Про себе :

Дитинство

Я народилася 14 квітня 1985 р. у Світле Христове Воскресіння - Великдень у місті Часів Яр Артемівського району Донецької області. Батьки переїхали в це місто ще до мого народження, тому що татові дали напрямок після інституту. Мої батьки, Гєтт Михайло Анатолійович і Гєтт Олена Олексіївна, мають вищу освіту, обоє механіки, хоча вчилися в різних інститутах. Вони найкращі батьки у світі. Кожні дитина любить і поважає своїх маму й тата. Я не виключення. Мої батьки дивовижні люди. Почати хоча б з того, що народилися вони в один день й в один рік, хоча й у різних містах. Незважаючи на це, вони зовсім різні за характером, як говорять, небо й земля, однак чудово доповнюють один одного, і тому у нас склалася чудова родина. Прожили ми в місті Часів Яр недовго, і в 1987 році родиною переїхали в рідне селище батьків - Новгородське міста Дзержинська Донецької області. Звичайно, багатьом ця назва нічого не говорить, однак ті, хто нерідко користуються залізничним транспортом у Донецькій області, знають або, принаймні, чули про станцію Фенольна. Це і є моя Батьківщина.

Школа

Я росла досить розвиненою дитиною. У два роки батьки віддали мене в дитсадок. У п'ять років я вже добре читала й лічила. В 1992 р я пішла в перший клас загальноосвітньої школи №16 с.Новгородське м.Дзержинська. Кілька років я ходила в кружок образотворчого мистецтва в дитячому клубі «Іскра» і на танцювальний кружок, що перебував у нашому Палаці Культури. У школі я брала активну участь у художній самодіяльності. Брала участь у різних конкурсах і заходах, а також у змаганнях з туризму: як внутрішкільних, так і міських. У школі в мене ніколи не було ніяких проблем, тому що я перебувала під надійним захистом свого старшого брата Олексія, що старше мене на чотири роки й чотири дні. Він мене завжди підтримує, і навіть зараз, коли в нього є своя родина, я в будь-який час можу звернутися до нйого по допомогу. З 6 до 15 років щоліта я проводила в дитячому оздоровчому таборі «Чайка», що перебуває в нашому селищі. Моя мама працювала кілька літніх сезонів там вожатою, потім старшої вожатою. Життя в таборі була дуже веселим й захоплюючим. Дотепер у моїй пам'яті живуть теплі спогади про нього, табір став для мене другим рідним домом. З навчанням у мене проблем не було, всіх 10 класів я закінчила на «відмінно». Брала участь у різних внутрішкільних і міських олімпіадах.

Університет

Питання вибору навчального закладу мене не турбувало, я хотіла вчитися тільки в Донецькому Національному Технічному Університеті. Я неодноразово чула, що це одне із кращих вищих навчальних закладів Донецької області. Там вчився мій тато, коли він ще називався Донецький Політехнічний Інститут. В 2002 році я всупила в ДонНТУ на факультет комп'ютерних технологій й автоматики на спеціальність комп'ютерні системи медичної й технічної діагностики. У моїй школі, безумовно, викладали інформатику, але в нас не було комп'ютерного класу. Я думаю можна зрозуміти на якому рівні були мої знання в області комп'ютера. Однак мені дуже хотілося отримати спеціальність, пов'язану з комп'ютером. Тому я пішла на курси, щоб хоча б навчитися з якої сторони підходити до компьютера . Курси мені дуже допомогли, але однаково , не маючи гарних знань, вчитися на першому курсі мені було важкувато. Я дуже вдячна нашій викладачці по програмуванню Светличній Вікторії Антонівні, яка дуже гарно та зрозуміло розповідала матеріал.

Життя поза навчанням

Оскільки моє рідне селище перебуває досить далеко від Донецька, то мені дали місце в гуртожитку. На першому курсі я жила із трьома чудовими дівчатами, одна з яких була моєю однокласницею. Ми подружилися, і навіть тепер, коли не живемо разом, спілкуємося при будь-якій можливості. Одна з моїх подружок дуже любить читати художню літературу, і це її захоплення передалося й мені. Зараз, якщо мені потрапляє в руки цікава книга, то я не можу заспокоїтися, поки не дочитаю її до кінця. Я дуже люблю книги, у яких сюжет пов’язаний з історичними фактами, або в яких розкривається невідома, принаймні мені, інформація. Крім мого захоплення книгами, у мене з'явилося ще одне. Це захоплення має безпосереднє відношення до моєї мами. Вона в мене рукодільниця, в'яже й спицями й гачком. Для неї нічого не коштує за тиждень зв'язати светр. Якось вона в'язала кофтинку гачком, і мені дуже вона сподобалася. Я подумала, чому б і мені не спробувати. Що із цього вийшло, ви можете довідатися, якщо зайдете моє Завдання.

Вибір теми випускної роботи

На вибір теми моєї магістерської роботи вплинуло те, що я проходила практику в стоматології, що перебуває при Фенольному заводі в нашому селищі. Мене дуже зацікавила саме зубочелюстная система людини, тому що було небагато робіт саме по цій системі людського організму. Моїм науковим керівником став Шатохин Павло Олександрович. Він вів у нас курс «Архітектура ЕОМ», і здався мені дуже розумною й приємною людиною, з яким легко спілкуватися.

Плани на майбутнє

У кожної людини є свої мрії й бажання, є мети й плани, які він хоче реалізувати. У даний момент для мене важливі два складові мого життя: я хочу знайти своє місце в житті, де я зможу реалізувати себе як фахівець і хочу створити родину, де я зможу реалізувати себе як людина, жінка й мати.

У заключенні, хотіла б висловити величезну подяку своїм Батькам, яким я зобов'язана тим, яка я є, і я пишаюся цим. Ви вклали в мене всю свою душу.