Іншою важливою задачею вдосконалення управління вугільною промисловістю є реформування вугільних підприємств із метою формування ефективного об'єкта власності у вигляді вугільних компаній, які створені на основі принципу найбільшої економічної доцільності з урахуванням державних інтересів. Йдеться про те, що інвестиційна і приватизаційна привабливість окремих вуглевидобувних і вуглепереробних підприємств може бути підвищена за рахунок їхнього об'єднання в самостійні монопрофільні (кілька шахт чи кілька збагачувальних фабрик) чи двопрофільні (шахта плюс збагачувальна фабрика – кілька шахт плюс збагачувальна фабрика – шахта плюс кілька збагачувальних фабрик – кілька шахт плюс кілька збагачувальних фабрик) компанії. Критерієм об'єднання є одержання синергічного ефекту, який виражається в тому, що прибуток (рентабельність) компанії завжди має бути вище, ніж сума прибутку окремих підприємств до їхнього злиття.

Вибір оптимального варіанта об'єднання шахт і збагачувальних фабрик в однофункціональні або змішані компанії здійснюється шляхом максимізації завантаження діючих виробничих потужностей і мінімізації витрат на видобуток, збагачення і транспорт потоків рядового і збагаченого вугілля.

Інноваційні рішення, які спрямовані на техніко-технологічний розвиток і економічне зростання вугільного виробництва на всіх рівнях управління галуззю, формуються у відповідні програми. У цілому програмний і оптимізаційний підхід до техніко-економічного розвитку виробництва на середньому рівні управління уявляється дуже доцільним. Він дозволяє самостійно вирішувати питання щодо витрат позикових коштів, їх повернення, розподілу додаткового прибутку між окремими підприємствами, а також питання регулювання цін, збуту продукції, придбання необхідних матеріальних ресурсів, удосконалення обліку, звітності тощо. Структурно-логічний аналіз дозволив обчислити 9 можливих варіантів майбутньої структури управління, кожний з яких має певні відмінні риси у виборі ланок управління (трьохланцюгова і чотирьохланцюгова) і якісних розходжень цих ланок.

Запропоновано методологію формування вугільних компаній, тобто визначення шахт і фабрик, що підлягають об'єднанню в компанію і подальшої структуризації управління, яка окремо передбачає таку послідовність операцій: оцінку бізнесу кожного підприємства; вибір оптимального варіанта сполучення конкретних шахт і збагачувальних фабрик у єдиній компанії з числа можливих, що забезпечує найкращі техніко-економічні показники; вибір оптимальних структур середньої та вищої ланки управління вугільною промисловістю. Такий підхід дозволяє найбільш ефективно диференціювати діючі підприємства з позицій їх привабливості для інвестування і тим самим створити основу для удосконалення функціонально визначеної структури управління вугільною промисловістю України.

У шостому розділі “Прикладні аспекти реформування системи управління вугільною промисловістю” викладено економіко-математичну модель приватизації вуглевидобувних і вуглепереробних підприємств цілісним комплексом. На прикладі державної холдингової компанії “Павлоградвугілля” визначено оптимальний варіант приватизації вугільних підприємств. Вибір цієї компанії визначався такими обставинами: до складу холдингу входять відносно нові шахти і збагачувальні фабрики з високою виробничою потужністю, що можуть становити інтерес для широкого кола інвесторів. Підприємства територіально розташовані компактно, а вугілля, що видобувається на шахтах, може бути використано і для коксування, і для підприємств енергетики. Холдинг володіє розвинутою промисловою інфраструктурою. Вугільні підприємства укомплектовані професійними працівниками, які мають багаторічний досвід праці на підземних розробках.

Розробка методологічних основ програмно-цільового управління підприємствами базується на принципах системності, які визначають роль, функції, місце кожного елемента системи відповідно до його участі в цій системній цілісності. Виходячи з методологічних підходів до оцінки ринкової вартості вугільних підприємств, розроблено економіко-математичні моделі вибору доцільного способу приватизації. Він містить оптимальний розмір (склад) цілісного комплексу на основі визначення прибутковості (П) за проміжок часу не менш терміну окупності капітальних вкладень. Найбільш вигідним у цьому випадку буде варіант, де величина П виявиться максимальною, тобто Пi®max.

