Папаяніна Олена Степанівна

Про себе:

Коротка біографія

Середній бал за період навчання в університеті - 4,8. Вільно володію українською та російською мовами. Маю досвід програмування на мові Turbo Pascal 7.0, в середовищі графічного програмування LabView, володію навичками роботи у середовищі КОМПАС. Захоплююся спортом, в'язанням, шиттям, люблю читати книжки, подорожувати.

Дитинство

Я, Папаяніна Олена Степанівна, народилася 27 вересня 1985 року в місті Донецьку. Свої дошкільні роки я провела не тільки з батьками, але і з бабусею і дідусем, що прищепили мені любов до природи і тварин. Яскравим спогадом дитинства було велике домашнє господарство (кури, качки, кролики, собаки).

Мій тато, Папаянін Степан Ілліч, закінчив Харківський авіаційний інститут за фахом "Літакобудування". Його захоплення авіацією і космонавтикою передалося мені цікавістю до точних наук. Завдяки мамі, Папаяніній Ларисі Іванівні, я відкрила в собі схильності до шиття, в'язання, квітництва. І це при тому, що вона закінчила Донецький політехнічний інститут за фахом "Технологія машинобудування". Своїм суворим, але справедливим вихованням, батьки навчили мене поважати людей, цінувати працьовитість і щирість.

Дитячий садочок для мене почався у 1988 році. Кращими спогадами того часу були передноворічні ранки з перевдяганнями в казкових персонажів з Дідом Морозом і Снігуркою. У 1992 році я з батьками переїхала в інший район міста і була прийнята у загальноосвітню школу №69. Літня поїздка до Львову відкрила для мене нову, незрозумілу українську мову, яку мені захотілося вивчити. Наслідком цього став вибір українського класу. Моєю першою і, як виявилося, накращою вчителькою була Міщук Алла Михайлівна. Мені подобалися її організаторський талант, уміння зацікавити дитину у культурному проводженні свого вільного часу. Як зараз пам'ятаю клас, оформлений у стилі української хати, часті виступи з інсценівками казок перед вихованцями з дитячого садку, нашими батьками, а також різдвяні колядки. Потім вона поїхала...Але такі люди не забуваються, ми з нею підтримували відносини.

Школа

І ось - п'ятий клас. Нові вчителі, нові кабінети...Для мене художня самодіяльність продовжувалася: пригадується свято 8 Березня, коли ми поставили п'єсу і подарували мамам подарунки, зроблені своїми руками.

У сьомому класі з'явився новий предмет - хімія. Тоді я ще і не могла подумати, що моє майбутнє буде пов'язане саме з нею. Цікавістю до хімії я зобов'язана своїй вчительці, Басюк Тетяні Григорівні, яка викладала матеріал просто, доступно, ненав'язливо і цікаво. Незабаром було отримано атестат про неповну середню освіту, але я хотіла більшого...

Десятий і одинадцятий клас пройшли під знаком успішного навчання, кропіткої роботи над собою, прийняття активної участі у шкільному житті, що дозволило мені продовжити навчання в університеті.

Чесно кажучи, вибір не був важким: вступ до хімічного факультету став логічним продовження "хімізації" :-) мого мислення. З двох університетів (Донецький національний технічний університет і Донецький національний університет) більш цікавим для мене був перший, через його практичну спрямованість. У переліку спеціальностей мене привабила "Хімічна технологія палива та вуглецевих матеріалів".

Враження про університет склалися в перші ж дні. Незвичними були і величезні маси студентів, і великі аудиторії, і хитросплетення корпусів. При цьому неприємно здивували необлаштовані навчальні приміщення, оснащеність лабораторій, застаріле апаратне забезпечення. Як і у більшості студентів, період адаптації в університеті був непростим: самостійність, відповідальність, комунікабельність, вміння йти на компроміси вийшли на перший план.

Університет

За період навчання найбільш цікавими дисциплінами були: аналітична хімія, процеси і апарати хімічної технології, технологія переробки горючих копалин, політологія, філософія і фізкультура. У викладачах більше всього мені подобалося уміння донести матеріал до студента, невимушеність під час лекцій, відношення до студентів як до колег. Ці якості поєднані у моєму науковому керівникoві - Гребенюку Олександру Федоровичу - викладачеві процесів і апаратів хімічної технології, кандидатові технічних наук, на якого пав мій вибір.

Сучасні екологічні проблеми ставлять нові задачі перед усіма галузями народного господарства. Ці проблеми особливо гостро відчуваються у хімічній промисловості. Напрямок моєї діяльності - коксохімія - актуалізує технічне переоснащення виробництва. Це стало причиною вибору теми моєї магістерської роботи, а саме - розробка екологічно чистої технології кінцевого охолодження коксового газу. У ній вирішується проблема викидів шкідливих хімічних сполук в атмосферу шляхом удосконалення циклу кінцевого охолодження коксового газу.

Університет підштовхнув мене до інтелектуального удосконалювання (інтерес до останніх досягнень науки, велика відповідальність за прийняті рішення, усвідомлення себе як творчої особистості, готової самостійно будувати своє майбутнє); а також до фізичного, що проявилося в заняттях аеробікою.

Загадувати що-небудь на майбутнє - справа невдячна, але раціональне планування допомагає правильно організувати свою професійну діяльність. Тому з найближчих планів можна виділити: більш повне розкриття розумового потенціалу, реалізацію наукових інтересів у майбутній професії, котру я уявляю такою, яка приносить задоволення, відповідає моєму рівню знань і високооплачуваною. Мої плани честолюбні, тому крім наукової діяльності, я хочу організувати свою власну справу, що може бути позв'язана з пошиттям одягу, ландшафтним дизайном і архітектурою.