Про себе (головне):

Закінчила Донецкий національний технічний університет за спеціальністю електроспоживання підприємств і міст (ЭПМ) зі ступенем підготовки Магістр бюджетного вітділення, червоний диплом Бакалавра. Средній балл у процесі навчання в університеті склав 4,73.
          Вільно володію російскою, українською мовами, англійською – на рівні розмовної.
          Маю досвід роботи з компьютером: офісними додатками компании Microsoft, фото редактором Adobe PhotoShop, математичні програми (Mathcad Professional, Mathlab). Невеликий досвід роботи в Internet.
          Дуже люблю спілкуватися з людьми, весела, неодмінно досягаю поставленної мети, енергійна, не конфліктна.

Коротка біографія

Дитинство

         Народилась я 02.12.1984 р. в місті Новоукраїнка Кировоградськой області.
         Мої батьки: тато - Ігнаткін Сергій Миколайович; мама – Ігнаткіна Наталія Миколаївна та мій старший брат – Ігнаткіин Денис Сергійович.
         В 1986 році (коли мені було півтора роки) ми усією родиною переїхали у м. Сніжне Донецькой області.
         Ось тут я і пішла в дитячий садок «Соничко». Дійсно, назва садка повністю співпадала з атмосферою, яка була там. Згадки найсвітліші, веселі, сонячні! С самого дитинства я дуже любила спілкуватися, була дуже контактною дитиною, тому час в дитячому садку у меня просто пролітав. Постійні свята, різні міроприємства, дні народження, цікаві та в той же час потрібні заняття с вихователем, та багато іншого.
         Але найяскравішими спогадами все ж залишилися величезний акваріум с різнобарвними рибками (стояв він біля вікна прямо під соничними промінчиками, від яких рибки сіяли усіма барвами) та великий підвіконник с декоративними квітами!

Школа

         Прийшов час, і як і всі діти, я пішла в перший клас. Сказати, що я отримувала особе задоволення від навчвння – не можу! Читати з дитинства не любила, техніка читання завжди була жахливою!
         Через 2 роки я перейшла в іншу школу, і основні успіхи і досягнення були вже тут, в ЗОШ №5 м. Сніжного. Сказавши правду, то навчання було в перервах від яких-то виступів, підготовок до КВК, виставок та багато іншого!
         Я вважаю себе дуже розвинутою людиною, і тому з самого дитинства знаходила собі нові захоплення: з 1988 р. по 1998 р. я займалася в гуртку сучасного і народного танця «Сніжинка». В школьному вці були гурток кукольно-театрального мистецтва, гурток «Своїми руками», де я навчилася робити картини із соломи, вироби із бісера, які неодноразово були на міських виставках, секція карате. Все це займало багато часу, але навчанню це зовсім не мішало.
         Вчилась я на відмінно (свідотство за 9-й клас – з відзнакрю ). Була на багатьох олімпіадах, займала різні міста, але найкращими вважаю II-е зайняте місто в обласній олімпіаде по математиці в 2001 р. і II-е зайняте місто в обласній олімпіаді по хімії в 2000 р.
         Так не поспішая, йшли школьні роки! І ось 11-м клас! Прийшов час думати куди поступати! Сама обрати я не могла. Мій вчитель математики радив в ДонНУ, в котрому я займалася на курсах 5-ть років, батьки – в ДонНТУ або ХАІ. Я не знала що робити, але знала те, що мені потрібна обовязкова вища освіта і неважливо який це буде ВНЗ!

Університет

         Ось і пройшли усі рейтинги, я вступила і в ДонНТУ, і в ХАІ!!! І тепер стояло головне питання, куди сдавати документи? Чому віддала перевагу нашему ВНЗу – до сих пір не знаю! Але про це не жалкую!
         Ось і прийшло доросле життя! Далеко от батьків, серьозні рішення приходиться приймати самостійно. 1-й курс запамятався знайомством з групою, частими поїздками на дискотеки, нічними клубами, різними прогулянками, але ні як не навчанням! Хоча перед першою сесією ужасно переживала і боялась получити "хвостовку" (чого ні разу не було). Але страх сесії не пройшов.
         Разгар навчання завжди починається неділі за 2-3 до початку сессії. Всі бігают, щось друг у друга ксерять, пишут ночами пояснювальні записки на курсові проекти, креслять чертижи! В загалом, мене це, как справжнього студента, не обминуло стороной.
         Підсумком і досягненням навчання став червоний диплом бакалавра.
         Рішення про продовження навчання в магістратурі стало спонтаним. «Всі ідуть, і я піду, чим я гірше! А чему ні? Бал – 4.73. На бюджет проходжу! Tа ще можно побуту один рік студенткою!» - подумала я і написала заяву на магістратуру! Зараз я розумію, що це мні ні як не завадить в житті.

Плани на майбутнє

         Особливих планів на майбутнє я не будую, вважаю, що все повинно йти своєю чергою!
          Але в той же час чекати чогось, склавши руки, я не буду. Поставленої мети – я намагаюся добитись, тому я прикладу усих зусиль, щоб після закінчення університета працювати за спеціальністю та підвищуватися в кар єрному рості!