Оцінка ризиків в інвестиційній діяльності

Немчин М.С., Хобта В.М.
Донецкий национальный технический университет


Описание: Уривок з дипломної роботи.


Процедура управління ризиками інвестиційної діяльності, є актуальною у сучасних економічних умовах і передбачає виділення комп¬лексу елементарних ризиків та основні їх чинники. Сутність ризику організаційної підсистеми управління інвестиційним розвитком прийнято розуміти як імовірність неможливості здійснення інноваційних процесів суб'єктами господарської діяльності (СГД). Наслідками реалізації цього виду ризику можуть бути ситуації, пов'язані з недоодержанням прибутку чи навіть банкрутством підприємства.

Вітчизняний і закордонний досвід у галузі управління інвестиційним ризиком показує, що існують різні кількісні і якісні методи виразу оцінки економічного ризику. Так, В.В. Вітлінський виокремлює абсолютну та відносну оцінки економічних ризиків. У його роботі досліджуються характеристики кількісної оцінки економічного ризику, аналізуються можливі варіанти застосування окремих методів оцінки економічного ризику. Але аналіз ризику не є самоціллю, бо він є основою прийняття ефективних рішень про вибір оптимальних з ряду альтернативних варіантів інвестиційного розвитку суб'єктів господарювання, а також рішень про запобігання, зниження чи компенсацію ризику (можливих втрат). Тому результати аналізу мають не тільки надавати кількісну оцінку ризику, але і виявляти об'єктивні і суб'єктивні чинники ризику, визначати ступінь їхнього впливу на зростання (зменшення) ризику.

У абсолютному виразі ризик може визначатися очікуваною величиною можливих збитків, якщо збитки піддаються такому вимірові. Використовують також середньоквадратичне відхилення як міру ризику. На практиці, на думку В. В. Вітлінського, часто обмежуються спрощеними підходами, оцінюючи ризик на базі одного чи кількох головних показників (критеріїв), параметрів, що являють собою найбільш важливі узагальнені характеристики у даній конкретній ситуації. У відносному виразі ризик визначається як величина можливих збитків, віднесена до певної бази, за яку найзручніше приймати або майно підприємця, або загальні витрати ресурсів на даний вид підприємницької діяльності, або ж очікуваний дохід (прибуток) від даного підприємства. Співвідношення максимально можливого обсягу збитків та обсягу власних фінансових ресурсів інвестора є мірою (оцінкою) ризику, а перевищення збитків веде до вкрай негативних наслідків — банкрутства.

Оскільки аналіз ризику ведеться в умовах неповної визначеності, то кількісну оцінку ризику можна виконати тільки у вигляді імовірнісних прогнозів. Тому для цього використовується методичний підхід, коли кожний з елементарних ризиків можна подати у вигляді структури, яка поєднує чинники ризику (атрибути структури) і можливі наслідки впливу їх різних комбінацій.[13]

Оцінка ступеня ризику важлива з позиції того, що суб'єкт інвестування отримує можливість вибору конкретного напрямку, виходячи з власних пріоритетів. Аналіз економічної літератури, присвяченої даній проблемі, показав, що на сьогоднішній день найбільш розповсюдженими методами кількісної оцінки ступеня ризику є:

Сутність статистичного методу оцінки ступеня ризику базується на теорії ймовірності розподілу випадкових величин. Це означає, що за наявності достатньої кількості інформації по необхідних елементах аналізованої системи в минулих періодах для конкретних видів інвестиційної діяльності можливо оцінити Ймовірність реалізації визначених видів ризику в майбутньому. При використанні даного методу ступінь ризику виражається через величину дисперсії або середньоквадратичного відхилення від очікуваних величин.

Визначення ступеня ризику шляхом аналізу доцільності витрат орієнтовано на ідентифікацію потенційних зон ризику. Сутність цього методу базується на тому факті, що витрати в процесі інвестиційної діяльності по кожному конкретному напрямку, а також по окремих елементах не мають однакового ступеня ризику. Для аналізу доцільності витрат потрібно провести розподіл всіх елементів витрат по різних видах ризику, в межах яких конкретні збитки не перевищують граничні значення встановлених рівнів ризику. Всі види ризику разом являють собою зону загальних збитків. Для проведення аналізу необхідно умовно розподілити їх на зони із різним ступенем стійкості до ринкових коливань і провести нормування рівнів по відповідних видах ризику.

