ДонНТУ      Магистратура ДонНТУ      Поисковая система ДонНТУ

Екологічні проблеми Кальміусу

Я.В.Сочевічек

доц.Л.В.Чайка

Наукова парадигма географічної освіти України в ХХI столітті.Матеріали II Міжвузівської науково-практичної конференції.22 грудня 2006 року - Донецьк (ДІСО), 299-305с.


    В умовах реалізації концепції сталого розвитку суспільства люди мають право на здорове життя в гармонії з природою. Показники, що використовуються для оцінки якості життя людей, стану їх здоров`я і стану довкілля – індикатори – розраховуються здебільшого на одного мешканця. Серед екологічних індикаторів споживання водних ресурсів, в тому числі чистої питної води, обсяги стічних вод та ефективність їх очищення стоять на першому місті.
   Для Донецького краю водоспоживання і водопостачання є однією з основних екологічних проблем, що потребують невідкладного рішення. Адже об`єм скидів неочищених і недостатньо очищених вод у Донецькій області досягають майже 30% від загально обласних [1].
   Історично склалось так, що Донбас – це регіон зосередження різних галузей промисловості, звідти суттєві наслідки - виникнення негативної екологічної ситуації в регіоні. Підприємства у своїй діяльності максимально використовують водний потенціал області, при цьому скидають вже використані, недостатньо очищені стічні води, забруднюючи водний басейн. У воді практично всіх річок регіону має місце висока концентрація солей, нітритів, азоту амонійного, зважених та органічних речовин. По території області протікають 246 річок довжиною більше 10 км. Водозабезпеченість місцевим природним річковим стоком на одного мешканця в 5 разів менша, ніж у середньому по Україні. Об`єм стічних вод області перевищує 1,6 млрд.м3 на рік, з яких більше 40% - забруднені. З усіх галузей народного господарства 81% від загального обсягу стічних вод припадає на промислові підприємства. Серед останніх можна виділити групу підприємств обсяги яких, в розрізі промислових скидань, досягають 60%: ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат «Азовсталь», ВАТ «Макіївський металургійний комбінат», ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод», ВАТ «Вугледарська ТЕС». У таблиці 1 представлена динаміка скидів стічних вод протягом 2001 – 2005 років.

               

Таблиця 1 – Динаміка скидів стічних вод групою підприємств-забруднювачів у розрізі загальних обсягів промисловості, млн.м3/рік

Назва підприємства 2001 2002 2003 2004 2005
ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ільїча" 44,73 45,47 48,63 49,24 50,01
ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат "Азовсталь" 836,39 763,6 840,8 842,5 778,26
ВАТ "Макіївський металургійній комбінат ім. Кірова" 4,95 2,73 1,26 1,01 1,52
ВАТ "Авдіївський коксохімічний завод" 4,14 3,59 2,75 3,35 3,6
ВАТ "Вуглегірська ТЕС" 4,64 3,89 4,58 4,49 4,26
Усього 894,85 819,3 898,02 900,59 837,65
Інші підприємства 507,15 481,7 469,98 506,41 493,35
Разом по промисловості 1402 1301 1368 1407 1331


   Як видно із даних таблиці, найбільший вклад у забруднення водного басейну дає ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат «Азовсталь». Необхідно відмітити, що обсяги недостатньо очищених стічних вод цих підприємств знаходяться у межах майже 90%. В той же час загальний об`єм скинутих стічних вод у поверхневі водневі об`єкти в 2005 році склав 1601 млн. м3, що на 103 млн. м3 менше, ніж у 2004 році [2] .
   Основними джерелами водопостачання області є річки Сіверський Донець, Кальміус, Казений і Кривий Торець, Кринка, канал «Сіверський Донець-Донбас», водосховища і підземні водозабори, а також Азовське море (для ВАТ «Маріупольського металургійного комбінату «Азовсталь»). У 2005 році в області було використано 1508 млн.м3 води, у тому числі морської – 791,7 млн.м3, що на 81 млн.м3 (5%) менше, ніж у 2004 році.
   Чорна металургія, енергетика, вугільна промисловість, комунальне господарство, сільське господарство на сьогодні є галузями найбільшого використання водних ресурсів області[2]. У таблиці - 2 показано використання води головними галузями-користувачами.
               

Таблиця 2 - Використання води, млн. м3

Галузі використання 2001 2002 2003 2004 2005
Промисловість 1297,3 1194 1258 1227 1164
Сільське господарство 60,73 64,99 59,69 42,16 44,43
Комунальне господарство 350,6 336,6 344,1 308,4 288,7
Зрошення 0,65 0,61 0,50 0,21 0,34
Риборазведення 25,82 12,48 12,78 11,81 11,7
Усього 1718,6 1604 1674 1589 1508


