Гуліна Анастасія Валеріївна

Факультет: Механічний

Спеціальність: Якість, стандартизація, сертифікація

Тема випускної роботи: Визначення цілі, задач та ролі системи якості у ВНЗ на прикладі системи менеджменту якості ДонНТУ

Керівник: к.е.н., доц. Момот Олександр Іванович

Резюме

                   Коротка біографія

       Хто з нас не мріє? Думаю, кожній людині властива ця маленька віра в справджену казку.
       Я - мрійлива людина. Мені здається, що, мріючи, людина може змінити свою долю, запланувати щось на майбутнє, просто відпочити від повсякденності. Часто говорять про те, що разом із людиною виростають і ії ідеї. Чому б не вирости мрії? :)

       Я народилася 4 вересня 1984 р у моєму улюбленому Донецьку. Може, це був сонячний день, а, може, йшов дощ, не думаю, що це важливо. Важливо те, що як мінімум для двох людей цей день став одним із найщасливіших. Це мої батьки - Ольга Миколаївна і Валерій Валентинович. Вони дотепер радіють із цього приводу щодня!

       Раннє дитинство? Воно було щасливим. Дуже. У батьків - перша дочка, у бабусь-дідусів - перша онучка. Багато уваги та турботи. Напевно, у цьому віці в мене ще не сформувалося яких-небудь певних спогадів, тому що все дитинство до школи пригадується мені довгим літнім днем із чудовою погодою й дзвінким сміхом. З яскравими дитячими мріями про фей, казки, добрих чарівників.

       У школу я почала збиратися задовго до 1 вересня 1991р. Мене цікавило все, що було пов'язане з нею. Мій блакитненький портфельчик з їжачком, синя форма з білим комірцем, новенькі зошити, що пахнуть друкарнею. На свою першу лінійку в ЗОШ №147 я йшла як на свято, хоча й лив такий дощ, що на майданчику перед школою змило всю розмітку для класів, і лінійку довелось проводити в спортивному залі.
       Потім було ще багато таких 1 вересня. Не було вже блакитненького портфельчика, не завжди йшов дощ, але відчуття нехай маленького, але свята залишалося.
       Вчитися мені завжди подобалося. Нехай не завжди хотілося виконувати домашні завдання або вставати рано вранці і йти на перший урок, але завжди із задоволенням я дізнавалася щось нове, досягала результатів. У молодших класах результатами ставали щорічні похвальні листи за відмінне навчання, у старших - грамоти за участь і перемоги на шкільних і районних олімпіадах. Мені подобались багато предметів. Любов до російської літератури з'явилася майже відразу. Може, у когось у школі й було безліч неприємних хвилин через нескінченні твори, але я завжди писала їх із задоволенням. Особливою повагою користувалися фізика, математика, іноземна мова. Але безмежна любов і відданість були надані історії та біології. Наукові праці, олімпіади, реферати - усе було дуже цікаво. Думаю, за це потрібно дякувати моїх учителів. Усіх, без винятку.
       Але не можна ж займатися тільки навчанням! Адже є ще дуже багато цікавого й захоплюючого! От і я, захопившись ще в дитячому садку танцями, не розлучалася з ними. Я відвідувала танцювальні групи різної спрямованості: народні, бальні, естрадні. Мені все подобалося, ніякому напрямку я не могла віддати перевагу. Ця різнобічна підготовка дуже допомогла мені на заняттях у театральній студії "Чорний кіт", у якій я провела 4 чудові роки. Саме там я придбала корисну, на мою думку, якість - відсутність страху публічних виступів. Та й поставлена сценічна мова дуже знадобилась в житті.

