Середній бал в період навчання в університеті: 4,76
Вільно володію російською, українською мовами, а також англійською на базовому рівні
Захоплення: плавання, баскетбол, танці, туризм, психологія
Я народилася 27 липня 1987 року в місті Єнакієво Донецької області. Усі мої дитячі роки пройшли саме в цьому місті. У 3 роки, як і багато дітей, я почала відвідувати дитячий сад. Найулюбленішим заняттям було – не спати на сонній годині, за що часто доводилося стояти в кутку. Я – єдиний і достатньо пізня дитина в сім'ї, тому з самого дитинства мої батьки оточували мене теплом і турботою. Мій батько, Сліпченко Євген Вікторович, більше 25 років пропрацював на Єнакіївському металургійному заводі, аж до пенсії. Моя мати, Сліпченко Ольга Олександрівна, довгий час працює в лікарні №7 м. Енакиеве медсестрою. Про дитячі роки я згадую, як про найвеселіший і безтурботний час, часто згадую наш дружний двір, як ми постійно в щось грали, як мама увечері насилу заводила додому. Загалом, дитинство у мене було яскравим і барвистим.
Мої шкільні роки почалися в 1994 роки в школі №15 м. Єнакієвого. У школі я вчилася добре, не рахуючи постійних «неудов» по поведінці в щоденнику в початкових класах. Любила математику, англійську мову і фізкультуру. Часто брала участь в міських олімпіадах з точних наук. З 6-го до 11-го класу займалася баскетболом і була у складі шкільнщї жіночої баскетбольної команди. Не брала активної участі в суспільному житті школи, єдине, що могло зацікавити – танцювальні виступи. Улюбленим вчителем була Рубан Ірина Іванівна – учитель російської мови і літератури, справедливий і чуйний педагог, справжній професіонал і людина, просто закохана в свій предмет.
Питання зі вступом до ВНЗ було підняте ще на початку 11 класу школи, і весь 11 клас я додатково займалася математикою для вступу саме до ДонНТУ. Але все-таки вступала відразу до декілька ВНЗ і на декілька спеціальностей. Вибір своєї спеціальності «Управління персоналом і економіка праці» був зроблений абсолютно спонтанно, просто тому, що цей напрям достатньо новий і гарних фахівців в цій області мало. Роки в університеті пролетіли непомітно, особливо останні курси, багато в чому завдяки моїм одногрупникам. Наша група завжди виділялася серед інших своєю згуртованістю і доброзичливістю. Рішення піти в магістрат було ухвалене ще на третьому курсі, як ще один крок до формування себе, як висококваліфікованого фахівця.
Для магістерської роботи було обрано найцікавіший для мене напрям у менеджменті персоналу – розвиток персоналу, оскільки ця тема багато в чому вимагає творчого підходу. Повне формулювання моєї теми магістерської роботи: «Організація розвитку персоналу». Керівник – доцент, к. е. н. Чумаченко Олена Володимирівна.
На даний момент єдиною моєю метою є гідне закінчення університету. Після хотілося б знайти роботу, яка була б цікавою, мала перспективи кар'єрного зростання і гідну оплату. А також, хотілося б створити родину. При цьому я не вважаю, що сімейні турботи можуть перешкодити кар'єрі, головне навчитися правильно розподіляти свій час. Загалом, хотілося б знайти своє місце в житті і побачити всі можливі її фарби.