    Аналіз наведених даних показує, що найбільші об`єми природних вод протягом 5 років використовуються у промисловості (~76%). Крім того спостерігається тенденція до зниження використання загального об`єму вод (~13%).
   Кальміус є другою за значенням річкою Донбасу зі своїми притоками Мокра і Суха Волноваха, Кальчик та річка Грузька. Він бере свій початок біля с. Мінеральне Ясинуватського району, пересікає Донецьк і на півдні впадає до Азовського моря. Довжина річки складає 236 км, площа водозбору – 5070 км2. Характер течії річки різний. У верхоріччі носить слабо виражений гірський характер, у середній частині - швидкий (8 км/год), а в нижній (від Павлопольського водосховища і до гирла річки) має типово степний вигляд. У верхоріччі споруджене Верхнєкальміусське водосховище об`єднає Кальміус з каналом «Сіверський Донець-Донбас». Берега водосховища річки, в тих місцях, коли вона протікає через Донецьк, одягнені в бетон.
   Рельєф басейну рівнинний, помірно пересічений ярами та балками. Нижче загати в міській смузі Кальміус тече по штучному руслу шириною 4 – 7 метрів. У села Горбачово-Михайлівка він отримує значне водне поповнення від річки Грузька. В районі селищ міського типу Новий світ та Старобешеве річка, розливаючись, утворює величезне водосховище при Старобешівській ТЕС, довжина якого до 8 кілометрів, а ширина до 1200 метрів. Колись в цих місцях річка була су доходною, але пізніше утворилися відмілі та невеличкі острівки, що розбивають річку. В долині Кальміусу знаходяться геологічні пам`ятки природи, що охороняються. В межах міста Маріуполь Кальміус приймає свій найбільший приток – Кальчик, значно розширюється і вже багатоводною річкою підходить до Азовського моря. У гирлі річки розширеному та поглибленому, розташовано порт заводу ВАТ «Маріупольський металургійний завод «Азовсталь».
   Річка Кальміус відіграє велику роль в економічно-соціальному розвитку населених пунктів, що розташовані в басейні річки. Але, як зазначалось вище, внаслідок інтенсивної діяльності людей за останнє десятиріччя, Кальміус та інші річки басейну зазнають великого негативного впливу, що призвело до їх обміління, пригніченню корисної флори і фауни, погіршенню якості вод тощо[3].
   Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.96 року №552 річка Кальміус входить до басейну Азовського моря і повинна відноситься до другої категорії рік комунально-побутового призначення [4].
   Кальміус, як і більшість річок Донецької області, відноситься до категорії брудних і дуже брудних. Надходження забруднених стічних вод підприємств і зливових вод з території міст, підприємств та сільськогосподарських угідь. В результаті якість води у річках за багатьма показниками не відповідає вимогам, що пред`являються до водних об`єктів комунально-побутового використання.
   Крім того необхідно зазначити той факт, що обсяги шахтних вод у загальному об`ємі стічних вод промисловості, складають близько 3%, але щорічно в річку Кальміус надходить з шахтними водами близько 600 тис. тонн солей. В результаті обсяг стічних і шахтних вод практично у 10 разів перевищує обсяг природного стоку.
   За визначенням Європейської економічної комісії ООН, держава, водні ресурси якої не перевищують 1,5 тис. м3 річного стоку на людину, вважається водо незабезпеченою. За запасами води, доступними для використання, Україна відноситься саме до таких держав. Якщо взяти до уваги інтенсивне забруднення практично всіх поверхневих джерел водопостачання, то цілком природно, що водні ресурси Донбасу відносяться до найбільш забруднених.
   Комплексна лабораторія спостережень за забрудненнями природного середовища Донецького обласного центру з гідрометеорології проводить спостереження за якістю поверхневих вод у 18 пунктах по 25 створам річок Донецької та Запорізької областей. Аналізи показують, що у воді всіх річок регіону має місце висока концентрація солей, нітритів, азоту амонійного, зважених та органічних речовин. У районі міста Донецьк максимальні концентрації азоту нітритного, сульфатів і нафтопродуктів у річці Кальміус досягають відповідно 42,1; 4,6 ; 3,4 ГДК, в той же час у межах міста Маріуполь вони дорівнюють : 20,6; 10,4; 1,4 ГДК. Ці дані корелюються з тим, що на відносно невеликому відрізку Кальміусу, розташована значна кількість підприємств міста Донецька, тому показники перевищення ГДК більше, ніж у Маріуполі.
   Аналіз даних досліджень свідчить про те, що якість у водних об`єктах коливається по роках з урахуванням фактичної водності року і в маловодні періоди якість води погіршується через збільшення частки стічних і шахтних вод. У цілому за багаторічний період якість води в річці стабілізувалась і не має значних коливань: відбувається поступове зниження забруднення завислими речовинами та нафтопродуктами. Однак, незважаючи на зниження об`ємів стічних вод, стійкої тенденції щодо зниження азоту амонійного не відмічається.
   Стічні води багатьох підприємств також забруднюють важкими металами природний стік річок . Неякісна за хімічним складом вода після неефективної очистки потрапляє до мешканців Донецької області як питна. Наслідками такого кругообігу води є велика кількість хвороб, в тому числі і хронічних, адже організм людини на 72% складається з води [2].
   Враховуючи техногенне навантаження в таких містах як Донецьк і Маріуполь, можна говорити про екологічну та санітарну катастрофу водного басейну в цих районах.
   Будь-яка концепція здорового міста неможлива без створення місць масового відпочинку, тому проблема охорони басейну річки Кальміус, що відіграє важливе економічне, соціальне, історичне, народногосподарське і рекреаційне значення у Донецькому регіоні, повинна набувати особливого регіонального статусу.

ЛІТЕРАТУРА


   1 Близнюк А.М. Экологическая устойчивость означает сохранение природного капитала//Рідна природа . – 2002. - №1,Спецвипуск.-С.15-17.
   2 Земля тривоги нашої. За матеріалами доповіді про стан навколишнього природного середовища в Донецькій області у 2006 році / Під ред. С. В. Третякова. – Донецьк: «ЦЭПИ «Эпицентр ЛТД». - 2006. – 108 с.
   3 Молодан Г.Н. , Паладий И.П. Социально-экономические аспекты сохранения аборигенной биоты бассейна реки Кальмиус.// Труди IV Міжнародної наукової конф. аспірантів в студентів «Оборона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів». – Т.2 – Донецк: ДонНТУ, ДонНУ, 2005. – С.73
    5 Программа восстановления и поддержания чистоты и водности малых рек Донецкой области./под ред. Яцика А.В. – Донецк,1999.С.400.

ДонНТУ      Магистратура ДонНТУ      Поисковая система ДонНТУ