Лященко А.А.
ГІС-ТЕХНОЛОГІЯ КАДАСТРОВОГО ЗОНУВАННЯ МІСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
Інженерна геодезія. - К.: КНУБА, 2002

     Кадастрове зонування міської території виконується з метою створення індексного кадастрового плану міста та запровадження на його основі єдиної ситеми нумерації земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру.

     Нормативно-правову основу робіт складають: Земельний кодекс України, 2001 р.; Постанова Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1997 р. № 1355 “Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру”; Вказівка Державного комітету України по земельних ресурсах від 16.02.1998р. № 9 “Про створення єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру” з відповідним доповненням від 12 травня 1998 р.; Тимчасові методичні вказівки щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру, схвалених науково-технічною радою Держкомзему України (протокол №1 від 26.01.98).

     Практичні рекомендації щодо кадастрового зонування урбанізованих територій приведені в роботах [4, 5]. Індексний кадастровий план (ІКП) створюється для відображення розташування і нумерації облікових кадастрових одиниць на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці верхнього рівня. Кадастрова облікова одиниця – земельна ділянка, будівля або споруда, кадастровий квартал, кадастрова зона, адміністративно-територіальна одиниця. Кадастровий номер облікової одиниці - унікальний на території України код, який присвоюється кожній кадастровій обліковій одиниці з метою іі однозначної ідентифікації. За прийнятою в Україні системою кадастровий номер земельної ділянки створюється за територіальною ознакою та має таку ієрархічну структуру[2, 4]:

| КОАТУУ | : | НКЗ | : | НКК | : | НЗД | , де:

| КОАТУУ | - код одиниці адміністративно-територіального устрою України [3];

| НКЗ | - номер кадастрової зони;

| НКК | - номер кадастрового кварталу (фрагменту) в межах кадастрової зони;

НЗД | - номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (фрагменту);

     Розробка індексних планів об’єктів кадастрового обліку міста полягає в поділі території на кадастрові зони та кадастрові квартали з подальшим присвоєнням відповідних кадастрових номерів земельним ділянкам.

     Кадастровий квартал – компактне об’єднання земельних ділянок у населеному пункті, яке обмежене інженерними спорудами або природними межами. Кадастрова зона – сукупність (об’єднання) земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів на теоиторії сільської (селещної) ради, або об’єднання кадастрових кварталів у населених пунктах.

     В ідеалі межі кадастрових кварталів (зон) повинні проходити по зовнішніх межах земельних ділянок (кварталів). Таким чином межі всіх об’єктів будуть топологічно узгодженими, а координати меж кадастрових кварталів (зон) будуть співпадати з координатами відповідних пунктів меж земельних ділянок.

     На практиці кадастрове зонування і розробка індексних карт передує проведенню суцільної інвентеризації земельних ділянок, а тому спочатку розробляються орієнтовні (проектні) межі кадастрових зон і кварталів, виходячи з наявних топографічних планів та містобудівної документації на територію міста. При розробці проектних меж кадастрових кварталів може бути використана схема містобудівних кварталів, схеми червоних ліній та ліній регульованої забудови, а також схеми землеоціночної структиризації території, яка виконувалася в процесі грошової оцінки земель міста.

     Важливим для кадастрового зонування з застосуванням ГІС є створення цифрової моделі планувального каркасу території, який називають базовим планом або топоконтуром міста [5]. Базовий план визначається як сукупність каркасних елементів території. До таких елементів відносяться: межа населеного пункту, магістралі загальноміського та районного рівнів, осі вулиць, межа смуги землевідведення залізниці, природні перешкоди (ріки, струмки, канали, яри, рівчаки, тощо), в окремих випадках - межі ділянок виробничих підприємств, зелених та рекреаційних зон. Варто відмітити, що подібна модель під назвою топоконтур міста на територію м. Києва в традиційному (паперовому) виконанні створювалася і чергувалася управлінням генплану міста в Київпроекті та періодично затверджувалася міською радою.

