Природоохоронна діяльність на транспорті стає все більш важливим напрямком роботи як органів державного управління,
так і самих підприємств. Щорічний екологічний збиток від функціонування транспортного комплексу України оцінюється
приблизно в 3,4 млрд. доларів США (тільки збиток від забруднення атмосфери, водних об'єктів і шумова дія).
На промисловому транспорті існує ряд проблем, які вимагають свого рішення. Це зменшення викидів в атмосферу,
впровадження очисних споруд для зменшення скидань неочищених вод, зниження шумового навантаження від стаціонарних і
пересувних транспортних об'єктів.Тому проблема планування раціонального природокористування і охорони навколишнього
середовища виходить за рамки проблем економічних. Вона стає проблемою виживання всього людства.
Даній проблемі присвячені роботи Морозова В.Н., Черкасовой В.В., Клепикова В.П., Добровольского П.Н. та інших.
В роботах ціх авторів розглянуті питання формування плати за забруднення навколишнього середовища, визначення розміру
збитку від забруднення навколишнього середовища та інші. Проте невирішеною залишається проблема впровадження інноваційних
технологій, які дозволять понизити витрати не тільки виходячи з економічного ефекту, але і з погляду поєднання економічних
економічних і екологічних інтересів підприємства.
Метою даної роботи є розробка заходів щодо поліпшення стану навколишнього середовища на промисловому транспорті.
Наслідком забруднення промисловим транспортом природного середовища є збиток, який може виявлятися в деградації природних
комплексів (атмосфери, флори, фауни, грунтів, водних басейнів та інші.), погіршенні здоров'я людей і зменшені тривалості їх
життя, погіршенні умов господарської діяльності підприємств.
Ефект природоохоронних заходів представляє збиток, що запобіг економіці в результаті поліпшення стану навколишнього середовища.
Різниця між збитком і необхідними для цього витратами, показує величину інтегрального ефекту. На суспільному і галузевому рівні ефект
виражається у вигляді приросту річного об'єму національного доходу. На рівні підприємств ефект визначається по річному приросту прибутку.
Нишнього чусу універсальної одиниці вимірювання збитку не існує. Збиток може вимірюватися в натуральних показниках, які характеризують
стан реципієнтів (зростання захворюваності населення, зниження довговічності основних фондів та інші), а також в одиницях (балах, умовних
тоннах) навантаження на реципієнтів при даному рівні забруднень і в грошовій формі.
Основне призначення показників збитку від забруднення природного середовища — їх облік в суспільно необхідних витратах на надання транспортних
послуг і виробництво продукції. Включення збитку, що враховується, в економічний механізм дозволяє ввести кількісну міру в порівняльну оцінку
ефективності видів промислового транспорту, типів рухомого складу, варіантів інвестиційних проектів. Результати визначення питомих збитків
використовуються при розрахунках плати за забруднення природного середовища.
Особливістю визначення плати за забруднення атмосферного повітря від пересувних джерел (промислового автомобільного, залізничного транспорту)
є те, що норматив плати встановлюється не на 1 т конкретного виду забруднюючої речовини, а на 1 т палива для рухомого складу. Ефективні заходи по
захисту навколишнього середовища повинні привести до реального зниження витрат. Наприклад, більш ефективне використовування енергії дозволить заощадити
викопне паливо, що обійдеться дешевше, ніж його закупівля. А оскільки плата за екологічні правопорушення проводиться за рахунок собівартості транспортних
послуг, то все це приводить до підвищення тарифів на транспортні послуги, що надаються.
Щоб підвищити конкурентоспроможність промислового транспорту необхідно знижувати витрати через впровадження наступних інноваційних технологій і заходів:
1. впровадження систем зниження токсичності викидів забруднюючих речовин транспортними засобами (застосування нейтралізаторів, зменшення використовування етилированного бензину та інше) Тут доречно відзначити, що в США частка неетилированного бензину складає 76%, в Японії - 99%, а в Україні тільки 28%;
2. модернізація існуючих і впровадження нових високоефективних газоочищувальних установок;
3. воднообиспилювання технологічних автодоріг (поливши водою);
4. пристрій зелених насаджень;
5. будівництво очисних споруд для стічних вод з системою їх відведення;
6. заборона скидання брудного снігу з міських вулиць і промислових майданчиків у водостоки;
Виконання даних заходів дозволить поліпшити стан природного комплексу на промисловому транспорті, і врешті приведе до зниження витрат, а значить і до підвищення конкурентоспроможності підприємства.