У кожному конкретному варіанті для визначення величини Пі використовується метод капіталізації з дисконтуванням грошових потоків, в якому основним показником є значення річного чистого прибутку (прибутковості) після оподатковування. При цьому аналізуються: обсяги реалізації продукції (товарів або послуг); виробнича собівартість за видами продукції; ринкова вартість продукції на внутрішньому і світовому ринку; капітальні вкладення у просте і розширене відтворення; ставки оподатковування на дату оцінки. Процедура дисконтування виходить із того, що інвестор одержав задовільну для нього віддачу від своїх інвестицій і повністю вкладений капітал.

Економіко-математичну модель побудовано з урахуванням жорстко трактованих і однозначно обумовлених на конкретний термін часу параметрів і прогнозних даних. Модель характеризує таке: роботу з оцінки підприємства доцільно розбити на етапи: постановка задачі; збір вихідних даних; оцінка коштів і прав; аналіз бізнесу; висновки, складання звіту.

З огляду на необхідність досягнення мінімально можливих витрат виробництва, усі наступні розрахунки здійснюються виходячи з необхідності стовідсоткового освоєння проектної потужності шахт. Це забезпечується зростанням навантаження на очисний вибій і введенням нормативної кількості резервних очисних вибоїв у розмірі 20% від загального числа лав.

З метою визначення залежності рівня освоєння виробничої потужності (Y) від числа діючих очисних вибоїв і навантаження на останні було використано дані роботи шахт ДХК “Павлоградвугілля” за 2000 р., що дозволило встановити такі види моделей (рис. 2 і 3).

Рис. 2. Залежність рівня освоєння потужності від середньодіючої кількості лав

Рис.3.  Залежність рівня освоєння потужності від середньодіючої

кількості лав і навантаження на них

Y=31.28+13.32X1, r=0.72;

Y=3.869+13.561X1+0.036X2, r=0.82,

де        Х1 – середньодіюча кількість лав (без урахування резервних), шт.;

       Х2 – середньодобове навантаження на лаву.

При приватизації поділ діючих вугільних підприємств із погляду інвестування можна здійснювати з використанням розроблених економіко-математичних моделей. Це дозволяє обґрунтовано і відносно швидко здійснити зіставлення можливих варіантів розвитку вугільного підприємства, оскільки вони відрізняються між собою величиною капітальних вкладень, обсягом виробництва, рівнем освоєння виробничої потужності, собівартістю одиниці виробленої продукції, ступенем ризику, який властивий кожному з розглянутих варіантів.

Розрахунки, виконані стосовно групи шахт і збагачувальної фабрики, що входять до складу ДХК “Павлоградвугілля”, показують, що приватизація цілісним комплексом (об'єднання в єдину вугільну компанію) переконливо характеризується можливістю зниження кількості резервних очисних вибоїв з 10 до 6. Економія в розмірі 81,0 млн. грн. забезпечує зниження витрат виробництва орієнтовно на 7 грн. на 1 тонну проектної потужності (приблизно 10%).

Удосконалення структури управління паливно-енергетичним комплексом варто здійснювати виходячи з результатів аналізу й оптимізації фінансових потоків і системи ціноутворення в окремих ланках і в цілому в електроенергетиці.

У сучасних умовах держава не в змозі забезпечити шахти коштами в необхідних розмірах. У свою чергу перед потенційно можливим інвестором постає задача вибору найбільш привабливого об'єкта.

З погляду на це в роботі було сформовано групу підприємств, до складу якої увійшли 48 рентабельних і 17 перспективних шахт, і здійснено розрахунки ефективності їх функціонування на період до 2010 р.

На основі отриманих даних із використанням методів математичної статистики окремо для шахт, що видобувають коксівне та енергетичне вугілля, були розглянуті залежності рівня собівартості видобутку і прибутку від таких чинників: максимальної глибини проведення гірничих робіт; виробничої потужності; річного видобутку вугілля; навантаження на очисний вибій; продуктивності праці робітника з видобутку вугілля. Також було встановлено тенденції змінювання рівня собівартості від змінювання деяких гірничотехнічних чинників.

