Источник: Засади та інструменти активізації фінансового впливу на соціально-економічний розвиток України — 2008 / Матеріали всеукраїнської міжвузівської наукової студентської конференції. — Київ, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана — 2009, с. 85-86.
Більшість підприємств у динамічному ринковому середовищі змушені вибирати стратегію виживання, тому вони практично не мають можливостей впровадження інвестиційних проектів. Вивчення стану інвестиційної діяльності України свідчить про те, що рівень такої діяльності залишається низьким. Результати досліджень даних Державного комітету статистики України щодо визначення основних причин стримання інвестиційної діяльності дають змогу сказати, що однією з основних проблем була і залишається проблема ризиків
У теорію управління ризиками значний внесок зробили такі зарубіжні та вітчизняні вчені: Б. Койлі, Б. Райзберг, Т. Райс, Л. Севідж, М. Фрідмен, П. Шумпетер, А.В. Матвійчук, В.М. Хобта, В.Буянов, А.Альгін, П. Верченко та ін. Попри значні здобутки в дослідженні проблем ризику в економіці та підприємництві й управління ним, не існує єдиного підходу в теорії та практиці щодо вирішення цих проблем. У теоретичному плані потребують розгляду питання процесу управління ризиком та його організації на підприємстві.
Ризики виникають за: нестачі інформації, наявності елементів випадковості (непередбачуваності), свідомої протидії з боку внутрішнього і зовнішнього середовища проекту (конкурентів, співробітників, властей, підрядчиків і т. д.). У разі наявності таких умов необхідним є використання моделей управління ризиками. Найбільш відомою моделлю, яка закладається в систему управління ризиками, є модель, запропонована Комітетом спонсорських організацій Комісії Тредвея (COSO). Пропонується розглянути модель COSO-2 ERM, за якою управління ризиками проходить через наступні етапи: ідентифікація, оцінка і аналіз чинників ризиків, вибір методів управління, моніторинг, накопичення і обробка ретроспективної інформації про ризикові ситуації.
Ідентифікація ризиків може бути здійснена за допомогою проведення SWOT-аналізу проекту. Проведення аналізу сильних і слабких сторін проекту проводиться аналогічно SWOT-аналізу компанії. Особливість полягає в тому, що для проекту є два зовнішніх середовища — близьке оточення проекту (це внутрішня середа компанії) і дальнє оточення проекту (це зовнішня середа компанії).
Для оцінки рівня ризиків проекту можна запропонувати метод який включає основні ризики, пов'язані із створенням і просуванням інновацій, та у основі лежить оцінка ризиків за системою STAR. Для встановлення пріоритетів ризиків пропонується використовувати карту ризиків, до якої ризики заносяться за їх впливом та вірогідністю. Пороговою лінією відсікаються особливо важливі ризики, які вимагають активного ризик-менеджмента.
Наступним кроком буде власне вибір способу управління ризиком. Ризик можна мінімізувати шляхом його зниження за рахунок диверсифікації, або перекладу на третіх осіб. У випадку якщо ці ризики не суттєві або украй маловірогідні, їх можна прийняти і здійснювати постійний моніторинг.
Після визначення методу управління ризиком інвестори виробляють контрольні процедури, спрямовані на те, щоб сигналізувати про наближення ризикової події і реалізовувати вибраний спосіб управління. Один з основних принципів грамотно побудованої системи управління ризиками – порівнянність витрат на управління ризиками з величиною можливого збитку.
Використання рекомендованого методу управління ризиками при впровадженні інвестиції приводить до наступних результатів:
- підвищення керованості проекту;
- поліпшення якості управлінських рішень, що приймаються;
- збільшення ефективності прогнозування, у тому числі шляхом накопичення інформаційної бази по існуючих ризиках;
- надання інвестору набору зрозумілих критеріїв для оцінки можливих ризиків;
© ДонНТУ Немчин