УДК 332.146:330.322(477)

Основні етапи та регіональні особливості залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

Автор: Виктор Будкин

Порівняно із даними таблиці 1, у складі учасників цієї групи відбуваються більш значні зміни – стабільно вона охоплює лише Вінницьку область та м. Севастополь. Але треба підкреслити, що більшість з наведених в усіх трьох колонках областей належать або до останніх у загальнодержавному рейтингу привабливості для іноінвесторів (за підсумками 2004 р. Херсонська область за обсягом залучених ПІІ була на 21-му місці серед 27 адміністративно-територіальних одиниць України, включаючи міста Київ та Севастополь, Миколаївська область – на 20-му місці відповідно), або в кращому випадку наблизилися до середини цього рейтингу, як Кіровоградська чи Волинська області (відповідно 16-те та 17-те місця, за станом на 1 січня 2005 р.).
Необхідно відзначити незначну привабливість для вкладень іноземного капіталу таких областей з високим промисловим потенціалом, як Миколаївська (23-те місце серед інших територіально-адміністративних одиниць у 1994 р. та 20-те в 2004 р.) і Луганська (19-те та 12-е місця відповідно). Впродовж 90-х років невисоке місце в цьому рейтингу посідала й Харківська область (21-те місце в 1994 р. та 12-те місце в 2000 р.), яка, однак, в останній період забезпечила суттєвий приплив ПІІ й вийшла в 2004 р. на 7-ме місце в країні за рівнем їх залучення.
Невисоким є інтерес іноземних інвесторів до вкладень капіталу в прикордонні західні області України. Як вже зазначалося в таблиці 2, до групи областей з найменшим рівнем отриманих іноземних інвестицій стабільно належить Чернівецька область (20-те місце в 1994 р. та останнє 27-ме місце в 2000 і 2004 рр.). Формально можна констатувати певний прогрес у підвищенні інвестиційного рейтингу Волинської області, яка з 24-го місця в 1994 р. перемістилася на 17-те місце в 2004 р., що було наслідком збільшення ПІІ у 1,8 разу за 2003-2004 рр. Але сума 97717,5 тис. дол. на 1 січня 2005 р. свідчить про те, що на частку Волині нині припадає всього 1,2% від загальнодержавного обсягу надходжень інвестицій з-за кордону.
Найбільшою за своїм господарським потенціалом серед прикордонних областей є Львівщина, яка відповідно залучила й найвагоміший в цьому регіоні обсяг іноземного капіталу – 46,2% від загальної суми його надходження на 1 січня 2005 р. до чотирьох областей на західному кордоні України. Отримані на цю дату 350125,5 тис. дол. дозволили їй зайняти 8-ме місце (у 1994 р. – 5-те та в 2000 р. – 8-ме місце) серед інших реципієнтів ПІІ, але лише з 4,2% від загального обсягу їх надходжень до України, що аж ніяк не відповідає потенційним можливостям Львівської області щодо використання зарубіжних вкладень у господарську діяльність на її території.
Особливо динамічною в цьому плані виступає Закарпатська область, яка змістилася з 19-ї позиції в 1994 р. на 12-ту в 2000 р. та на 10-ту в 2004 р. При цьому підвищена динаміка надходження ПІІ до Закарпаття спостерігається особливо в останній період – за 2000-2004 рр. їх обсяг зріс більш ніж вдвічі й досягнув на 1 січня 2005 р. 244343,6 тис. дол. (2,9% від загальнодержавних показників). На наш погляд, у Західному регіоні ця область найбільш плідно використала своє прикордонне положення ( вона, наприклад, є в Україні основним споживачем інвестицій із сусідньої Угорщини), результати співпраці із зарубіжними партнерами в межах Карпатського єврорегіону, а також пільги за президентськими указами про території пріоритетного розвитку.
