Захоплення:
Народився 16 січня 1986 року у місті Донецьку в родині залізничників. Батько - Шуліков Валерій Анатолійович - на той час майстер локомотивного депо, мати - Шулікова Валентина Степанівна - на той час чергова по станції. У 2 месяці переїхав разом с батьками на постійне місце проживання до міста Ясинувата Донецької області. Особливих подробиць того часу запам'яталося небагато. Часто на канікули та вихідні їздив до бабусі в Донецьк. Відвідував дитячий садочок. Відносно рано навчився читати — до школи вже пішов вміючи читати. Задавав багато питань із розділу «як? та чому?». Цікавився всім, що оточувало. Полюбляв сидіти осінніми вечорами біля вогнища.
У 7 років настала пора йти до школи. Таким чином я попав до ЗШ №1 мсіта Ясинувата. Особливо запам'ятався спосіб виставлення оцінок — ті хто отримував оцінку 4 або 5, отримували малюнок із зображенням якогось їжачка чи зайчика, який тримав в руках цифру. У третьому класі мені подарували мій перший комп'ютер ZX-Spectrum за надзвичайні заслуги перед країною — в чверті я отримав до табелю «поведінка: добре.».
Декілька пізніше — класі у 7-8 вчителі почали відсилати на шкільні та міські олімпіади. У 8 класі зайняв перші місця по математиці, биології, праці та третє месце по химії. У 9 класі ситуація була майже ідентична. Після 9-ого класу, закінченного с червоним атестатом о неповній середній освіті, поступив до Донецького ліцею «Ерудит» на фізико-математичний профіль, який також був успішно закінчений із золотою медаллю.
Окрім навчання у школі були також комп'ютерні ігри на ZX-Spectrum, перші програми на Basic, прогулки на вулиці, читання кніг та багато іншого. В лицеї було набагато веселіше. За два роки навчання моя група двічі виграла КВК - спочатку у старшого, а пізніше у молодшого курсу. У цей же час з'явився мій перший "справжній" ПК.
Цікавість до предметів також с часом змінювалась. Але як правило це були точні науки та науки природнього циклу. Різні види гуманітарних предметів лише тягнули в сон.
Наприкінці навчання у лицеї вирішив спробувати пройти рейтингові іспити у Донецький Національний Технічний Університет. ВНЗ та спеціальність ПС була вибрана не раптом. Альтернатив ВНЗу у Донецку не так багато і ДонНТУ - найкращий варіант. Спеціальність - ще в лицеї я зацікавився програмуванняс, і специфіка физіко-математичного профілю сприяла. В 11 класі багато зайнять з алгебри ми присвячували саме підготовці до рейтингових іспитів. Складніше було з інформатикою — спочатку взагалі не було вчителя, а пізніше були вчителі ближчі до разного роду MS Office, ніж до рейтингових іспитів. Але в результаті рейтинги були успішно здані та ще не закінчивши лицею я вже мав можливість сдати документи та стати студентом ДонНТУ. Так я опинився на спеціальності «Програмне забезпечення автоматизированих систем».
Далі почались трудові будні. На першому курсі частину предметів було скучно слухати — тому що основи програмування були вивчені ще до університету. А частина нагадувала шкільні роки — наприклад, фізика. Як виявилося пізніше — програма практично в кожному семестрі ділилася на 2 логічні частини — на цікаво та на незрозуміло навіщо це потрібно.
Із особлив важливих досягнень часів університету можно виділити такі, як успішна сдача бакалаврського іспиту, вступ на бюджетне місце до машістратури, та, я сподіваюсь, вдалий захист магістерської дисертації.
Після вступу до магістратури залишилась маленька фінішна пряма. Але нічого особливого, якихось особливих речей, на мій погляд, тут немає.
Дальня мета.
Складно щась віддалене планувати з урахуванням країни, в якій ми живемо та непередбачуванності життєвих катаклізмів.
Орієнтуватися можно лише приблизно. У перші 5 років добре мати перспективну, високооплачувану роботу за фахом. За 10 років — зайняти пристойну керуючу посаду. За 20 років — все інше (виростити сина, збудувати житло, посадити дерево).:)