Ментель ОЮ, Мєшков АВ. Удосконалення діяючої моделі інвестиційного процесу в Україні

Ментель О. Ю., к. е. н., доц. Мєшков А. В.

Донецький Національний Технічний Університет

"Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку виробничої сфери", м. Донецьк, 21 - 22 травня 2009 року

УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЮЧОЇ МОДЕЛІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

Перехід української економіки від директивно-керованого до ринкового типу управління зумовлює пошук і обґрунтування нового шляху економічного розвитку. Інвестиційна діяльність являється запорукою ефективної економічної діяльності. Дослідження особливостей інвестиційного процесу в Україні надасть змогу покращити інвестиційну діяльність. Це призведе до збільшення ефективності економічної діяльності в цілому.

Актуальними питаннями дослідження особливостей інвестиційного процесу займалися такі автори, як Пересада А.А., Майорова Т.В., Борщ Л.М., Герасимова С.В., Блохін В.С., Бровко К.М., Тимонін О.М., Гайдуцький А.П., Федоренко В.Г., Іткін О.Ф., Степанов Д.В., Мартиненко В., Музиченко А.С., Недашківський М.М., Данілов О.Д., Панкова М.О. Фінансування діяльності підприємств не сприяє досягненню запланованих урядом макроекономічних показників, тому тип інвестиційного процесу не можна охарактеризувати як програмно-орієнтований. Низький рівень розвитку фондового ринку позбавляє можливості охарактеризувати його як ринково-орієнтований. Тому метою даної статті являється визначення особливостей функціонування інвестиційної діяльності та уточнення типу діючого інвестиційного процесу.

Фінансові системи можуть бути розділені на системи на основі комерційних банків (bank-based, чи європейська) і на основі фондових ринків (capital-market-based, чи англосаксонська). Фінансові системи першого типу характеризуються тісним зв’язком між банками і промисловим сектором і відносно нерозвиненим фондовим ринком. У структурі власності в промисловості, як правило, домінує незначна кількість великих акціонерів, велика частка яких – це банківські інститути. Промислові підприємства при фінансуванні інвестиційних проектів покладаються більшою мірою на банківський кредит і меншою на власні кошти. При цьому фінансування з боку банків має короткостроковий і середньостроковий характер.

Для фінансової системи другого типу характерно вкладання сукупних інвестиційних ресурсів через акції, які обертаються на цьому ринку. Банки у такій системі також здійснюють фінансування промислового сектору, однак банківські кредити у своїй сукупності дістаються малому і середньому бізнесу. Великі підприємства здійснюють інвестування за рахунок розміщення акцій і облігацій на фондовому ринку.

Згідно із Програмою розвитку інвестиційної діяльності на 2002 – 2010 роки, головним чинником фінансового забезпечення має стати банківське кредитування через зміцнення банківської системи України, сприяння концентрації банківського капіталу, практичне запровадження іпотечних механізмів. Наявність переважної частки банківського фінансування, нерозвиненість фондового ринку, пасивна дивідендна політика призводять до висновку, що діючий механізм інвестиційного процесу є банківсько-орієнтованим. Тому необхідно розглянути основні недоліки та перспективи функціонування банківської інвестиційної діяльності в Україні.

До числа основних недоліків можна віднести:

низький рівень прибутковості українських підприємств, що гальмує повернення кредитів;
недостатність довгострокових коштів комерційних банків;
загальну фінансову нестабільність та недосконалу законодавчо-правова базу
загрозу поглинання української банківської системи в разі створення філій іноземних банків.

Розглянуті недоліки викладені поетапно, тому що низький рівень прибутковості підприємств спричиняє нестачу довгострокових капіталовкладень, а недосконале законодавство може призвести до поглинання української банківської системи іноземними банками.

До перспективних напрямків банківської інвестиційної діяльності можна віднести:

депозитну політику комерційних банків як один з прогресивних напрямів залучення коштів населення;
сек’юритизацію – сукупність норм, які дозволяють ефективно рефінансувати договірні грошові вимоги за рахунок фондового ринку;
злиття банківської діяльності із страховими компаніями та пенсійними фондами.

Для удосконалення діючої моделі інвестиційного процесу та усунення основних недоліків банківської інвестиційної діяльності слід скористатися досвідом західноєвропейських країн стосовно напрямів інвестування. Класифікацію капіталовкладень потрібно розбити на шість груп: вимушені капіталовкладення (з метою підвищення надійності та техніки безпеки), збереження позицій на ринку, оновлення основних виробничих фондів, економію витрат, збільшення прибутків, «ризикові» капіталовкладення (призначені для завоювання нових сфер ринку або створення нових видів продукції). Вимушені капіталовкладення та інвестиції в основні виробничі фонди збільшать технічний рівень виробництва, що призведе до збільшення прибутків та можливого освоєння нових видів продукції.

Таким чином, діючу модель інвестиційного процесу можна охарактеризувати як банківсько-орієнтовану. Разом з цим, банківська інвестиційна діяльність є недостатньо розвиненою і має певні недоліки. Усунути недоліки функціонування банківської інвестиційної діяльності можливо за умов використання західноєвропейського досвіду інвестування.