспірантуру, а там, як вийти. Може піду і внауку.
Далекі цілі. Я звичайно, у даний час так далеко не заглядаю, однак якщо помріяти, те я хочу об'їздити увесь світ, обожнюю пригоди і труднощі мене не віджахнуть. Як це буде відбуватися - туризм, чи відрядження робота, я вважаю це вже не важливо.