Результати розрахунків дають можливість вибору потенційним інвесторам найбільш привабливого об'єкта для здійснення капіталовкладень і отримання прибутку від діяльності.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування і нове вирішення актуальної комплексної науково-прикладної проблеми підвищення ефективності управління підприємствами вугільної промисловості на підставі розробки системно-цільового підходу до реалізації цієї важливої в умовах формування ринкових відносин задачі.

Основні висновки зводяться до такого:

1. Визначено пріоритетну необхідність вирішення проблеми вибору оптимальної структури управління вугільною промисловістю. Саме ця галузь визначає розвиток народного господарства в цілому, а також енергетичну безпеку держави.

2. Установлено, що залучення вугілля в ринкову систему товарного обігу потребує перебудови організаційно-управлінської структури галузі й підприємств. Проведення в 1991-1999 рр. деяких організаційних заходів, які були спрямовані на реструктуризацію галузі, як свідчить її теперішній стан, тільки поглибило кризу. Основні причини: ігнорування особливостей ринкового ціноутворення вуглевидобутку і відсутність чіткого поділу функцій управління галуззю між державою (міністерством або департаментом по вугіллю) і безпосередньо суб'єктами господарювання.

3. Установлено, що перед вугільною промисловістю в даний час постає двоєдина задача щодо забезпечення, по-перше, державної (енергетичної) безпеки і, по-друге, досягнення прибутковості суб'єктів господарювання. Доведено, що вирішення цієї задачі може бути досягнуто за рахунок реалізації науково обґрунтованої концепції, яка заснована на збереженні балансу інтересів – “вигідно державі – вигідно підприємствам галузі”. Сутність такого балансу полягає у створенні механізму змішаного управління, яке поєднувало б представництво і захист державних інтересів, а також інтересів підприємств і інвесторів.

4. Функції управління в зазначеному механізмі розподіляються таким чином:

Міністерство чи департамент по вугіллю здійснюють:

складання державної програми видобутку вугілля для задоволення потреб країни й експорту, формування державних замовлень;

розробку і реалізацію програми реструктуризації галузі й забезпечення державним фінансуванням підприємств, незалежно від форми власності та відповідно до програми видобутку вугілля;

формування єдиної системи ринкового ціноутворення на продукцію вуглевидобутку;

контроль за виконанням зазначених програм та їх фінансуванням.

Підприємства й об'єднання забезпечують:

видобуток вугілля необхідної якості та його реалізацію відповідно до розроблених програм і системи ціноутворення;

заходи щодо зниження витрат на видобуток вугілля і збільшення прибутку.

5. Визначено, що у власне вуглевидобувній сфері доцільно перейти до системи великих компаній у тому обсязі видобутку вугілля, що підтримується державою. У цьому випадку шахти стають підрозділами компанії, а не самостійними юридичними особами; також скорочуються накладні витрати й об'єднуються загальні функції управління. Кошти державної підтримки, у першу чергу, спрямовуються туди, де вони будуть використані з максимальною ефективністю.

6. Доведено, що вибір форм реструктуризації характеризується розмаїтістю економічного становища шахт. Тому провідним принципом організаційної перебудови галузі виступає узгодження інтересів держави, підприємства і працівників вугільної промисловості.

7. Обґрунтовано, що вибір форм організації управління вуглевидобутком визначається як необхідністю створення рівних умов господарювання для шахт, оскільки вони експлуатують різні гірничо-геологічні умови (використання рентних платежів), так і можливостями держави підтримувати дотаціями вугільні підприємства.

8. Установлено, що в умовах фінансово обмежених можливостей необхідна державна, гарантована законом, політика економічного стимулювання щодо формування об'єднань по типу “вугілля-кокс-метал”, “вугілля-енергетика”.

9. Установлено, що діюча структура управління вугільною галуззю дуже ускладнена. Вона включає численні організації та підприємства, які знаходяться на різних етапах ринкових перетворень, і це надмірно завантажує центральний апарат проблемами. Діюча структура приводить до порушення прямих господарських відносин між основним і допоміжним виробництвом, має негативні наслідки – вищий орган керує підприємствами обминаючи середню ланку управління.