Основна частина областей України, які знаходяться посередині рейтингового листа щодо привабливості вкладень іноземними інвесторами, за даними на 1 січня 2005 р. мають від 0,8% (Вінницька, Рівненська та Хмельницька) до 1,6% (Сумська) від сукупної суми використання зарубіжного капіталу в економіці України. Практично всі вони суттєво не змінили своїх позицій в загальнодержавному переліку отримувачів ПІІ, хоча й поступово нарощують обсяги залучених інвестицій від закордонних власників.
За деякими винятками не вносить коректив у рейтинг територіально-адміністративних одиниць й зіставлення їх місця за абсолютним рівнем надходження іноземних інвестицій та обсягом ПІІ на одну особу населення.
Звертає на себе увагу значне зниження рейтингу Дніпропетровської, й особливо, Донецької областей за рівнем ПІІ на одну особу населення порівняно з їх місцем за аб-солютними показниками отримання інвестицій з-за кордону. Донецька область, яка входить до п‘ятірки найбільш привабливих об’єктів за сумарним рівнем залучення зарубіжного капіталу, взагалі змістилася в середину рейтингового списку за його обсягом на одного мешканця. І навпаки – Запорізька область за душовим показником виглядає значно краще, ніж в рейтингу отриманих ПІІ в абсолютних обсягах.
Певні відмінності у таких співвідношеннях існують і в групі найменш привабливих для іноінвесторів територіально-адміністративних одиниць.
У цілому ситуація щодо розміщення адміністративно-територіальних одиниць в їх загальному рейтингу в цій групі більш стабільна порівняно із даними попередньої таблиці. Вражають лише значні зміни в положенні Луганської області та м. Севастополя стосовно абсолютних та душових показників надходження ПІІ, які вимагають переоцінки стану їх привабливості для іноземних інвесторів.
Для всіх інших областей місця в рейтингу надходження прямих іноземних інвестицій в абсолютних показниках та на одну особу населення практично збігаються, за винятком Закарпатської області, яка із 107,8% до загальнодержавного рівня надходження ПІІ на одного мешканця посідає за цим показником 6-те місце, тоді як за загальним їх рівнем – лише 10-те. Серед прикордонних областей більш вагомою за душовим показником є також позиція Волин-ської області (15-те місце проти 18-го за абсолютним рівнем надходження інвестицій). Й навпаки: для Львівської області перший показник – 10-те місце, тоді як абсолютний рівень ПІІ вивів її на 8-ме місце серед інших реципієнтів іноземного капіталу. В цілому ж залучення таких інвестицій на одну особу населення в цих областях є значно нижчим порівняно із середніми даними в Україні – для Львівської області цей показник становить 73,4%, а для Волинської – 52,5% щодо загальнодержавного рівня.
Серед не наведених у таблицях індустріальних областей невисокий душовий показник ПІІ характерний для Миколаївської області (33,3% щодо загальнодержавного рівня або 20-ті місця як за абсолютним обсягом, так й за інвестиціями на одну особу населення). Харківська область посідає 9-те місце за цим показником проти 7-го за абсолютним рівнем ПІІ, але всього із 74,5% щодо загальнодержавного рівня їх надходження на одного мешканця, що також не відповідає її потенціалу в цій сфері.

При цьому необхідно враховувати, що Україна взагалі суттєво відстає від країн Центральної Європи і Прибалтики, де цей показник перевищує позначку 1,5–2,5 тис. дол. Серед 25 держав ЦСЄ та СНД вона за середнім душовим обсягом таких інвестицій посідає одне з останніх, 22-ге місце. За цих умов навіть найбільший реципієнт ПІІ – м. Київ, де їх надходження лише дещо перевищує 1000 дол. на одного мешканця, недотягує до середніх показників західних сусідів України, не кажучи вже про зовсім незіставні порівняння із сусідніми країнами інших, особливо депресивних областей нашої держави.
