Email: semion.ababo@gmail.com
Я народився у новорічну ніч 1981 року. Народився хлопчиком слабким і хворобливим. Рано навчився розмовляти, на першому року життя. В домашній теплій обстановці мій стан значно покращився і згодом я став схожий на гарну ляльку з розумними очима. Загалом, я був простою, непримітною дитиною, яка любила материнську ласку і солодощі. З великою радістью декламував дитячі вірші в парках відпочинку під аплодисменти вражених дорослих. Відвідував два дитячих садка. Перший називався ”Ручеёк” і був росташований поруч із бабусеною роботою. В 1988 році ми переїхали на іншу квартиру, і ”Ручеёк” змінився на ”Космонавт ”. Тут я потоваришував з хлопчиком на ім`я Даня. Ми мали славу винахідників – регулярно з дому приносили батарейку, дротики , моторчики, лампочки. Після нехитрих маніпуляцій, які складались із їх підключення один до одного, ми досягали мигання та дзижжання, чим дивували інших дітей.
У віці 6 років я пішов одразу до двох шкіл – в загальноосвітню № 14 та музичну школу ім. Леонтовича. Один з вихователів звернув увагу на мій абсолютний слух і прогнозував мені велике скрипічне майбутнє, однок першопочатковий ентузіазм був зруйнований гранитом сальфеджио, швидко змінився байдужістю. Не дивлячись на те, що я виявився середнім учнем, через 7 років я все-таки отримав свідотство про успішне закінчення музичної школи по класу скрипки. В звичайній школі мені подобались лише фізика, математика і біологія, до інших предметів я був байдужий – інтерес до гуманітарних знань прокинувся набагато пізніше.
Випросивши у батька гроші на купівлю програмуючого калькулятора, я годинами натискав на кнопки, дивлячись цифри, які загадково мерехтіли. В той самий день я і закохався у програмування. Усвідомивши моє захоплення, батьки записали мене в комп?ютерний гурток, в якому я почав вивчати програмування на мові бейсик під...Пізніше відвідував секцію дзюдо, клуб юних моряків, вивчав англійску мову.
В 15 років мені стало нудно і я потребував радикальних змін. Скориставшись тим фактом, що мій батько по наіональності єврей, і вирішив змінити ситуацію і поїхав на Святу Землю по спеціальній освітній програмі. Через рак я остаточно переконав батьків в остаточності своїх намірів, і вони нарешті дозволили. Перші роки були достатньо насичені і я не сумував. Закінчивши школу, я по інерції виршив залишитися в Ізраїлі та пішов служити в армію. Вольготність армійского життя дозволило мені під час служби заочно навчатись в універсітеті. Я вибрав фізику, згадаючи свої шкільні досягнення у цьому предметі.
Після демобілізації я працював в охороні, продовжуючи навчання в універсітеті. Моє життя знову набуло буденності, прокинулась ностальгія, що дрімала увесь цей час. Тоді я усвідомив, що бажаю повернутись додому, побачити рідних, почути рідну мову. Через декілька місяців я приїхав додому в Донецьк. Не встигнувши отримати паспорт, я поновився на ІІ курс ДонНТУ і продовжував навчання на програміста. З часом я почав підробляти на різних фірмочках, набуваючи професійного досвіду. Після закінчення бакалаврского курсу я поступив в магістратуру. В цей час я захопився розподільчими системами, що і було темою для моєї магістерської дисертації.
По закінченню навчання планую працювати за своєю спеціальністю. Як пощастить, відкрию свою невелику фірму по створенню програмного забезпечення. Планую одружитися, стати батьком і жити простим життям звичайної людини.