10. Визначено, що характерною особливістю управління галуззю і необхідністю його удосконалення об'єктивно виступає процес забезпечення поєднання економічних і адміністративних важелів  управління, оцінюваних за критерієм економічної безпеки країни, економічної ефективності вуглевидобутку і всього технологічного ланцюга ціноутворення.

11. Показано, що актуальна проблема спрощення і перетворення структури середньої ланки управління галуззю вирішується організацією невеликої кількості великих вугільних концернів (об'єднань), а також концернів або структур, які виконують специфічні загальногалузеві функції: капітальне будівництво, машинобудування, геологічні роботи, галузевий зв'язок, проектне і наукове забезпечення й ін. До складу концернів варто включити всі підприємства основного і допоміжного виробництв, технологічно пов'язані між собою. Концерни можуть бути державними підприємствами або відкритими акціонерними товариствами, але при обов'язковому збереженні контрольного пакета акцій за державою.

12. Установлено, що у функції вугільного концерну повинна включатися реалізація вугільної продукції, також у формі держзамовлення, створення резервних фондів із додаткового прибутку й амортизаційних відрахувань, розподіл держпідтримки, організація інноваційної та інвестиційної діяльності, регулювання цін і всі взаємини з центральним галузевим органом. Доцільна передача вугільному концерну діяльності щодо реструктуризації шахтного фонду.

13. Визначено, що регулювання цін на вугільну продукцію доцільно здійснювати за запропонованою в даній роботі системою розрахунку граничних і договірних цін. Такий науковий підхід задовольняє економічні інтереси виробників і споживачів вугільної продукції, а також враховує регулюючий вплив із боку державних органів. Це стосується верхніх меж цін, які рекомендуються, а також можливої величини держпідтримки й ін.

14. Доведено, що програмне управління техніко-технологічним і економічним розвитком вугільного виробництва повинно бути засноване на економічних обґрунтуваннях запланованих заходів на будь-якому рівні управління. Інноваційні рішення, що вимагають вкладення коштів, але не забезпечують необхідного результату в частині їхньої компенсації і додаткового прибутку, нежиттєздатні при будь-якій формі господарювання. Тому формування програм техніко-економічного розвитку вугільного виробництва необхідно здійснювати з використанням методів оптимізації ефекту і витрат.

15. Виявлено групу шахт, які мають інвестиційну привабливість, та визначено потрібні обсяги капіталовкладень та можливі розміри прибутку за такими шахтами до 2010 р.

СПИСОК основних публікацій автора за темою дисертації

Монографії

1. Чиликин А.И. Предприятия угольной промышленности Украины в системе рыночных отношений: теория и практика.- Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000.- 256 с.

2. Амоша А.И., Рассуждай Л.Н., Ященко Ю.П., Лещинский А.А., Череватский Д.Ю., Рыбалко В.В., Чейлях Д.Д., Баранова Р.Г., Завгородняя О.П., Гужва В.В., Телюков А.Ф., Андрющенко В.А., Швец В.Я., Коновалюк В.И., Нейенбург В.Е., Братков Е.Н., Скубенко В.П., Батченко Л.В., Чиликин А.И., Повный С.Н. Основные направления развития угольной промышленности с учётом потребности в угольном топливе.- Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000.- 114 с. Особистий внесок – обґрунтовано переваги інтегрування вугільних підприємств до міжгалузевих комплексів.

3. Амоша А.И., Ященко Ю.П., Чиликин А.И., Рассуждай Л.Н., Лещинский А.А., Череватский Д.Ю., Нейенбург В.Е., Рыбалко В.В., Чейлях Д.Д., Баранова Р.Г., Завгородняя О.П., Мисюра И.Т.,  Булат А.Ф., Перепелица В.Г., Подтурний Д.Г., Кибкало М.Н., Скубенко В.П., Батченко Л.В., Кабанов А.И., Янко С.В., Сургай Н.С.  Развитие угольной промышленности в контексте энергетической стратегии Украины.- Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002.- 238 с. Особистий внесок – запропоновано методичні підходи до вибору раціональних структур управління в основних сегментах паливно-енергетичного комплексу України.