Серед причин низького рівня залучення іноземного капіталу зарубіжні інвестори вказують, насамперед, на нестабільність правового поля їх діяльності в Україні. Це дійсно один з вагомих факторів сучасної ситуації щодо надходження ПІІ, унаслідок дії якого український інвестиційний ринок програє в конкурентній боротьбі порівняно із такими ж ринками інших держав, у т. ч. й найближчих західних сусідів. До кінця 90-х років минулого століття на цей процес негативно впливав також кризовий стан вітчизняної економіки. Специфічною передумовою підвищення інвестиційної привабливості Росії, Казахстану, Азербайджану виступає можливість значних й високоприбуткових зарубіжних внесків в енергетично-сировинні галузі, чого не має Україна. Тобто за вихідними об’єктивними та суб’єктивними (високий рівень корупції, необхідність подолання ряду відсутніх в інших державах адміністративних та правових перешкод тощо) параметрами інвестиційний ринок України є відносно менш привабливим для зарубіжних власників капіталу.
Разом з тим необхідно врахувати й існуючі особливості політики іноземних інвесторів, які негативно впливають на загальний рівень припливу ПІІ до української економіки в цілому та їх розміщення на території країни зокрема. Як вже зазначалося на початку статті, основна частина зарубіжних інвестицій до цього часу спрямовувалася в ті сфери, які не є визначальними для вітчизняного господарства. Так, за даними на 1 січня 2005 р. найбільшим іноземним інвестором для України є США, але американські корпорації на цей час вклали в українське машинобудування всього 2,7% від загальної суми своїх інвестицій, тоді як в оптову торгівлю та посередництво в торгівлі – 15,9%, а в харчову ( переважно тютюнову) промисловість – 14,1%. Сукупні вкладення британських фірм до цих же двох галузей дорівнюють 29,4%, а до машинобудування – 10,4%. Для Німеччини відповідне співвідношення становить 27,4% і 11,4%, а один з основних іноземних інвесторів – Нідерланди майже весь ввезений капітал спрямував до оптової торгівлі та харчової промисловості. В російських інвестиціях 22,7% припадає на вкладення до об’єктів нафтопереробки, що посилює вразливість вітчизняної економіки, а друге місце серед них займають внески в таку сферу, як охорона здоров’я і соціальна допомога (в основному – це внески на придбання санаторно-курортних закладів в АР Крим). Російські ж інвестиції до таких галузей, як металургія і машинобудування, становлять усього 4,4% і 2,1% від загальної суми надходження капіталу з Російської Федерації. Як висновок можна конста-тувати, що зарубіжні капіталовкладення домінантно спрямовані на захоплення внутрішнього ринку товарів і послуг, а не на підтримку національного виробництва, в т. ч. експортного спрямування. В цьому полягає суттєва відмінність використання ПІІ в Україні порівняно з Угорщиною, Польщею, й особливо, з так званими новими індустріальними країнами Азії, де значна, або навіть основна їх частка пішла на формування експортного сектора економіки.
Зазначені вище особливості галузевого спрямування зарубіжних інвестицій безпосередньо впливають й на територіальну структуру їх використання в українській економіці.
Відсутність зацікавленості іноземних інвесторів у внесках до об’єктів важкої промисловості є, зокрема, основною причиною зниження рівня ПІІ у високоіндустріальних регіонах Донбасу та Придніпров’я порівняно із потенційними можливостями їх залучення. «Сервісний» характер сучасної тактики зарубіжних інвесторів, спрямований на масову дистрибуцію іноземних товарів на український ринок або на дублювання вже розкручених в інших країнах схем надання різного роду торговельних, консалтингових, рекламних послуг, спричинився до підвищеного рівня надходжень цих інвестицій до столичного регіону з його більш високими купівельною спроможністю населення та можливостями створення сервісних служб загальнодержавного спрямування. Й навпаки – знижені можливості продажу імпортних товарів на місцевих ринках депресивних й менш економічно розвинених областей (рівень середньої зарплати в Тернопільській області, наприклад, є вдвічі меншим, ніж у м. Києві) прямо вплинули на скорочення інтересу зарубіжних експортерів капіталу до його вкладення в ці регіони. Невисока ділова активність у цих областях не забезпечує також ємного ринку для консалтингових, рекламних, банківських послуг, на що нині також орієнтуються іноземні інвестори. В українських умовах, у т. ч. й особливо для депресивних територій, до цього часу практично не спрацьовує такий фактор привабливості для зазначених інвесторів, як низький рівень оплати кваліфікованої робочої сили на підприємствах із участю зарубіжного капіталу – саме це було однією з основних причин масового припливу ПІІ до групи «нових індустріальних держав «Азії та Латинської Америки.