      В ГІС-технології кадастрового зонування міських територій можна виділити такі основні етапи:

• завантаження існуючої або створення цифрової моделі (растрової або векторної) топографічної основи на територію міста М 1:10 000 та М 1:2 000;
• інтерактивне проектування попередньої цифрової моделі базового плану міста на основі цифрової карти М 1:10 000;
• уточнення цифрової моделі каркасних елементів базового плану з використанням в якості підоснови растрового топографічного плану М 1:2 000;
• інтерактивне проектування цифрової моделі проектних меж кадастрових кварталів та кадастрових зон на основі каркасних елементів базового плану та з урахуванням містобудівельного функціонального зонування території;
• автоматизоване формування та випуск проектної документації кадастрового зонування території міста.

     Така технологія була апробована при розробці реальних проектів кадастрового зонування на територію м. Полтави та м. Кременчука. Як видно із метричних характеристик об’єктів кадастрового зонування цих міст (див. таблицю), має місце значна розбіжність в площах кадастрових кварталів і зон, що пояснюється наявністю крупних підприємств-землекористувачів. Середні площі кварталів та зон співставимі за порядком для обох міст. Площа більшості зон знаходиться в інтервалі 450 – 870 га.

      Слід підкреслити, що цифрове картографування проектних меж кадастрових кварталів та зон у випадку їх проходження по вулицях виконувалося по лініях бардюру проїзжої частини вулиці. При цьому ділянки вулиць повністю були віднесені до кварталів (зон), суміжних з тими кварталами (зонами) межі яких проходять по бардюрах. Такий підхід дає можливисть в значній мірі забезпечити коректне врахування площ ділянок вулиць та доріг при визначенні балансу площ кадастрових кварталів та зон. Проектна документація кадастрового зонування не реглементується нормативними документами, а тому виконавцями запропонована та узгоджена з замовниками роботи (міськими управліннями земельних ресурсів) документація у такому складі: індексний кадастровий план, пояснювальна записки та атласу кадастрових зон і кадастрових кварталів. Останній містить детальні картосхеми кадастрових зон і кадастрових кварталів з описом їх меж та адресами будинків.

     Базовий формат атласу – А3, компоновка його сторінок виконана таким чином, що на розгорці парна сторінка містить опис меж кадастрових зон і кварталів, а непарна – картосхему відповідних об’єктів (рис 1, 2). Така компоновка сприяє зручному користуванню атласом.

Рисунок 1 - Приклад фрагментів сторінки атласу з описом меж кадастрових зон та кварталів



Рисунок 2 - Приклад сторінки атласу з детальною картосхемою кадастрової зони

      Опис меж кадастрових кварталів та кадастрових зон фактично визначає топологічні характеристики проектних меж, у відповідності з якими необхідно в подальшому виконувати чергування геометричних характеристик (координат) меж в процесі створення бази просторових даних земельних ділянок. Корегування цифрових моделей меж кадастрових зон і кадастрових кварталів по координатах меж зареєстрованих земельних ділянок представляє собою нескладну стандартну операцію в середовищі ГІС. В цілому, застосування ГІС для кадастрового зонування дозволяє одержати якісну проектну документацію, а також топологічно коректну цифрову модель кадастрових зон і кадастрових кварталів як основу для подальшої автоматизації визначення унікальних кадастрових номерів земельних ділянок в процесі реєстрації ділянок в кадастровій системі.

     Література

1. Земельний кодекс України. // Землевпорядний вісник. -2001, № 4 – с. 12 – 55.
2. Вказівка Державного комітету України по земельних ресурсах. Про створення єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру. // Землевпорядний вісник. - 1998. - № 4. - С. 43 – 48.
3. Класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України. ДК 014-97 / Державний класифікатор України: в 3 т. – К.: Держкомстат України, 1997.
4. Лихогруд М.Г. Структура й особливості формування кадастрового номера земельної ділянки та іншої нерухомості// Землевпорядний вісник. -2000, № 4 – с. 64 – 68.
5. Солодилов В.В., Петрович М.Л. Особенности выполнения проекта кадастрового зонирования урбанизированных территорий // Информационный бюллетень ГИС – Ассоциации. – 1998. - № 4(16). - С. 8 - 10.