Источник: Сучасний стан і проблеми інвестиційного розвитку — 2008 / Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених. — Донецьк, ДонНТУ — 2009, с. 35-36.
На сучасному етапі більшість підприємств змушені вибирати стратегію виживання, тому вони практично не мають можливостей впровадження інвестиційних проектів. Вивчення стану інвестиційної діяльності України свідчить про те, що рівень такої діяльності залишається низьким. Результати досліджень даних Державного комітету статистики України щодо визначення основних причин стримання інвестиційної діяльності дають змогу сказати, що однією з основних проблем була і залишається проблема ризиків
У теорію управління ризиками значний внесок зробили такі зарубіжні та вітчизняні вчені: Б. Койлі, Б. Райзберг, Т. Райс, Л. Севідж, М. Фрідмен, П. Шумпетер, А.В. Матвійчук, В.М. Хобта, В.Буянов, А.Альгін, П. Верченко та ін. Від початку 90-х рр. починають з'являтися документи, у яких численні авторитетні національні й міжнародні організації прописують певні правила та норми управління ризиками в межах підприємств та організацій. Для створення ефективних інструментів регулювання ризиків на підприємствах України, необхідно проаналізувати структуру основних документів використовуваних у зарубіжній практиці, а також визначення ризику та ризик-менеджменту, що містяться у них.
В 2002 р. у Великобританії спільними зусиллями провідних національних організацій, що опікуються питаннями управління ризиками, — Інститутом ризик-менеджменту (IRM), Асоціацією ризик-менеджменту і страхування (AIRMIC), а також Національним форумом із питань ризик-менеджменту в суспільному секторі розроблено національний стандарт із ризик-менеджменту.
У 2004 р. побачила світ чергова, уже третя, версія австралійсько-новозеландського стандарту в галузі управління ризиками AS/NZS 4360:2004. Цей стандарт розробили 1995 р., а вже 1999 р. з'явилася друга версія цього документу. За минуле десятиріччя безліч компаній і організацій у всьому світі використовували цей документ, для того щоб побудувати у себе ефективну систему управління ризиками.
Визначення ризику та ризик-менеджменту у стандартах суттєво не відрізняються, та порівнявши структуру стандартів, можна зробити висновок, що австралійсько-новозеландський стандарт має більш практичний характер завдяки таким розділам як: область застосування та використання; огляд процесу ризик-менеджменту; процес ризик-менеджменту; запровадження ефективного ризик-менеджменту. Англійський стандарт ширше розкриває теоретичний аспект питання ризику. Структура цього стандарту містить наступні розділи: ризик; ризик-менеджмент; діагностика ризику; аналіз ризику; оцінка ризику; заходи з управління ризиками; звіт про ризики; організаційна структура та ризик-менеджмент; моніторинг.
Є й інші досить відомі національні та міжнародні стандарти у галузі управління ризиками, зокрема Комплексні основи ризик-менеджменту в межах усієї компанії (США), Державний стандарт Російської Федерації "Менеджмент ризику. Терміни та визначення" ГОСТ Р 51897-2002 та багато інших.
Одним із актуальних питань теорії управління ризиком залишається питання процесу управління ризиком. Виходячи з досліджень праць вітчизняних та зарубіжних вчених щодо цього питання, можна виділити наступні етапи управління ризиком:
Перш за все, необхідно виконати інформаційно-аналітичний етап, який передбачає постійний моніторинг факторів зовнішнього середовища та підприємства. На даному етапі здійснюється збирання, обробка, передавання та аналіз різного роду інформації, що дає можливість оцінити виникнення максимально широкого кола ризиків підприємства. На наступному етапі доцільно провести визначення контексту ризику. Треба визначити стратегічні й тактичні цілі підприємства.
Далі необхідно провести якісний аналіз ризику, який передбачає виявлення ризикотвірних чинників, ідентифікацію можливих ризиків, наслідків їхньої реалізації для підприємства (вплив на його цілі).
Для того, щоб визначити шляхи впливання на ризик, слід провести кількісний аналіз ризику. Цей етап включає оцінку рівня ризику і рівня впливу на діяльність підприємства. Найпоширенішими в теорії управління ризиком є статистичний метод, метод використання аналогій, експертні методи, метод аналізу доречності витрат.
Використання міжнародних стандартів ризик-менеджменту в процесі управління ризиком забезпечує підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості підприємства, а також, що не менш важливо, демонструє відповідність управління підприємством кращим сучасним тенденціям. Ось чому інтерес до ризик-менеджменту невипадковий, адже це нова «філософія» управління, що приносить при грамотному впровадженні приголомшливі результати. Враховуючи значні здобутки в дослідженні проблем ризику в економіці та підприємництві, й управління ним не існує єдиного підходу в теорії та практиці щодо вирішення цих проблем. У теоретичному плані потребують подальшого розгляду питання процесу управління ризиком та його організації на підприємстві.
© ДонНТУ Немчин