Необхідно також вказати на суттєві відмінності у ставленні іноземних інвесторів до вкладень до прикордонних регіонів України та країн ЦСЄ. Процес підготовки до вступу й саме входження до ЄС сприяли посиленню інтересу іноземних, насамперед, європейських інвесторів до західних територій цих країн, особливо щодо створення об’єктів прикордонної інфраструктури, сервісної служби, торгівлі тощо. Для підвищення рівнів економічного розвитку цих територій до загальноєвропейських параметрів на них була поширена дія декількох програм ІНТЕРРЕГ Європейського Союзу, які передбачають й можливість залучення до їх виконання приватного капіталу. Західні області України поки що не стали такими інвестиційно привабливими, вони не включені до відповідних програм ЄС. Певні можливості поглиблення інвестиційного співробітництва чотирьох західних прикордонних областей з європейськими партнерами доцільно використати в межах “ Плану дій ЄС – Україна”, який почав здійснюватися в 2005 р. згідно із новими засадами відносин Європейського Союзу з сусідніми країнами.
Необхідно разом з тим визнати, що в останні роки активність зарубіжних інвесторів на території України суттєво посилилася. Так, збільшення припливу таких інвестицій до української економіки лише у 2003 р. становило 1185,7 млн. дол. (зростання на 21,7%), а в 2004 р. – 1559,5 млн. дол. (збільшення на 22,9%). Відповідно ряд територіально-адміністративних одиниць продемонстрували особливо значні успіхи щодо залучення коштів з-за кордону. Так, у 2004 р. приріст прямих іноземних інвестицій до Луганської області становив 159,2%, до Севастополя – 115,6%, до Кіровоградської області – 83,1%, до АР Крим – 41,4%, до Харківської області – 42,2% тощо. Серед прикордонних областей найбільш високим було надходження ПІІ до Закарпатської області (34,5%), відповідні дані для Чернівецької області становили 21,2%, для Львівської – 14,8% та для Волинської області – 13,2%. Крім Миколаївської та Сумської областей, де було зафіксовано зменшення іноземних інвестицій, всі інші територіально-адміністративні одиниці України в 2004 р. забезпечили суттєвий приріст надходження капіталу з-за кордону.
Аналіз даних минулого року свідчить про появу деяких нових тенденцій у відносинах з іноземними інвесторами. Насамперед, зарубіжний капітал більш активно надходять до тих областей, які раніше були менш привабливими для його вкладення – це прямо пов’язано із поліпшенням господарської ситуації й зростанням купівельної спроможності населення в цих регіонах. Важливим є також те, що посилилася інвестиційна привабливість таких індустріальних областей, як Луганська, Харківська, Дніпропетровська (приріст ПІІ у 2004 р. на 26,7%), Донецька (приріст на 13,1% відповідно), що свідчить про більш раціональне врахування іноземними інвесторами потенційних можливостей вкладення зарубіжного капіталу до цих областей. Збереження таких тенденцій в майбутньому сприятиме не лише загальному підвищенню рівня використання ПІІ в українській економіці, але й більш раціональному розміщенню їх на території держави.
Список використаних джерел
1. Зовнішньоекономічна діяльність України. 1995. – К.: НДІ статистики Мінстату України, 1996. – С. 33; Прямі інвестиції у 2000 році // Експрес – інформація. – К.: Держкомстат України, 2001. – 14 лютого. – №38. – С. 3; Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у 2004 році // Експрес-інформація. – К.: Держкомстат України, 2005. – 15 лютого. – №44. – С. 3 (Всі статистичні дані в тексті базуються на підрахунках за цими джерелами).
2. Жаліло А.Я. Економічна стратегія держави. – К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 2003. – С. 183.