4. Амоша А.И., Чиликин А.И., Ященко Ю.П., Рассуждай Л.Н. Установление интервала прогнозирования и срока действия стратегической программы// Экономический механизм реализации стратегии развития топливно-энергетического комплекса.- Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. - С. 6-9. Особистий внесок – аналіз і прогнозування споживання електроенергії на перспективу.

5. Амоша А.И., Чиликин А.И. Концептуальные подходы к выбору рациональных структур управления в основных сегментах топливно-энергетического комплекса// Экономические проблемы реформирования угольной промышленности. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. - С. 27-58.  Особистий внесок – основні вимоги до систематизації управління та методичні підходи щодо вибору структури управління паливно-енергетичним комплексом.

Статті в наукових фахових виданнях

6. Чиликин А.И. Приватизация в Украине и проблемы разгосударствления предприятий угольной промышленности// Економіка промисловості. - 1997.- № 1.- С. 54-64.

7. Чиликин А.И. Угольная промышленность Украины: состояние и пути реформирования структуры управления // Экономика промышленности. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1997.- С. 239-259.

8. Чиликин А.И. Обоснование принятия решений по использованию инвестиций в угольной промышленности// Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1998.- С. 126-135.

9. Чиликин А.И. Методические подходы к определению потребности в углях различного назначения// Управление экономикой переходного периода.- Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1998.- С. 234-244.

10. Чиликин А.И. Повышение эффективности использования привлекаемых (заёмных) средств в угольной промышленности // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1998.- С. 288-295.

11. Чиликин А.И., Биренберг Б.М. Совершенствование структуры управления угольной промышленностью Украины // Управление экономикой переходного периода. - Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1998.- С. 22-30. Особистий внесок – обґрунтовано рекомендації щодо вдосконалення організаційної структури й методів управління на основі збалансованого використання як ринкових, так і адміністративних ресурсів.

12. Чиликин А.И. Роль и границы эффективности государственного регулирования экономики // Экономика промышленности.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1998.- С. 109-119.

13. Чиликин А.И., Губерная Г.К. Рыночные перспективы и возможности угольной промышленности Украины// Социально-экономические аспекты промышленной политики. - Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1998.- С. 295-306. Особистий внесок – здійснено врахування умов конкуренції для продукції вуглевидобутку у фінансово-економічному структуруванні підприємств вугільної галузі.

14. Скубенко В.П., Чиликин А.И. Партнёрство – действенный фактор формирования рыночной организации управления// Проблемы развития промышленного региона.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1998.- С. 47-69. Особистий внесок – обґрунтовано можливість часткового подолання кризи паливно-енергетичного комплексу України шляхом узгодження інтересів вугільників і енергетиків.

15. Чиликин А.И. Адаптация структур управления предприятиями угольной промышленности Украины к условиям рынка// Социально-экономические аспекты промышленной политики.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1999.- С. 450-460.

16. Чиликин А.И. Макроэкономическая среда и предприятие: значение бизнес-планирования// Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. - Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1999.- Т. 2.- С. 313-322.

17. Чиликин А.И. Методические подходы к выбору оптимальной структуры управления угольной промышленностью Украины// Економіка промисловості. - 1999.- № 2(4).- С. 41-53.

18. Чиликин А.И. О системности экономических исследований // Управление экономикой переходного периода.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1999.- С. 359-368.

19. Чиликин А.И. Собственность как основа выбора форм хозяйствования в угольной промышленности// Менеджер.- 1999.- № 3(5).- С. 40-45.

20. Адамов Б.И., Аптекарь С.С., Чиликин А.И. Угольная промыш-ленность: проблемы разгосударствления// Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1999.- С. 463-470. Особистий внесок – проаналізовано недоліки приватизації підприємств вугільної промисловості.

21. Скубенко В.П., Чилікін О.І. Вдосконалення методів підготовки техніко-економічних обґрунтувань при прийнятті управлінських рішень//Вісник Тернопільської академії народного господарства.- Спец. випуск № 10.- Хмельницький: Тернопільська академія народного господарства. - 1999. - С. 254-257. Особистий внесок – доведено необхідність обов'язкового складання бізнес-планів і повнішого використання методів аналітичного обліку при обґрунтуванні залучення інвестицій.

