Email:mailto: visara85@mail.ru | mailto:inna_kovalyova@ukr.net
3 березня 1985 року в місті Донецьку народилась я – Ковальова Інна Володимирівна.
В сім'ї я наймолодша (у мене є старша сестра), тому увагою ніколи обділена не була. Ще б! Така цікава жива лялька з'явилась!
Моя мама, Ковальова Валентина Іванівна, займається благородною діяльністю, вона лікар анестезіолог-реаніматолог. Її робота - допомога людям, які вже втратили останню надію.
Мій батько, Ковальов Володимир Іванович, горний інженер. Отже, можна сказати, я продовжую династію.
Моя старша сестра, Ковальова Анна Володимирівна, інженер-енергетик, отримала кваліфікацію магістра за фахом ЕПМ Донецького національного технічного університету.
З дитинства я росла активним і зацікавленим чоловічком. Займалася в центрі дитячого і юнацького розвитку, де вивчала дві іноземні мови – англійську і німецьку, також відвідувала гуртки танців, малювання, хорового співу і акторського мистецтва. В 6 років захопилася спортивною гімнастикою, результатом занять став розряд в цьому виді спорту.
В 1990 році мої батьки переїхали в місто Маріуполь, мої заняття спортом продовжились і в цьому місті. Вслід за своєю сестрою почала займатися плаванням і досягла непоганих результатів.
В 1992 році пішла в українську школу-пансіон №69 міста Маріуполя. Паралельно вступила до музичної школи по класу фортепіано, трохи пізніше вступила також і на клас гітари. Спочатку навчання в музичній школі мене не радувало, оскільки давалося не просто, до того ж віднімало багато часу. Але згодом мені заняття музикою настільки сподобались, що після закінчення музичної школи (доречі з відзнакою) я залишилась ще на рік заради власного задоволення. Найяскравішими уроками були уроки хорового співу. Завдяки нашому керівнику ми регулярно вигравали міські конкурси, а на обласних займали призові місця.
В цей же час почала цікавитися танцями. Пробувала різні напрямки – бальні, народні – але свій вибір зупинила на естрадно-спортивних. З танцювальним колективом ми виступали на шкільних заходах, брали участь в міських конкурсах, а також грали роль групи підтримки міських спортивних команд. Було просто дуже цікаво вдень бігати на репетиції, а ночами шити собі костюми. Але це абсолютно не заважало і моїй освіті.
В школі я була круглою відмінницею, що дуже радувало моїх батьків. Регулярно брала участь і перемагала в шкільних олімпіадах по математиці, фізиці, російській мові і літературі, англійській мові. Також брала участь і в міських олімпіадах. Без моєї участі не проходил практично жоден шкільний захід – КВН, спартакіади, концерти, а також власний випускний бал.
В старших класах я почала додатково займатися математикою і фізикою. На той час я вже зрозуміла, що моя стихія – це технічні спеціальності. Тому зусилля було зроблено на точні дисципліни. Школу я закінчила із золотою медаллю, хоча ще до випускних іспитів я вже була зарахована до рядів студентів.
З вибором Вузу проблем не було. Знову вслід за старшою сестрою я вирішила вступати до Донецького національного технічного університету. Вибрати спеціальність було складніше. Вирішили, що одного енергетика в сім'ї вистачить і я вибрала спеціальність «Автоматизоване управління технологічними процесами» (АУП) факультету енергомеханіки і автоматизації. Правда те, що я буду горним інженером з автоматизації, дізналась лише на другому курсі.
Проблем з навчанням в університеті у мене ніколи не було, я швидко втягнулася в робочий процес. Сподобалося розділення фізкультури на спортивні секції, з яких я знову вибрала плавання.
Зараз же улюбленим видом спорту є горні лижі. Особливо після відкриття в Маріуполі горнолижної траси.
В процесі навчання виступала на VII Міжнародній молодіжній науковій конференції «Севергеоекотех-2006» з докладом на тему «До обгрунтовування параметрів автоматичного захисту приводу скребкового конвейєра при стопорінні» і отримала Диплом III ступеня по секції «Автоматика і електротехніка». Виступила з докладом на шостій Міжнародній науково-технічній конференції аспірантів і студентів «Автоматізация технологічних процесів і об'єктів. Пошук молодят». В 2006 році також брала участь в університетському конкурсі студентських наукових робіт в розділі «Гірна справа» з роботою «Структура моделі процесу короткого замикання в електротехнічному комплексі ділянки шахти». Друкувалась в збірці наукових праць ДонНТУ, серія гірсько-електромеханічна.
Моїм науковим керівником став Мареніч Костянтин Миколайович – завідуючий кафедри «Горної електротехніки і автоматики ім. Р.М. Лейбова» - один з найкращих викладачів, талановитий лектор і науковий діяч, який дуже багато часу і сил приділяє роботі із студентами. Спочатку мені була запропонована тема, яка стосується захисту тягового ланцюга скребкового конвеєра від розриву при стопорінні. Але коли було прийнято рішення про продовження наукової діяльності після закінчення університету, вибрали тему з більшим об'ємом роботи – Захист від коротких замикань електротехнічного комплексу ділянки шахти. Результати моєї наукової роботи відображені в опублікованих статтях.
В кінці четвертого курсу за результатами державних іспитів я отримала диплом бакалавра з відзнакою по спеціалізації «Комп'ютерно-інтегровані технології» і, витримав конкурс, вступила до магістратури.
В магістратурі я працюю над темою «Обгрунтовування параметрів пристроїв автоматичного максимального струмового захисту низьковольтних електроустановок шахт з урахуванням впливу параметрів електротехнічних комплексів» під керівництвом Мареніч Костянтина Миколайовича. Актуальність даної теми полягає в недостатній її вівченності, а також необхідності обгрунтування прийнятного технічного рішення в області обмеження параметрів короткого замикання.
Дуже сподіваюсь, що ця тема стане і темою моєї кандидатської дисертації. Отже на даний момент основною метою на майбутнє є вступ до аспірантури нашого університету.