Джерело: Засади та інструменти активізації фінансового впливу на соціально-економічний розвиток України / Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наукової студентської конференції. - Київ, КНЕУ ім. Вадима Гетьмана — 2009.
В умовах переходу економіки України на ринкові методи функціонування, кожне підприємство несе самостійну відповідальність за результати функціонування. Знов створені і вже діючі підприємства самі визначають обсяги виробництва та цінову політику, що потребує раціонального залучення ресурсів, зокрема оборотних коштів.
Перехід економіки України до якісно нової моделі побудови економіки, яка передбачає реформування відносин власності та системи управління господарським механізмом, зумовлює необхідність нового підходу до поглибленого дослідження питань сутності оборотного капіталу і вивчення тих функцій, які він виконує у ринковому механізмі.
Суттєвий внесок у дослідження економічної сутності оборотних активів та проблем їх використання зробили В. Ковальов, Є. Стоянова, О. Єфімова, І. Бланк, Джеймс Ван Хорн, В. В. Бочаров, А. М. Павліковський, В. В. Сопко, А. М. Кінг та інші вітчизняні та зарубіжні науковці.
Традиційно оборотні активи це економічна категорія, яка приймає різні функціональні вираження, що постійно трансформуються та змінюють свою матеріально-речовинну форму у сфері виробництва та обертання. З іншого боку, необхідно пов'язувати зміну цих функціональних форм з рухом їх речових носіїв, а також розглядати оборотні активи як динамічну категорію.
У дійсності, якщо процес виробництва на кожному підприємстві є безперервним, то оборотні активи, що обслуговують його, в кожний даний момент знаходяться одночасно як у сфері виробництва – у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і в сфері обертання – у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім цього, зі сфери виробництва вони переходять до сфери обертання, і навпаки, тобто постійно знаходяться в русі, проходячи три стадії кругообігу – грошову, товарну та виробничу.
В умовах товарно-грошових відносин рух, кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення та змінює лише форми свого руху. В зв’язку з цим К. Маркс писав, що «вартість взагалі авансується, а не витрачається, оскільки ця вартість, проходячи різні фази свого кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту». Отже, оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються та повертаються підприємству в процесі реалізації продукції.
Звідси, оборотні активи як вартісна категорія, являють собою вартість, що авансована в кругообіг виробничих оборотних фондів і фондів обертання для забезпечення безперервності процесу виробництва та їх обігу.
В економічній літературі існують інші погляди на розкриття економічної сутності оборотних активів. Окремі науковці їх трактують як «грошові кошти, авансовані в обігові виробничі фонди та фонди обертання», інші вважають, що оборотні активи – це частина капіталу підприємства, що вкладена в його поточні активи, або оборотні активи – це кошти, що авансовані для створення оборотних виробничих активів та активів обертання.
Але оборотні активи включають як матеріальні, так і грошові ресурси. Тому ототожнювати оборотні активи тільки з грошовими коштами, економічно не обґрунтовано.
Для вітчизняної економіки термін «оборотний капітал» є відносно новим. Більш звичним і поширеним є термін «оборотні кошти», який використовується у законодавчих і нормативних актах та у господарській практиці. Проте, в умовах інтеграції українських підприємств у міжнародний економічний простір виникає необхідність єдиного тлумачення і методології дослідження такої різнопланової економічної категорії як оборотний капітал з метою порозуміння різних суб’єктів господарської діяльності на території країни та за її межами.
У переважній частині наукових досліджень оборотний капітал розглядається або як виключно економічна категорія, і тоді на перший план висувається матеріально-речовинна сторона оборотного капіталу; або як суто фінансова категорія, і тоді переважна увага приділяється джерелам формування оборотного капіталу. Капітал є і джерелом, і результатом діяльності підприємства незалежно від специфіки виробничої діяльності, - в цьому і полягає двоїстість природи капіталу.
Для більш поглибленого дослідження сутності оборотного капіталу як економічної категорії, необхідно приділяти увагу таким економічним аспектам як політекономічний (використання єдиної методології визначення сутності та змісту оборотного капіталу, а також дослідження функцій, які він виконує на стадіях кругообороту та у фазах відтворення) та управлінський (створення інформаційної системи для внутрішнього управління підприємством; проведення перспективного аналізу оборотного капіталу з метою створення моделі управління фінансовим станом підприємства).
При розгляданні оборотного капіталу як фінансової категорії необхідно враховувати фінансовий аспект, який передбачає проведення ретроспективного аналізу оборотного капіталу з метою врахування у плануванні результатів аналізу; концентрує увагу на реєстрації і класифікації фінансових операцій та підготовці фінансових звітів.
Таким чином, оборотні активи – це важлива складова процесу виробництва, від ступеня використання яких залежать кінцеві результати виробництва, фінансовий стан усіх підприємств.
Отже, економічна сутність оборотного капіталу та його фінансово-грошова природа являють собою взаємопов’язані сторони цієї економічної категорії. Тому при розгляданні та вирішенні окремих економічних задач необхідно враховувати двоїстість природи оборотного капіталу та досягти єдиного тлумачення цієї різнопланової категорії. Їх цілісне розуміння та усвідомлення допоможе уникнути проблем у процесі використання оборотного капіталу.