22. Чилікін О.І. Виробничі зв'язки підприємств і їхня взаємодія з регіонами. Інвестиційна і цінова політика// Соціально-економічні дослідження в перехідний період (Щорічник наукових праць).- Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України.- 2000.- Вип. ХІХ.- С. 239-247.

23. Чиликин А.И. Состояние, проблемы управления и развития в угольной промышленности Украины// Экономика промышленности.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 2000.- С. 206-220.

24. Чиликин А.И., Скубенко В.П., Новые формы объединений предприятий и особенности их функционирования в рыночных условиях// Вісник Тернопільської академії народного господарства.- Спец. випуск № 15, частина V.- Хмельницький: Тернопільська академія народного господарства.- 2000.- С. 298-303. Особистий внесок - сформульовано принципи реорганізації управління вугільною промисловістю відповідно до реальних умов її функціонування у ринковому середовищі.

25. Чиликин А.И., Ященко Ю.П. Ценовая и дотационная политика в угольной промышленности // Економіка промисловості. - 2001.- № 4(14).- С. 93-99. Особистий внесок – запропоновано методичні підходи до встановлення ціни на вугільну продукцію.

Тези доповідей у матеріалах конференцій

26. Чиликин А.И. Регионализация управления предприятиями угольной промышленности Украины – необходимое условие их совершенствования// Материалы регион. науч.-практ. конф. “Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года (Донецкая область – 2010)”.- Донецк: ИЭПИ НАН Украины.- 1999.- С. 122-126.

27. Чиликин А.И. Инвестиционная политика: государство и регионы// Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні”.- Дніпродзержинськ: Дніпродзержинський державний технічний університет; виконавчий комітет Дніпродзержинської міської ради; ІЕП НАН України; Інститут трансформації суспільства.- 2000.- С. 123-124.

АНОТАЦІЯ

Чилікін О.І. Ефективність управління підприємствами вугільної промисловості України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.01 – Економіка промисловості. – Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню ефективності управління підприємствами вугільної промисловості. У роботі наведено теоретичні засади удосконалення виробничо-економічної діяльності підприємств вугільної промисловості. Розглянуто питання приватизації в Україні та проблеми роздержавлення підприємств вугільної промисловості, цінову та дотаційну політику в галузі. Наведено динаміку стану та умов функціонування вугільної промисловості протягом 1990-2000 рр., особливості ефективності державного регулювання економіки. Обґрунтовано потребу національної економіки у твердому паливі та необхідність реорганізації управління вугільною промисловістю, яка буде адекватною до умов ринку, показано інвестиційні можливості регіонів і перспективи їх розвитку. Розроблено методологію вибору оптимальної структури управління вугільною промисловістю, оцінки інвестиційної привабливості підприємств, оптимізації складу вугільних компаній і структури середньої та вищої ланки управління. Також розроблено методи оптимізації програм розвитку вугільної промисловості, економіко-математичну модель оптимального варіанта приватизації вуглевидобувних і вуглепереробних підприємств цілісним комплексом.

Ключові слова: ефективність, управління, вугільна промисловість, інвестиційна привабливість, економіко-математична модель, оптимізація.

Аннотация

Чиликин А.И. Эффективность управления предприятиями угольной промышленности Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.07.01 – Экономика промышленности. – Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2002.

