Email: s_gerus@mail.ru.
У далекому 1985-му році в м. Геленджик Краснодарського краю Російської Федерації 3-го вересня я з'явився на світ. У цьому місті жили бабуся й дідусь - батьки моєї матері. Батьки мої вчилися разом за фахом радіотехніка Таганрозького Радіотехнічного Інституту. Після закінчення навчання мої батько й мати по розподілу потрапили в Донецьк та одержали квартиру. Як училися вони разом, так і працювали разом у НДІ Комплексній Автоматизації доти, поки цей НДІ після розпаду СРСР не почав «розвалюватися», після чого стали займатися приватним бізнесом.
У дитинстві я дуже любив читати й конструювати. Мої конструкторські здатності ще проявлялися на дачі в батьків мого батька в м. Туапсе Краснодарського краю: я тяг туди автомобільні комплектуючі й збирав свій «мегаавтомобіль». Як добре мати двох бабусь і дідусів на Чорному морі, де я дотепер і відпочиваю! Кращі хвилини мого дитинства проходили у моїх бабусь і дідусів на Чорноморському узбережжі Кавказу.
Після «закінчення» садка я пішов учитися в школу №124 м. Донецька. У часи початкової школи найбільше мені запам'яталася моя перша вчителька - Хорунжая Людмила Вікторівна, яка мене багато чому навчила - велике їй за це спасибі. Паралельно навчанню в школі я ходив на плавання, баскетбол, футбол, вільну боротьбу й шахи. Причому останні три відвідував одночасно. Учився я добре, найбільші успіхи в мене були по математиці, фізиці, хімії й німецькій мові. Шкільне навчання закінчилося після 8-го класу й перетекло в навчання в Донецькому колежі ( 9-11 клас). У цей час я став серйозно займатися музикою: грав на гітарі, синтезаторі, багато часу присвятив створенню музики на комп'ютері. Брав участь у складі групи «Стихія» у різних міських виступах. У колежі я вивчив ще й англійську мову; дотепер згадую забавні заняття з американською вчителькою Энн.
Завдяки навчанню в коллеже мені не склало проблем надійти по рейтингах у ДонНТУ на спеціальність Електронні системи. Так як я хотів надійти на технічну спеціальність, я обрав ДонНТУ, як університет з більшим різноманіттям прикладних наук; а вибір спеціальності обумовлений бажанням якнайбільше довідатися про сучасні мікропроцесорні системи. Перше заняття в університеті було по фізиці, на якому я відчув відмінність школи й університету: лекції, лабораторні, розрахункові й т.п. Більшість випускників коллежа надійшло в Доннту, тому з перших же днів було багато знайомих і друзів в університеті. У моїй групі виявилося два хлопця - одногруппники з коллежа й ще один - однокласник з моєї 124-ой школи. У чому ще була відмінність від школи, у моїй університетській групі не було ні однієї дівчини: це якось незвично. Проблем зі здачею сесії в мене ніколи не виникало, і час на роботу й відпочинок завжди знаходився. З кожною сесією її здача виявлялася усе легше, а навичок у здачі іспитів з кожним семестром додавалося.
Після 3-го курса я проходив практику на «АвтоматГорМаш». В зв’язку з цим, тема моєї магистрськой роботи мала бути пов'язана з комбайнами, кріпленнями, стругами. Але мене ця сфера не приваблювала. Ідею для магистрськой роботи мені підказала моя праця (продаж, установка супутникових антен), якою я займаюся у вільне від навчання час: Вимір азимута за допомогою анізотропних магниторезистивных датчиків. Обміркувавши назву з моїм керівником, тема стала називатися: «Пристрій підвищеної точності виміру азимута в навігаційних системах» Інформації російською мовою по цій темі майже немае, тому довелося все, що стосується виміру азимута за допомогою Амр-Датчиків, переводити з англійської мови.
Головною метою для мене зараз є виконання магистрськой роботи і її успішний захист. Також сподіваюся реалізувати мій прилад для виміру азимута та знайти для нього гідне призначення.