Ментель О. Ю., к. е. н. Мєшков А. В.

Донецький Національний Технічний Університет

"Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку виробничої сфери", м. Донецьк, 5 - 6 червня 2008 року.

ВПЛИВ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ НА ЕКОНОМІКУ КРАЇНИ

На сучасному етапі розвитку світової економіки все більшим стає рівень інтеграції різноманітних суб’єктів господарювання у інші ринкові системи. Потенційні інвестори здійснюють аналіз як внутрішніх потенційних реципієнтів, так і зовнішніх, в результаті чого досить часто приймається рішення про більш високу очікувану ефективність саме зовнішніх капіталовкладень. Через це важливість набуло дослідження саме процесів іноземного інвестування в сучасній економіці.

Актуальними питаннями проблем іноземного інвестування займалися С. А. Гуткевич, А. Гальчинський, О. Г. Острий, В. Литвицький, Р. А. Жамалдінов та інші. В своїх наукових роботах ці автори займалися розглядом загальних тенденцій, якісних аспектів та перспектив розвитку іноземного інвестування, розглянули системи захисту країн-імпортерів від недобросовісних іноземних інвесторів та негативних явищ, пов’язаних з припливом іноземних інвестицій в країну та іншими проблемами.

Вплив іноземного інвестування на економіку різних країн не є одностайним. Тому метою даної статті є визначення позитивних і негативних боків від іноземного інвестування як для країн-експортерів капіталу, так і для країн-імпортерів.

Іноземне інвестування має позитивні і негативні характеристики для країн-реципієнтів та країн-резидентів. Розглянемо окремо переваги і недоліки для країн-резидентів, а також для країн-реципієнтів. Серед основних переваг іноземного інвестування для країн-експортерів капіталу слід відзначити: зростання прибутку за рахунок перерозподілу капіталу всередині держави в більш прибуткові за кордоном; збільшення експорту товарів, устаткування, технологій, що, в свою чергу, стимулює процес виробництва; стимулювання інноваційного процесу.

В свою чергу, недоліки для країн-експортерів полягають у наступному: високий ступень ризику; зниження темпів вітчизняного виробництва; міграція робочої сили; уповільнення темпів економічного росту і розвитку держави через витікання капіталу за кордон.

Переваги застосування іноземного капіталу для країн-реципієнтів: стимулювання темпів зростання національної економіки; ввезення в державу сучасної техніки та технологій; створення додаткових робочих місць; посилення конкуренції всередині держави.

Недоліки для країн-реципієнтів: зниження темпів економічного зростання країни-реципієнта через надходження прибутку інвестора до країни-резидента; надходження не нових технічних засобів та технологій, а вже вживаних у країні-резиденті; підвищення цін; втримання інноваційного процесу; оплата праці нижче світового рівня; зниження ролі і значення держави на світовому ринку.

Таким чином, детальний аналіз впливу іноземних інвестицій на економіку країн-експортерів та країн-імпортерів показав, що для країн-реципієнтів недоліки від іноземного капіталу істотно більші від переваг. Та навпаки: країни-резиденти отримують більше позитивних результатів від інвестування, ніж негативних. Країна-експортер капіталу сприяє міграції робочої сили із своєї держави і створює додаткові робочі місця в країні-імпортері, використовуючи її дешевий кваліфікований трудовий потенціал.

Для країни-реципієнта картина дещо інша. Інвестиції, що поступають, спочатку являються поштовхом для економічного розвитку країни-імпортера, сприяючи зростанню виробничих потужностей і покращенню її демографічного стану. Але ввозима сучасна техніка і технології мають завищену ціну. Така техніка і технології не є новими, а навпаки, достатньо довго використовуються в країні-експортері. Внаслідок цього використання іноземних інвестицій не є ефективним, тому що вони розподіляються не на розвиток перспективних напрямків роботи підприємств, а на погашення вибуття основного капіталу. Іншим недоліком є те, що більшість підприємств отримують інвестиції для підтримки існуючого виробництва без урахування конкурентоспроможності продукції, що знижує інтенсивність інвестиційного процесу. Тому для ефективного використання іноземних інвестицій країна-реципієнт повинна мати чітку державну інвестиційну політику відносно ввозимих інвестицій.

Рекомендовані напрямки покращення державної інвестиційної політики відносно ввозимих іноземних інвестицій зводяться до наступного. Для недопущення ввезення в країну застарілих та раніше вживаних технічних засобів та технологій, які будуть стримувати та гальмувати її розвиток, рекомендовано створити комісію, яка буде аналізувати та давати дозвіл на застосування технологій та устаткування. В випадку невідповідності таких технологій чи технічних засобів рекомендовано створити науковий парк технічних засобів та технологій в підтримку розвитку вітчизняної науки і для економії коштів від використання іноземної техніки. Також рекомендовано встановити рівень заробітної плати на підприємствах з іноземним капіталом на рівні заробітної плати в країнах-резидентах для стимулювання та матеріального заохочування робітників. З урахуванням витрат, які пов’язані з реалізацією запропонованих рекомендацій, країна-експортер буде продовжувати отримувати прибуток від капіталовкладення за рахунок використання дешевої ресурсної бази країни-реципієнта, кваліфікованого персоналу та дешевих технічних засобів, не витрачаючи коштів на ввезення цих засобів до країни-імпортера.