Ігнатенко О.Я.
Державний вищий навчальний заклад
«Донецький національний технічний університет»
27-28 березня 2008 року
СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
На сьогодні однією з обов'язкових умов подальшого розвитку економіки України є інноваційна діяльність у сфері виробництва. Активізація економічних процесів, обмеженість ресурсів визначають перехід підприємств на інноваційний тип розвитку, дозволяє забезпечити стійке функціонування підприємства за рахунок ефективного використання власних потенційних можливостей, підвищення зростання продуктивності виробничих ресурсів, зосередження зусиль по розвитку сфери науки і техніки
Значно увагу вирішенню даних проблем приділено в працях таких фахівців як О.І.Амоша, Ю.М.Бажал, В.М.Гейець, О.О.Лапко, Л.І.Федулова. Аналізуючи дослідження цих вчених, можна зробити висновок, що інноваційні процеси є основним шляхом подолання кризових явищ на промислових підприємствах і джерелом підвищення конкурентоспроможності підприємств і держави в цілому. Однак, в цих працях недостатньо розкрите питання стимулювання інноваційного розвитку промислових підприємств.
Тому метою даної роботи є визначення чинників, що стимулюють впровадження інновацій та сприяють активізації інноваційної діяльності на промислових підприємствах.
Проблеми, які виникають при здійсненні інноваційної діяльності підприємств можна виявити при аналізі факторів, що стримують впровадження інновацій. Ці фактори умовно можна поділити на три групи – економічні, виробничі та правові. До економічних факторів можна віднести наступні: нестача власних коштів (найбільш вагомий економічний фактор); недостатня фінансова підтримка держави; великі витрати на нововведення; високий економічний ризик; тривалий термін окупності нововведень; низький платоспроможний попит на продукцію; складність залучення сторонніх фінансових ресурсів через низьку привабливість української промисловості для інвестування; нерозвиненість фінансового ринку і неготовність капіталу до широкого інвестування в інноваційну сферу; невизначеність термінів інноваційного процесу.
До виробничих факторів слід віднести такі: нестача інформації про нові технології; відсутність можливостей для кооперації з іншими підприємствами та науковими організаціями; незавершений характер інноваційно-дослідницьких робіт, коли інновацію для впровадження у виробництво необхідно ще значно доопрацьовувати і адаптувати; нестача інформації про ринки збуту; несприйнятливість підприємств до нововведень; відсутність кваліфікованого управління інноваційними процесами, спрямованого на підвищенні якості продукції, отримання конкурентних переваг; поглиблена сировинна орієнтація вітчизняних підприємств.
Серед правових факторів можна виділити наступні: недосконалість інструментів правового регулювання інноваційної діяльності, особливо у сфері захисту прав інтелектуальної власності; відсутність оптимального рівня оподаткування [2, с.27].
Для стимулювання інноваційної діяльності у промисловій галузі необхідні: мотивація працівників до інноваційної діяльності, зменшення міграції вчених; законодавчі зміни у галузі інноваційної діяльності щодо пільг і стимулів (зниження податків до підприємств, які розвиваються; удосконалення амортизаційної політики); розширення джерел фінансування; тісна співпраця з іноземними підприємствами, обмін досвідом; активізація діяльності технопарків шляхом державної підтримки; розширення практики надання інноваційним підприємствам середньострокових кредитів із зниженням процентної ставки [1, с.114].
Отже важливим пріоритетом розвитку інноваційних процесів на підприємствах є залучення іноземного капіталу, по-перше, з метою використання ресурсозабезпечення інвестиційної сфери, по-друге, з метою використання накопиченого іноземними фірмами досвіду створення і просування наукомісткої продукції
Активізації прямих іноземних інвестицій сприяють надання різноманітних державних гарантій; введення правової регламентації й економічної організації системи страхування інвестицій; удосконалення практики змішаного фінансування інноваційних процесів; поетапне фінансування, що дозволяє контролювати величину інвестицій на кожній наступній стадії залежно від динаміки ризику [3, с.89-90].
Таким чином, практичне використання запропонованих стимулів визначатиме напрями активізації інноваційної діяльності на підприємствах, що надасть можливість значно підвищити рівень інноваційної активності промислових підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні і привернуті зовнішні інвестиції в інноваційну діяльність. Однак в подальшому необхідно удосконалити механізми прискорення темпів інноваційного розвитку та розробити відповідні методи управління цими механізмами для підвищення ефективності виробництва та досягнення більш високого рівня конкурентоспроможності промислових підприємств.
Список використаної літератури:
1. Говоруха Ж.А. Питання розвитку інноваційної діяльності підприємств України // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №8(74). - С.107-115.
2.Жукович І.А.Інноваційна діяльність в українській економіці. Сучасний стан та проблеми // Статистика України. -2005. -№1. -С.26-28.
3.Федулова Л.І. Інноваційний розвиток промисловості України: тенденції та закономірності // Актуальні проблеми економіки. -2007. -№3(69). -С.82-97.