В сучасних конкурентних умовах перед кожним суб’єктом господарювання і країною загалом постала проблема досягнення і утримання конкурентних позицій. Для країн, які стали на шлях побудови ринкової економіки, перемога в конкуренції означає, передусім, перемогу в розробці і впровадження інновацій. Це питання набуває доленосного значення, адже ті країни, які будуть не здатні реально конкурувати із країнами „золотого мільярда”, будуть економічно пригнічені в найближчі роки і витіснені на периферію світового господарства.

   Стан економіки суттєво впливає на становище кожного господарського суб’єкта. Тому пріоритет інноваційної моделі розвитку, якої дотримуються економічно розвинені країни, може забезпеч зміцнення конкурентних позицій підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках. Разом з тим, світовий досвід все більше переконує в тому, що економічний і соціальний прогрес, в кінцевому рахунку, залежить не стільки від систем управління якістю, організації виробництва, його технічного оснащення, скільки від творчої активності людини, її бажання працювати з високою трудовою віддачею, ентузіазмом, прагненням до постійного оновлення знань та їхньої реалізації у трудовому процесі. У зв’язку з цім особливу актуальність набуває розвиток теоретичних положень і обґрунтування методичних засад стимулювання інноваційної активності персоналу підприємств.

   Традиційно стимулювання характер як вплив на трудову поведінку працівника через створення особистісної – значущих умов, що спонукають його діяти певним чином. Тим самим, з одного боку, створюються сприятливі умови для задоволення потреб працівника, а з другого – забезпечується трудова поведінка, необхідна для успішного функціонування підприємства, тобто відбувається своєрідний обмін діяльністю.

   У єдиному стимуляційному впливі на реальну трудову діяльність людей моменти примусу й залучення часто нерозрізненні, одночасні, нерозривні; водночас досить реальними є й такі ситуації, коли домінує або жорстке, або ліберальне стимулювання.

   У соціальному житті надзвичайно важливо вибрати принципову стратегію активізації працівників, стимулювання їх до високопродуктивної праці. Основою для визначення стратегії стимулювання трудової поведінки може служити теорія впливу покарань і винагород на поведінку людини, викладена у вигляді системи теорем. Різноманітність ситуації обумовлює, необхідність розробки методичних засад створення системи мотивації продуктивності праці персоналу на підприємстві, а також матеріального стимулювання праці в інноваційних формах, обґрунтування основні напрямків диверсифікації систем матеріального стимулювання праці на підприємствах, для забезпечення ефективності стимулювання інноваційної активності персоналу.

   Диверсифікація систем матеріального стимулювання праці на підприємствах зумовлена здебільшого різноманіттям трудових процесів й особливими вимогами до їх виконання. Чим ширше коло систем, тим більше можливостей обрати найефективнішу для конкретного виду робіт.

   Дослідження, аналіз й узагальнення діючої в нових інноваційних формах господарювання організації оплати праці з виявленням позитивних тенденцій у ній, що сприяють матеріальному її стимулюванню в умовах розвитку ринкової економіки, та розробка теоретичних і практичних рекомендацій з удосконалення стимулювання праці в господарстві.

   Виключна роль заробітної плати у функціонуванні підприємства зумовлена тим, що вона виконує ряд важливих функцій: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу та соціальну.

   Як основне джерело коштів для розширеного відтворення робочої сили заробітна плата мотивує високоефективну працю та підставі ринкової кон’єктури стає специфічним регулятором перерозподілу робочої сили між регіонами, галузями та підприємствами, впливаючи на її міграцію й закріплення кадрів на виробництві.

   Функцією заробітної плати є забезпечення соціальної справедливості у відносинах між найманими працівниками і власниками основних засобів за розподілу доходів, а також за встановлення частки новоствореного доходу найманими працівниками відповідно до трудового внеску кожного з дотриманням принципу: за рівну працю – рівну плату. З наведених вище функцій заробітної плати первинною є відтворювальна, що має забезпечувати кожному працівникові можливості власною працею повністю відтворювати свою робочу силу відповідної кваліфікації та підтримувати гідний рівень життя.