Диссертация посвящена исследованию эффективности управления предприятиями угольной промышленности. В ней рассмотрены вопросы  преодоления противоречий между естественной инерционностью угольной промышленности и динамизмом рыночной среды через совершенствование отраслевой системы управления и усиления роли государства в согласовании интересов субъектов производства и потребления угольной продукции. Получило дальнейшее развитие определение особенностей конкуренции на продукцию угледобывающих предприятий, основные черты которой – стоимость и качество – обусловлены природой. В работе приведены теоретические основы совершенствования производственно-экономической деятельности предприятий угольной промышленности. Рассмотрены вопросы приватизации в Украине, разгосударствления предприятий угольной промышленности, ценовая и дотационная политика в отрасли. Дана динамика состояния и изменения условий функционирования угольной промышленности в течение 1990-2000 гг. Обоснована величина потребности национальной экономики в твёрдом топливе и необходимость реорганизации управления угольной промышленностью, показаны инвестиционные возможности регионов и перспективы их развития. Показано, что выбор форм организации управления угледобычей определяется как необходимостью создания равных условий хозяйствования для шахт, эксплуатирующих разные природно-геологические условия (использование рентных платежей), так и возможностями государства поддерживать угольные предприятия дотациями. В диссертационной работе обосновывается, что дотационное обеспечение базовой прибыльности угольных предприятий есть достаточное условие для инвестиционной привлекательности таковых, что является компромиссной основой реорганизации системы управления угольной отраслью. Разработаны методологии выбора оптимальной структуры управления угольной промышленностью, оценки инвестиционной привлекательности предприятий, оптимизации состава угольных компаний. Также разработаны методы оптимизации программ развития угольной промышленности, приватизации угледобывающих и углеперерабатывающих предприятий целостным комплексом.  Обосновывая возможность и необходимость реструктуризации системы управления угольной отраслью на основе реформирования отношений собственности, в работе существенное внимание уделяется принципам и механизму формирования объекта управления, являющегося одновременно объектом инвестирования. Как предлагается и обосновывается в работе, объектом управления должна стать угольная компания, то есть юридическое лицо, ведущее самостоятельную хозяйственную деятельность, созданное на базе преимущественного сочетания угледобывающих и углеперерабатывающих предприятий в различных количествах с целью достижения наилучшего результата хозяйственной деятельности, в том числе за счет наличия синергического эффекта.

Показано, что особенностью управления отраслью объективно выступает сочетание экономических и административных рычагов (методов) управления, оцениваемых по критериям обеспечения экономической безопасности страны, экономической эффективности угледобычи и всей технологической цепочки ценообразования. Программное управление технико-технологическим и экономическим развитием угольного производства должно быть основано на строгих экономических обоснованиях планируемых мероприятий на любом уровне управления. Формирование программ технико-экономического развития угольного производства необходимо осуществлять с использованием методов оптимизации эффекта и затрат.

Результаты расчётов, выполненные по 48 рентабельным и 17 перспективным шахтам, показали, что 39 из них являются инвестиционно привлекательными. Полученные данные позволяют потенциально возможным инвесторам выбрать наиболее привлекательный, на их взгляд, объект для осуществления капиталовложений и получения прибыли от деятельности.

Ключевые слова: эффективность, управление, угольная промыш-ленность, инвестиционная привлекательность, экономико-математическая модель, оптимизация.

Summary

Chilikin О.I. Efficiency of enterprise management in the coal industry of Ukraine.– Manuscript.

The thesis for the Degree of Doctor of Economic Sciences in speciality 08.07.01 – Industrial Economics. – The Institute of Industrial Economics of the National Academy of Sciences of Ukraine, Donetsk, 2002.

The thesis is devoted to the study of efficiency of enterprise management in the coal industry. In the work the theoretical bases of improvement of production-economic activity of enterprises in the coal industry are presented. The questions concerning privatization in Ukraine and problems of denationalization of coal enterprises are considered, as well as the price and subsidy policy. Dynamic state and conditions under which the coal industry has been operating during 1990-2000 and specific features of effective state regulation of economy are described. The demand of the national economy for solid fuel and the necessity of reorganization of management of the coal industry adequate to market conditions are motivated, the investment potentialities of regions and their perspective development are shown The methodology is created for choosing an optimal structure of the coal industry management, for estimation of investment attractiveness of enterprises, for optimization of composition of coal companies and of the structure of top and line managers. There were also developed methods of optimization used for development of programs in the coal industry and the economic-mathematical model of privatization of coal-extracting and coal-processing enterprises by a whole complex.

Key words: efficiency, management, coal industry, investment attractiveness, economic and mathematical model, optimization.

____________________________________________________________________

Підп. до друку 28.05.2002. Формат 60х90/16. Папір друк. № 3. Офс. друк.

Обл.-вид. арк. 2,0.  Тираж 100 прим.  Замовлення № 661.

Інститут економіки промисловості НАН України.

83048,  Донецьк, Університетська 77.

Ротапринт ІЕП НАН України.