       Здавалося б, що любов до гуманітарних наук повинна була привести мене в Донецький національний університет, куди-небудь на факультет загальної біології або щось у цьому роді. Але професія вчительки мене не приваблювала ще з дитячих років, а лаборантом я себе взагалі не могла уявити. По-моєму, це було б максимально ймовірне продовження професійного шляху в цьому випадку.
       А я завжди пов'язувала своє майбутнє з такими поняттями як "кар'єра", "професійний ріст", "керівна посада".
       Донецький національний технічний університет виявився більш перспективним у цьому напрямку. Спеціальність "Автоматизоване управління технологічними процесами" привабила мене своєю спрямованістю на взаємодію людини й комп'ютерних технологій. Саме на неї я й поступила за результатами співбесіди в 2001 році.
       Учитися мені подобалося й тут. Хоча трішки змінились пріоритети. Вища математика. Хто зі студентів технічних університетів не знає, що це таке? Таких немає. А скільком вона дійсно подобається? Мені подобається. Теорія ймовірностей, теорія ігор. Для мене стало відкриттям, що практично будь-яку подію нашого життя можна виразити навіть не дуже довгою формулою.
       Я із задоволенням вивчала різні мови програмування, комп'ютерні програми, що дозволяють автоматизувати різноманітні процеси: від наукового пошуку й розмітки доріжок на друкованій платі до найскладнішого управління стаціонарними шахтними установками.
       І в університеті виявилося моє прагнення до досягнення результатів. Тут воно виразилося в участі в міжуніверситетських та міжнародних конференціях, написанні наукових праць. Великим стимулом для подальшого вдосконалення отриманих знань стала традиційна зустріч ректора ДонНТУ Мінаєва О.А. зі студентами-відмінниками, на якій я була присутня від факультету енергомеханіки й автоматизації. Не менше враження справила зустріч із мером Донецька Лук'янченко О.О.

       Прагнення до успішної кар'єри в майбутньому привело мене після третього курсу на факультет перекваліфікації й підготовки кадрів. Там я поступила на спеціальність "Менеджмент організацій", спеціалізація - забезпечення організаційно-правової діяльності організації. Упевнена, що знання, отримані по цій спеціальності, будуть сприяти професійному росту за умови роботи на підприємствах різнобічного напрямку діяльності.

       Чотири роки пройшли приємно й швидко. В них було не тільки навчання. Були нові знайомства із цікавими людьми, участь у різних заходах. В університеті я продовжила займатися танцями в колективі "Мон Етуаль". А після другого курсу поїхала працювати в дитячу здравницю "Срібний горн" піонервожатою, попередньо прослухавши "курс молодого бійця" - заняття в школі вожатих. Це літо було одним із самих яскравих і насичених подіями. Таке не забувається!

       А після четвертого курсу, одержавши диплом бакалавра по автоматизації й комп'ютерно-інтегрованим технологіям, я вирішила змінити спеціальність. Ні, я не розчарувалася у своєму первісному виборі, але виявилося, що роботодавці зовсім не цікавляться такими фахівцями, якщо вони жіночої статі. Я перейшла на спеціальність "Якість, стандартизація, сертифікація", де продовжила своє навчання в магістратурі, щоб стати повноправним фахівцем з управління якістю. Про своє рішення жодного разу не пошкодувала. Спеціальність виявилася цікавою, а, по відгукам колишніх студентів - і конкурентноздатною на ринку праці.

       Про магістратуру я стала замислюватися курсу із третього. Напевно, вплинуло твердження багатьох викладачів, що магістри являють собою еліту вузу, а також упевненість у тім, що гарному керівникові необхідно знати й уміти хоча б трохи більше своїх підлеглих.

       Тема магістерської роботи була обрана не випадково. Останнім часом проблема реорганізації системи освіти одержала широке поширення, а разом з нею загострилася й проблема конкурентноздатності університету на ринку освітніх послуг. Впровадження системи менеджменту якості в університеті дозволить йому значно затвердити своє положення й забезпечить підвищення ефективності функціонування всіх служб університету.

       Про плани на майбутнє можу сказати, що основним для мене є втілення в життя своєї мрії - реалізувати свої уявлення про кар'єр, бути успішним, талановитим керівником. А на підтвердження свого високого професіоналізму забезпечити підприємству, на якому буду працювати, одержання премії за якість "100 кращих товарів України".