Ткаченко Станіслав Олегович
Ткаченко Станіслав ОлеговичСередній бал в період навчання в університеті 4,98. Вільно володію російською, українською мовами. Володію програмами КОМПАС-3D, Word, Access, Exсel. Захоплююсь музикою та спортом.
Я, Ткаченко Станіслав Олегович, народився 6 листопаду 1985 року в місті Горловка Донецької області. Батько мій тоді працював на шахті, а мати у той час вчилася на вечірньому відділенні в Донецькому Політехнічному інституті і працювала майстром на велосипедному заводі. У зв'язку з цим, моїм вихованням в ранньому віці, здебільшого, займалася бабуся. У 1988 році ми з сім'єю переїхали жити до Донецька – столиці шахтарського краю. А рівно через рік 28 травня 1989 року у мене з'явився молодший брат Ігор. Так, починаючи з чотирьох років, я у відсутність батьків залишався за головного, і весь попит був з мене. У 1991 році ми переїхали в просторішу квартиру в іншому районі Донецька. А в 1992 році я пішов в перший клас загальноосвітньої школи №69. Навчання давалося мені не складно, і тому вчився я на «відмінно». Брав участь в районних олімпіадах по багатьох предметах, але краще всього виступав по хімії і по математиці. Брав участь в різних позашкільних заходах: КВН, фестивалі, огляди, змагання. Спортом почав займатися практично з перших днів навчання. На самому початку це була секція плавання при школі, потім став займатися легкою атлетикою, навіть спробував себе в спортивних бальних танцях. І ось в сьомому класі друг привів мене до спортивної школи і познайомив з тренером зі стрибків з жердиною. Цьому виду спорту я і присвятив шість років життя. Це допомогло мені розвинути безліч особистих якостей, які я вважаю позитивними. Одержав звання кандидата в майстри спорту. У 2002 році я закінчив школу, одержавши атестат з відзнакою і золоту медаль. У цьому ж році поступив на перший курс механічного факультету Донецького Національного Технічного університету, спеціальність «Металургійне обладнання». З другого курсу почав діставати другу вищу освіту за фахом «Менеджмент організацій». Закінчив кафедру «Військової підготовки» при університеті і одержав звання молодшого лейтенанта Озброєних сил України в запасі. У 2006 році одержав диплом бакалавра з відзнакою за фахом «Металургійне обладнання», на підставі якого продовжив навчання в магістраті. У 2007 році одержав диплом бакалавра за фахом «Менеджмент організацій», також продовживши потім навчання. У вільний від навчання час працював слюсарем на заводі по виробництву холодильного і морозильного обладнання «НОРД», слюсарем на донецькому металургійному заводі «ISTEEL», а також промоутером на різних рекламних акціях. Що стосується особистих захоплень, то зараз я трохи займаюся музикою, прагну приділяти час заняттям спортом, але вже, звичайно, не професійно.
У магістрат я пішов, швидше за все, тому що, за вдачею я максималіст і диплом фахівця був би мені не зовсім до душі. До того ж у світлі останніх подій, пов'язаних зі вступом України до Болонського процесу, все більше керівників підприємств віддають перевагу саме магістрам. Керівник мого проекту - Сидоров Володимир Анатольович. Мій вибір тоді був якимсь підсвідомим, але тепер я розумію, що тільки на його заняттях ми не "пережовували" сухі формули і схеми, а вчилися мислити неординарно і широко. До того ж він ніколи не давав нам скучити, наводячи цікаві приклади з життя, і час від часу підкидав нам заплутані, але вельми цікаві задачки. Тема моєї магістерської роботи: "Дослідження поведінки механічного обладнання прокатних цехів при технічному обслуговуванні за технічним станом". Мої дослідження пов'язані з розробкою єдиної методики за визначенням поточного технічного стану металургійного обладнання прокатних цехів, на підставі існуючих засобів технічної діагностики і методів контролю діагностичних параметрів. На даний момент це питання є дуже важливим, оскільки своєчасне планування і проведення ремонтів може забезпечити металургійному підприємству економію витрат, вимірюваних мільйонами гривень.
Що стосується планів на майбутнє, то я, перш за все, після закінчення університету хотів би знайти таку роботу, де б я міг не тільки розкрити весь свій потенціал, але і реалізувати себе як особистість. Звісно, хочу досягти певного добробуту, стати незалежною і абсолютно самостійною людиною.