Метод визначення ступеня ризику шляхом експертних оцінок має більш суб'єктивний характер у порівнянні з іншими методами. Ця суб'єктивність являється наслідком того, що група експертів, що займається аналізом ризику, висловлює власні суб'єктивні судження як про минуле деякої ситуації, так і про перспективи її розвитку.

В найбільш загальному випадку сутність даного методу полягає у виділенні певних груп ризиків і розгляді чинників їх впливу на реалізацію інвестиційного проекту. Цей розгляд зводиться до встановлення бальних оцінок щодо ймовірності виникнення того чи іншого виду ризику, а також щодо ступеня його впливу на проведення Інвестиційної діяльності.

Найчастіше даний метод застосовується при недостатній кількості інформації або при визначенні ступеня ризику такого напрямку фінансової діяльності, який не має аналогів, що також не дає можливості аналізувати показники минулого.

Сутність методу використання аналогів полягає в тому, що при проведенні аналізу ступеня ризику визначеного направлення інвестиційної діяльності доцільно використовувати дані про розвиток аналогічних напрямів в минулому. В основу даного методу покладений збір статистичної інформації, яка потім оброблюється з метою виявлення залежностей між планованими результатами інвестиційної діяльності врахуванням потенційних ризиків.

Об'єктивна складність використання методів аналогій для оцінки ступеня ризику полягає в тому, що дані минулих періодів застосовуються в теперішній момент часу без врахування того факту, що будь-який напрямок економічної діяльності знаходиться в постійному розвитку, безперервно змінюється.

Проведений аналіз представлених методів кількісної оцінки ступеня ризику показує, що найбільш об'єктивним є статистичний метод, оскільки він не залежить від особистих суджень людей, що приймають рішення, і не потребує нормування різних факторів ризику. До того ж він дозволяє враховувати специфіку поведінки у часі різних фінансових інструментів на основі їх кореляції між собою і з загальноринковими цінами.[15]

Для оцінки ризику за вибору варіанту інвестування можна застосувати метод визначення експертних оцінок ризиків у різних фазах розробки проекту. За аналізу ризиків передінвестиційної фази звертають увагу на фінансово-економічну життєздатність проекту, організаційно-технічний потенціал, а також на функції та завдання основних виконавців робіт і на рівень гарантування щодо інвестицій і кредитів.

В інвестиційній фазі розробки проекту оцінюють структуру управління ним, фази його реалізації та якість виконання проектних робіт.

У фазі експлуатації проекту оцінці підлягають фактори, що негативно впливають на його реалізацію. Це — затримка будівництва, перевищення витрат, неузгодженість у фінансуванні, неплатоспроможність контрагентів, втручання держави, виникнення збитків, підвищення цін на сировину й енергоносії, некваліфіковане управління персоналом. Аналіз ризиків у передінвестиційній фазі стає підґрунтям для вибору варіанту інвестування, причому прогнозують ризики й в інвестиційній, і експлуатаційній фазах реалізації проекту. За кожною З них складають вичерпний перелік факторів ризику, кожен з яких характери¬зовано показниками пріоритетності та питомої ваги. Ці показники визначають експертним шляхом.[16]

Більш детальніше метод визначення експертних оцінок ризиків у різних фазах розробки проекту у роботі розглянуто на прикладі інвестиційного проекту ТОВ «Амстор» у додатках.

Литература

  1. Прокоф' єв Я. Оцінка чинників ризику інноваційного розвитку //Схід.-2006.-№ 3.-С.3 - 5.
  2. Гольдштейн Г.Я. Стратегический инновационный менеджмент: тенденции, технологии, практика Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2002 г., 179c.
  3. Матвійчук А.В. Економічні ризики в інвестиційній діяльності: Монографія / Вінниц. нац. техн. ун-т.-Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця,2005.-205 с.: іл.
  4. Денисенко М.П., Чигирик К.О. Методи мінімізації ризиків за розробки інноваційних проектів // Пробл. науки.-2007.-№ 4.-С.2-6.

© ДонНТУ Немчин