Резюме
- Дата народження: 18 березня 1984 р.
- Місце народження: м.Маріуполь Донецької області
- Сімейний стан: холостий
- Освіта:
- С 1990 по 2000 р. - Донецька Профільна Гімназія №122
- C 2001г. - студент магістратури Донецького Національного Технічного
Університету, факультет Обчислювальної техніки та інформатики за
фахом: "Комп'ютерні системи та мережі"
- Навички: програмування мовами С, С++, Pascal, Assembler.
Знання руської, української, англійської мови
Автобіографія
Народився Я
18 березня 1984 року в місті Жданове (який після перебудови й зсуву товариша
Жданова став називатися Маріуполь) Донецької області. Моє дитинство пройшло
в компанії мами й бабусі, оскільки батько в цей час віддавав свій борг батьківщині.
Після його благополучного повернення додому, ми переїхали з Маріуполя у славне місто Донецьк, де я й живу посій день.
У сім років
я пішов у перший клас школи №123. Однак закінчити її мені було не призначене.
Після третього класу, у зв'язку з одержанням квартири ми переїхали в інший
район й у п'ятий клас я вже пішов у школу №122, що нині стала Донецькою
Профільною Гімназією №122. За шкільні роки коло моїх інтересів і захоплень
був досить широкий і різноманітний: спочатку з першого по п'ятий клас були
естрадні танці й шахи, потім бальні танці й карате. Через переїзд бальні
танці довелося кинути (із шахами я розстався раніше) і із сьомого по десятий
клас я займався боксом, забігаючи вперед скажу, що в студентські роки я
займався рукопашним боєм і брейк-дансом, а так само періодично відвідував
тренажерний зал. Я завжди намагався додержуватися виречення А.П. Чехова:
«У людині повинне бути все прекрасно й душа й тіло . . .», але чим старше
я стаю тим гірше в мене це виходить. Зі шкільних предметів мене залучали
точні науки, хоча й в інші я робив успіхи, тому після восьмого класу, коли
всіх розподіляють по профілях, я вибрав фізико-математичний напрямок.
До дев'ятого
класу з комп'ютером я був знайом мало, тому що в мене його не було, і ставився
до нього тільки як до багатофункціонального ігрового автомата й не більше
того. Хоча, говорячи, що в мене не було комп'ютера, я небагато прибрехав,
десь у класі шостому, на день народження, мені подарували «Spectrum», але
він істотно відрізняється від сучасних персональних ЕОМ. Хто зіштовхувався
з «Spectrum» або його російським аналогом «Парус», той знає про що я говорю,
для тих хто не в курсі скажу, що він складався із клавіатури, дисководу
5,25 і підключався до телевізора як приставка, але на відміну від її, ігри
завантажувалися в нього або з дискет, або з касет. Крім ігор, що завантажують,
я так само намагався небагато програмувати на убудованої в нього мові Basic-128
й Basic-48. Однак це однаково мало допомагало мені в освоєнні шкільного
курсу інформатики: всю чверть я неухильно йшов до заслуженої трійки й під
кінець зненацька для викладача виїжджав на нетверду четвірку, яку їй, доводилося
мені ставити.
Але от, у дев'ятому
класі відбулася подія, що визначила мою подальшу долю, принаймні, на найближчі
кілька років - мені нарешті вдалося вмовити батьків купити мені комп'ютер.
Мені назавжди урізався на згадку той сонячний світлий день, коли я, прождавши
три години під офісом відомої фірми «НЕП», одержав у руки довгоочікувану
покупку, що, дбайливо несучи, занурили в машину й привезли додому. Із цього
моменту почався мій шлях у світ IT-технологій. Спочатку, природно, як і
годиться, я приступився до активного освоєння світу комп'ютерних ігор. Поки
мої відносини з комп'ютером були на рівні включив, поставив іграшку, пограв
і виключив, він працював більш-менш стабільно й намагався не глючить. Однак
поступово гри стали набридати й мене потягнуло чого-небудь набудовувати,
у чому-небудь покопатися поставити які-небудь програмки й от отут комп'ютер
не витримав, він не був розрахований на такі перекручені форми садизму,
внаслідок чого почав стабільно загинатися кожні три, чотири дні. Але розбиратися
в програмах виявилося набагато цікавіше, чим грати в ігри, тому я завзято
продовжував удосконалювати свої знання й нарешті метод проб і помилок почав
давати свої результати - я став небагато розбиратися в тім, що роблю (не
без допомоги більше досвідчених у цьому друзів), глюков стало набагато менше.
Якщо раніше мені доводилося звертатися за порадою коли я ставав у тупик,
то тепер нерідко за допомогою зверталися до мене. Крім того мої успіхи по
інформатиці різко пішли в гору, і зрештою для того, що б потрапити на районну
олімпіаду мені не обов'язково було приходити на шкільну, я автоматично вже
був у списку.
Отже, до покупки
комп'ютера я досить смутно представляв ким хочу бути в майбутньому, тому
що бум космонавтів, льотчиків і розвідників пішов разом з розвалом Радянського
Союзу, а місце збіглих ідеалів ще не було зайнято новими. Але через рік після
покупки комп'ютера мої думки із приводу майбутньої професії стали більше
конкретними, а до одинадцятого класу я чітко знав куди подавати документи.
І от, закінчивши школу з медаллю (я навіть не знаю де вона зараз лежить),
я подав документи в славний ДПІ на факультет ОТ. Надійшов по рейтингах,
і зараз є магістром. Три роки навчання в складі англійської групи пройшли
англійською мовою, оповіданнями про що нерідко лякав деяких моїх знайомих,
які з жахом уявляли, як їм читають і так незрозумілі лекції так ще й буржуйською
мовою. У загалі, вчився я непогано, однак на магістратуру, на жаль, був
зарахований не на бюджет. Після закінчення університету, поки що бачу себе
системним адміністратором у престижній фірмі, з подальшими перспективами
росту. Все частіше починають з'являтися думки про другу вищу освіту по якій-небудь
економічній спеціальності, для поширення все тих же перспектив кар'єрного
росту. Однак поки це все плани, але я вмію домагатися свого.
|
| 
|
ДонНТУ>Портал магістрів ДонНТУ
