Источник: Тезисы доклада на "Дни теории и практики инвестирования", 27-28 март 2007 г., ДонНТУ, Донецк.
Останнім часом в нашій країні відбулося багато змін як в політичній, соціальній сферах, так і в економічній. Зокрема, важливого значення набули зовнішні та внутрішні інвестиції. Не остання, якщо не найголовніша роль дісталася в цьому питанні українським банкам, які є провідними установами, які займаються інвестиційною діяльністю. Власне тому, важливого значення набувають дослідження інвестиційного процесу в Україні взагалі та інвестиційної діяльності банків зокрема.
Мета статті полягає в обґрунтуванні основних факторів, які впливають на вибір інвестиційної політики банківськими установами в нашій країні, а також пошук перспектив розвитку інвестиційної діяльності банків в Україні шляхом ефективного розміщення інвестиційних ресурсів на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.
Одними з найголовніших засобів досягнення цієї мети виступають кредитування інвестиційної діяльності фізичних осіб і суб'єктів господарювання, а також інвестиційні операції з цінними паперами. В зв'язку з цим, дослідження питань саме інвестиційної політики банківських установ та оцінки її ефективності набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання. Серед основних причин слабкої інвестиційної активності банків більшість учених і практиків виділяють недостатній потенціал українських банків щодо фінансування великих інвестиційних проектів, від реалізації яких залежить виконання програми структурної перебудови країни; інвестиційне кредитування, пов'язане з високими ризиками, непорівнянними з можливими прибутками (кредитним, процентним, валютним, ліквідності тощо); розвиток інвестиційного кредитування стримує недостатньо стабільна, ризикова ресурсна база банків; недостатньо розвинутий фондовий ринок; недосконалу законодавчо - правова базу інвестиційного та іпотечного кредитування, брак спеціалізованих інвестиційних, іпотечних банків, а також банків розвитку.
Міщенко В. розглядає вирішення питання підвищення інвестиційної діяльності у залученні іноземного капіталу, а саме розширення меж діяльності закордонних банків в українських просторах. Такої ж думки додержується і Набок Р. В свою чергу, перед місцевими банками в умовах лібералізації доступу іноземних банків постає негайне питання: прийняти виклик конкурентів і засвоїти передові технології та методи банківської діяльності, удосконалюючи і розширюючи асортимент послуг і продуктів (в тому числі і в сфері інвестицій). Кузнєцова А. пропонує удосконалити чинне законодавство стосовно захищення прав усіх суб'єктів інвестиційних операцій, переглянути існуючу систему резервування коштів банківських установ у напрямку зниження норми резервування (при цьому, на її думку, важливо створити стимулюючу систему обов'язкового резервування для банків, що активно займаються інвестиційним кредитуванням), удосконалити механізми рефінансування комерційних банків з одночасним стимулюванням їхньої інвестиційної діяльності, забезпечити підвищення рівня концентрації банківського капіталу шляхом підвищення капіталізації та платоспроможності банків (знов-таки з метою розширення можливості українських банків здійснювати інвестиційну діяльність).
Другов О. та Рисін В. пропонують запровадити систему державної компенсації відсотків за кредитами під інвестиційні проекти, визначені Кабінетом Міністрів України, розробити механізми сплати податків за інвестиційними кредитами тільки після реалізації відповідних проектів, знизити податкове навантаження шляхом зменшення податків на виробничу діяльність і фонд заробітної плати, вивільнення від оподаткування прибутків банків і підприємств, що спрямовуються у виробничі інвестиції, запровадити правові, економічні та організаційні механізми формування земельного ринку і іпотечного кредитування під заставу землі з метою поліпшення інвестиційного клімату в АПК та підвищення його ефективності, запровадити прозорий порядок реалізації заставного майна та механізм ефективного захисту прав кредиторів, унеможлививши уникнення боржником повернення взятих позик тощо.
Факторна модель побудована за даними всіх банків України свідчить, що основними чинниками, які позитивно впливають на зростання інвестицій в економіку, є підвищення рівня капіталізації та зростання довгострокових вкладів населення, а також - іноземні інвестиції, залучені через банківську систему. Зростання статутного капіталу на 1000 грн. дає змогу збільшувати кредити на 1917 грн., а зростання довгострокових депозитів фізичних осіб на 100 грн. спричиняє збільшення довгострокових кредитів на 662 грн. тобто інвестиційний потенціал довгострокових депозитів фізичних осіб у три рази нижчий порівняно з потенціалом капіталу. Це й зрозуміло: в умовах нестабільного фінансування ринку банки, як правило, залучають кошти на короткий термін.
Провівши ретельний аналіз можна запропонувати підвищення рівня капіталізація банків (перш за все за рахунок збільшення статутного капіталу), а також зростання довгострокових вкладів населення, як наиперспективніші шляхи підвищення ефективності інвестиційної діяльності українських банків.